Гвізде́ць — селище Коломийського району Івано-Франківської області, центр Гвіздецької селищної громади. Містечко розташоване на правому березі річки Чорнява — притоки річки Прут, за 20 км від Коломиї, за 22 км від Городенки.
Історія Час заснування Гвіздця невідомий. У письмових документах XIV століття Гвіздець згадуєтеся як значне поселення. За деякими історичними працями, поселення існувало у XIII—XIV століттях.
Перша згадка про Гвіздець 15 грудня 1373 року: князь Володислав Опольський в Ярославі…- S. 924. надає поселення Гвіздець руському шляхтичу Ходку (Хотку) ЛоєвичуBetlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu… — S. 19. за його заслуги, також поселення Чернова (Чернява). На умовах: може брати данину грошима, мешканці прикріплюються за землею, Лойович розпоряджається. Повинен виставляти військо в разі війни (1 піший, 1 кінний).Akta grodskie e ziemskie. — Lwów, 1875. — T. V. — S. 9—10.
Наступна згадка — 1375 року пов'язана з наданнями князя Владислава Опольчика Ваську Тептуховичу.Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 19. — ISBN 83-85739-34-3. Боярин або шляхтич Васько Тептухович зазначений як володар поселення починаючи з 1416 року.
У XVI столітті Гвіздець у володінні Бучацьких (зокрема, за даними СГКП, 1564 року — Бучацьких гербу Леліва… — S. 547.), потім Потоцьких, Пузин.
16 серпня 1531 року головні сили війська Польського Королівства вирушили з-під Обертина до Гвіздця, захопленого молдаванами Петру Рареша. 19 серпня відбулась битва біля міста.Plewczyński M. Sieniawski Aleksander h. Leliwa (ok. 1490—1568) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 115.
Дідич-кальвініст Ян Теодорик Потоцький у листі від 28 серпня 1648 року до шляхти цієї землі закликав їх формувати загони проти селян-бунтівників (див. Універсал).
1715 року князь козельський Міхал (Михайло) Пузина заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію (кляштор) бернардинів.
1765 року переважну більшість (541 осіб, що приблизно 60 %) мешканців Гвіздця становили євреї. Родина Пузинів була патронами костелу бернардинів і синагоги.
Після приєднання Галичини до Габсбурзької монархії (з 1804 — Австрійської імперії, з 1867 року Австро-Угорської) 1785 року Гвіздець знову отримав статус міста, став значним торговельно-ремісничим містечком. Значно збільшене населення займалося торгівлею. Гвіздецька домінія мала власну печатку з зображенням герба роду Пузин (на блакитному тлі — червона брама, увінчана срібним хрестом), який в окремих джерелах межі XIX—XX століть трактується як тогочасний герб містечка.
1801 року відкрили тривіальну (двомовну) народну школу, 1908 року — приватну українську школу. 1911 року в містечку було відкрито читальню і громадську бібліотеку. 1912 року в Гвіздці вже діяла п'ятикласна школа з польською мовою навчання. Вулиці були забруковані.
Після кривавого захоплення Галичини в 1919 році польська адміністрація почала заохочування переходу греко-католиків на латинський обряд. Розпочата й активна кампанія заселення мазурами — на 23.10.1921 було розселено 15 родин (83 особи), яким надано 183 морги поля і 21 морг лісу.Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 52.
У 1934—1939 роках Гвіздець був центром ґміни Гвозьдзець-Място Коломийського повіту, впродовж 1940—1962 років — центром Гвіздецького району. 5 вересня 2019 року Гвіздець став центром селищної громади.
Станом на 1 січня 1939 року у громаді Гвіздець Місто з 2 850 жителів було 750 українців-грекокатоликів, 450 українців-латинників, 100 поляків і 1550 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — С. 36..
