Бичко́ві (Gobiidae) — родина риб ряду бичкоподібних (Gobiiformes). Це одна з найбільших родин риб, яка налічує понад 2 тис. видів із більш як 200 родів. У викопному стані відомі з нижнього еоцену. Більшість відносно малі, характерні розміри — менше за 10 см довжиною. До цієї родини входять найменші хребетні у світі — представники родів Trimmaton і Pandaka, які сягають максимальної довжини до 1 см. Також є відносно великі за розмірами бички, як-от види з родів Mesogobius, що сягають понад 30 см завдовжки. Деякі мають значення для людини як промислові види, а також як об'єкти живлення для важливих промислових риб, як-от тріска, пікша, камбали та ін. Філогенетичні відносини в середині родини були визначені молекулярними дослідженнями.

Характеристика

Характерною рисою бичків є наявність черевних плавців, перетворених на дископодібний присосок, що є результатом конвергентної еволюції. Бички використовують цей присосок, щоб утримуватись на скелях і коралах; в акваріумах часто тримаються на склі.

Мають два спинні плавці. У деяких видів, як-от представники Понто-Каспійської групи (раніше розглядалися як окрема підродина Benthophilinae), у дорослому стані відсутній плавальний міхур.

Систематика

Родина підлягла суттєвій ревізії у 5-й редакції Риби світу. Раніше в ній виділялися 6 підродин: Gobiinae, Benthophilinae, Amblyopinae, Gobionellinae, Oxudercinae і Sicydiinae. Ревізія залишила лише перші дві підродини у складі Бичкових, а решту 4 виділила до окремої родини Oxudercidae. До того ж види, що раніше належали до родин Kraemeriidae, Microdesmidae, Ptereleotridae і Schindleriidae були перенесені до родини бичкових, при цьому ранг підродин був скасований .

Екологія Основні види риб зосереджені на прибережних морських мілинах, включаючи припливову зону, коралові рифи і водні зарості, також дуже численні в солонуватих водах і лиманах, пониззях річок, мангрових заростях. У прісних водах відомо мало видів. Прикладом прісноводних бичків можуть бути австралійські Chlamydogobius eremius, європейські Padogobius bonelli. Більшість з них живляться дрібними безхребетними, великі види також живляться рибами, деякі споживають планктонні водорості.

Розмноження Бички прикріплюють свою ікру до субстрату, як-от гідрофіти, корали, каміння. Відкладають від п'яти до кількох сотень яєць. Після запліднення самець охороняє ікру від хижаків і вичищає від забруднення. Личинки вилуплюються прозорими, забарвлення розвивається після того, як личинки знаходять відповідне середовище. Личинки деяких річкових видів спускають у дельти річок і естуарії або навіть до моря, щоб потім повернутись до річок за кілька тижнів або місяців.

Деякі бички з теплих вод досягають зрілості за місяць, але в холодних водах на це йде до двох років. Тривалість життя бичків від одного до десяти років. Деякі види бичків здатні змінювати стать із самиці на самця. У таких видів більшість особин народжується самицями, до гнізда одного самця ікру відкладають кілька різних самиць.

Бички фауни України В Україні дуже поширені в Чорному й Азовському морях, в лиманах Північного Причорномор'я, в Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, Дунаї та інших річках, досить численні в усіх водосховищах.

Серед поширених в Україні видів слід розрізнити Понто-Каспійських бичків, як-от представників родів Babka, Benthophilus, Benthophiloides, Caspiosoma, Mesogobius, Neogobius, Ponticola, Proterorhinus, а також Середземноморських іммігрантів, як-от Aphia, Gobius, Zosterisessor.

В Україні бичкові риби мають промислове значення. Популяція бичків мешкає та розмножується в лиманах північно-західної частини Чорного моря. Також популяція відновлювалася в Азовському морі, однак станом на 2025 рік, вона практично повністю знищенаВ Азовському морі практично повністю знищено популяцію бичка. // Автор: Олександр Пономаренко. 23.07.2025, 21:45. Найчастіше ловлять бичків кругляка, бабку, жабу, зеленчака.

Примітки

Література Рыбы семейства бычковые (Perciformes, Gobiidae) морских и солоноватых вод Украины: [монография] / Л. Г. Манило ; Нац. акад. наук Украины, Нац. науч.-природовед. музей, Зоол. музей им. Н. Н. Щербака. — Киев: Наукова думка, 2014. — 243, с. : цв.ил. — (Проєкт «Наукова книга»). — Бібліогр.: с. 213-. — 200 прим. — ISBN 978-966-00-1409-1

Джерела

Miller P.J. (1986) Gobiidae. In: Whitehead P.J.P., Bauchot M.-L., Hureau J.-C., Nielsen J., Tortonese E. (eds.) Fishes of the North-eastern Atlantic and the Mediterranean, Vol. 3. UNESCO, Paris. Neilson M.E., Stepien C.A. (2009) Escape from the Ponto-Caspian: Evolution and biogeography of an endemic goby species flock (Benthophilinae: Gobiidae: Teleostei). Molecular Phylogenetics and Evolution, 52(1): 84-102. Stepien C.A., Tumeo M.A. (2006): Invasion genetics of Ponto-Caspian gobies in the Great Lakes: a «cryptic» species, absence of founder effects, and comparative risk analysis. Biological Invasions, 8: 61-78.

Див. також Список родів родини Бичкових