Микі́льська Слобі́дка — історична місцевість на лівому березі Києва. Розташована між сучасними вулицями Микільсько-Слобідською (Євгена Маланюка) і Каховською, пік розвитку території припав на першу половину XX століття.
Історія На території Микільської Слобідки розташовувалося поселення неоліту Дніпро-Донецької культури.
Територія Микільської Слобідки згадується з XV століття як «земля напівкнязівська». З 1508 року — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси і походить її назва).
За Генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 років, як село Микільське, зазначено у списку населених пунктів Гоголівської сотні. За описом Київського намісництва 1781 року, зазначена вже як слобідка Микільська тієї ж сотні. На той час у слобідці налічувалась 31 хата. За описом 1787 року в ній проживало 128 «казенних людей»Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 261.
З XVII століття у поселенні існували декілька Миколаївських церков, останню з яких, дерев'яну на мурованому фундаменті із дзвіницею, у районі сучасної школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), збудували 1880 року. 25 квітня 1910 року в ній вінчалися студент-поет Микола Гумільов та Анна Горенко — майбутня поетеса Анна Ахматова. Церкву закрито у грудні 1935 року та невдовзі знищили.
З XVIII століття — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).
У XIX столітті на території слобідки існував заїзд, де подорожні на диліжансах могли перепочити перед переправою до Києва.
У другій половині XIX століття на Слобідці Бродський заснував дитячий притулок для єврейських хлопчиків, який поліція закрила 1898 рокуХозяйственный департамент Министерства внутренних дел. 1896 г. О закрытии учрежденного Бродским приюта для еврейских мальчиков в Никольской Слободке, Черниговской губернии. // Российский государственный исторический архив, ф. 1287, оп. 19, д. 1878 .
З 1903 року — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
У 1906 році від Микільської Слобідки в бік Києва було зведено Русанівський міст, який був зруйнований під час німецько-радянської війни. У 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай з Києва, згодом селище було сполучене трамваєм із Дарницею та містом Бровари.
Поселення складалося з трьох кутків — Пожарище, За кладовищем та Дачна.
У 1920-х роках в селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка.
З 1923 року місцевість увійшла у межі Києва.
Навесні 1943 року, під час Другої світової війни, Микільська Слобідка була спалена німецькими військами. Надалі чимало будівель, включно з 2—3-поверховими, не відновлювалися.
У 1960-х роках на території Микільсько-Слобідки передбачався проєкт лівобережного громадського центру, який зазнавав чимало змін. Реалізовані частини цього проєкту включають готель «Турист», лівобережний поштамт, Театр драми і комедії.
У 1970–1980-ті роки більшу частину Микільської Слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці зведено Лівобережний масив. Водночас чимало старих хат зберігалися у центральній частині Микільської Слобідки, прилеглій до Броварського проспекту, які були знесені лише на початку 1990-х років.
У 1984 році (за іншими даними у 1986 році) розпочалося будівництво адміністративної будівлі за адресою вулиця Луначарського (нині — вул. Митрополита Андрея Шептицького), 2. Будівля призначалася для Держкомітету з матеріально-технічного постачання УРСР. Після здобуття незалежності Україною будівництво зупинилося. С 1999 року перебувало у власності «Нафтогаз України». Планувалося розмістити там головний офіс компанії. У 2018 році за розпорядженням Кабінету Міністрів України будівлю безкоштовно передано в управління національної поліції. У ньому планується облаштувати службові приміщення поліції. Станом на листопад 2022 року будівництво не відбувалося.
У 2014 році молочний завод «Галактон» переніс виробництво з Лівобережної, а на його місці зведений ЖК «Галактика».
У 2017 році Євробачення проводили у Міжнародному виставковому центрі на Броварському проспекті; до конкурсу були капітально відремонтовані вулиці Митрополита Андрія Шептицького й Р. Окіпної, станцію метро «Лівобережна».
У 2019 році вулицю Панельну перейменовано на честь Андрія Аболмасова. У 2024 році вулицю Комбінатну перейменовано на честь Дениса Рачінського.
Установи Міжнародний виставковий центр Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ — головний собор УГКЦ в Україні та місце розташування Київської архієпархії УГКЦ Готель «Турист» Лівобережний поштамт та музей поштового зв'язку Київський академічний театр драми і комедії
Інфраструктура Освіта та культура Заклади дошкільної освіти Заклад дошкільної освіти № 691 «Джерельце» Заклад дошкільної освіти № 566 «Іскорка» Заклад дошкільної освіти № 616 Дитячий садочок «Країна Дитинства» Заклад дошкільної освіти № 628
Середня та спеціальна освіта Школа № 65 з поглибленим вивченням іноземних мов Український колеж імені В. О. Сухомлинського № 272 На базі колежу діє соціальна спортивна школа Фонду Реал Мадрид Школа джазового та естрадного мистецтв
Театральні заклади Київський академічний театр драми і комедії Театральна майстерня «Театр маріонеток»
Бібліотеки Центральна районна бібліотека імені Павла Тичини Бібліотека імені Г. Тютюнника для дітей
Релігійні установи Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ Церква святого Духа Храм Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона
Місця відпочинку На Микільській Слобідці розташована «Зона здоров'я» — зелена паркова зона відпочинку біля річки Дніпро.
На території «Зони здоров'я» розташовані: Муніципальний пляж «Веселка»; Скейт-парк; Баскетбольний майданчик.
Видатні мешканці Станіслав Медведенко Юлія Саніна Костянтин Грубич
Примітки
Джерела