Західний Донбас — Частина українського регіону Донбасу в межах Дніпропетровської області, частина Донецького кам'яновугільного басейну. Західний Донбас був остаточно розвіданий в 1950—1960-х роках.
Найбільші центри добутку вугілля — столиця Західного Донбасу - Павлоград, Тернівка, Шахтарське.
Всього працює 10 шахт. На території басейну виявлені близько 40 пластів з робочою потужністю 0,6-1,6 м, котрі залягають на глибині 400—1800 м. Вугілля в них високої якості, легко збагачуєтся.
В 1829 році імперський геолог Е. П. Ковалевський висунув здогадку щодо продовження покладів кам'яного вугілля Донецького щита на захід. В 1833 році український геолог А. В. Іваницький вдосконалив гіпотезу Ковалевського.
З 1924 до початку Другої Світової війни радянські спеціалісти провели більш ретельне вивчення надр регіону. В 1949 році, було остаточно встановлено, що вугленосні пласти західної частини Донецького кряжа мають промислове значення. В 1951 Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про початок детальної геологічної розвідки на заході Донецького басейну та про будівництво експериментальної шахти в Тернівці. В 1954 почалось будівництво селища Шахтарське. В 1955 почалось будівництво шахти «Західно-Донбаська». В 1959 году були добуті перші тонни вугілля на зданій у тимчасову експлуатацію експериментальній шахті «Тернівська».
Див. також Східний Донбас
Література