Карликів () — лемківське село в Польщі, у гміні Буківсько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011).

Знаходиться за 16 км на південний захід від Сяніка. Площа — 8,8 км².

Історія Карликів закріпачено у 1483 році родиною Бальс де Лобетанц. З 1340 до 1772 село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяноцького повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини. У 1785 році село займало 61 лан.

У 1918—1919 роках село входило до складу Команчанської Республіки.

У 1936 році у часи пароха греко-католицької церкви Олексія Малярчука парафія у Карликові увійшла до складу так званої Апостольської Адміністрації. До місцевої парафії також належали церкви у селах Прибишів та Петрова Воля.

25 січня 1946 року о 1 годині ночі польські військові з 34 полку піхоти підполковника Станіслава Плюто, що квартирували у сусідньому селі Буківсько, здійснили напад на Карликів, під час якого, менш ніж за годину, спалили 11 хат та вбили 15 жителів, серед яких і греко-католицького священика Олександра Малярчука з дружиною і дітьми. Відділи УПА, що здійснили контракцію не змогли ліквідували польського загону, однак захопили конвої із трьома українськими полоненими і двома польськими вояками. Інший батальйон цього ж полку цього ж дня вчинив різанину в селі Завадка Морохівська з убивством 56 осіб. За ці злочини Станіслава Плюто негайно нагородили «Срібним Хрестом Заслуги» наказом командування Польського війська № 54 від 23.02.1946.

Весною 1946 року частиною Польської народної армії здійснена акція «пацифікації», або придушення, у ході якої вбито 14 осіб, після чого значна частина мешканців Карликова була депортована до радянської України. Аналогічно польські вояки повторили «пацифікації» з убивством 17 осіб у Завадці Морохівській, жителів якої 30.04.1946 примусово виселили до СРСР. Після виконання завдання примусового виселення Станіслав Плюто 1.06.1946 був звільнений з Польського війська і повернувся в СРСР.

28 квітня 1947 року, у рамках операції «Вісла» залишки українського населення (80 осіб) було вигнано в гетто в полі коло станції Щавне-Куляшне, потім завантажене у вагони і депортовано до Сілезії.Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 220-221, 270, 454. Про колишнє автохтонне населення сьогодні нагадує старий цвинтар.

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Сьогодні Карликів — типове сільськогосподарське село з переважно польським населенням, яке поселилося тут після ДСВ.

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Люди Степан Рапавий (; народився 4 грудня 1934 в Карликові — помер 1 вересня 2020 в Північній Бетесді, штат Мериленд, США) — науковець, дослідник українсько-польських відносин, автор книг і

Див. також Буківсько Прибишів Петрова Воля Вислік Великий Репедь Апостольська Адміністрація Лемківщини

Джерела Fastnacht A. Slownik Historyczno-Geograficzny Ziemi Sanockiej w Średniowieczu (Historic-Geographic Dictionary of the Sanok District in the Middle Ages), Kraków, 2002, ISBN 83-88385-14-3

Apokryf Ruski

Примітки

Посилання