Під час Дугої світової війни, у 1939 році, згідно Пакту Молотова — Ріббентропа містечко перейшло до СРСР у складі УРСР, а в період 1941—1943 років спалено 329 будинків, загинуло 3633 цивільних мешканців, існувало гето.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська185898.46 %російська221.17 %румунська30.16 %польська20.11 %угорська10.05 %інші/не вказали10.05 %Усього1887100 %
Установи, торгівля, промисловість Селище повністю газифіковане і телефонізоване.
У селищі є адміністративний будинок, споруджений в 2000 році, у якому крім селищної ради розміщені бібліотека для дорослих.
Також тут є поліклініка, дві приватні аптеки, ощадкаса, банкомат та термінал самообслуговування ПриватБанку, відділення зв'язку, відділення Нової Пошти, відділення електрозв'язку, ЦМКС, відділення електродільниці РЕМ, станція АТС, відділення Коломийського управління газового господарства, комбінат комунальних підприємств, механізована пожежна команда. Відповідна мережа побутового обслуговування: телемайстерня, 5 перукарень, 1 майстерня з ремонту взуття, 2 пилорами.
Широка інфраструктура торговельного обслуговування: двічі на тиждень діє базар, де продаються харчі та господарські речі. Діє ресторан, весільний зал, бари, кафе, декілька спеціалізованих крамниць, магазинів промислової групи. Працює цех переробки м'яса.
Освіта Загальноосвітній ліцей нараховує 479 учнів(1.09.2021), загальноосвітня спеціальна школа інтернат на 140 учнівГвіздецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, школа мистецтв, дитячий садок, дитяча і масова бібліотеки, стадіон.
Краєзнавча довідка
Архітектура Церква Різдва пресвятої Богородиці збудована у 1850 р. як парафіяльна греко-католицька на місці згорілої дерев'яної монастирської церкви. Барокові костел святого Антонія і монастир бернардинів побудовані у 1721—1735 рр. на кошти княгині Пузини (уроджена Потоцька) з надбрамною дзвіницею і чоловічим монастирем, є декілька старовинних будинків, у яких розміщена школа-інтернат. Складові частини: Костел цегляний, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів. Келії прибудовані з північного боку, прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням. Склепіння 1-го поверху хрещаті й напівциркульні. 1784 року в приміщенні келій влаштували народну школу. Реставрації проводили у 1838, 1880 і 1918 рр. 1888 року сталась пожежа. Келії монастиря Надбрамна дзвіниця Синагога
Населення
Рік Населення Українці Поляки Німці, євреї 1857 1873 1880 1900 1921 1931 1935 1941 1959 1967 1982 1988 2004
У селищі багато хто довіряє УПЦ КП. Є декілька сімей греко- і римо-католиків.
Транспорт
Наприкінці 1890-х років XIX століття через Гвіздець австрійці проклали залізницю, на якій розташована однойменна залізнична станція. У різні роки це була станція, роз'їзд та колійний пост (2015—2017).
Щоденно курсують дизель-поїзди у сполученні з Городенкою, Коломиєю, Заліщиками. З 3 серпня 2014 року призначений прямий поїзд «Гуцульщина» № 357/358 сполученням Київ — Рахів.
Відомі особистості
Народилися Пстрак Ярослав Васильович (1878–1916) — український графік і живописець. Шевченко Андрій Віталійович — український журналіст, політик, Надзвичайний і повноважний посол України в Канаді (з 24 вересня 2015). Яцик Роман Михайлович (1946) — український лісівник, професор кафедри лісознавства Прикарпатського національного університету. Єжи Кавалерович (Jerzy Kawalerowicz) (1922–2007) — польський режисер. Ян Дуклян Пузина (13 вересня 1842, Гвіздець — 8 вересня 1911, Краків) — кардинал, львівський (помічник) та краківський єпископ РКЦKracik J. Puzyna Jan Duklan Maurycy Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXIX/4, zeszyt 119. — S. 488—492.
Мешкали, працювали Франциск Ксаверій Кульчицький — будівельникBetlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu… — S. 22. Трильовський Кирило Йосифович — працював адвокатом у містечку.Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 186. — (Львівська сотня). Бизов Володимир Федорович — ректор Криворізького національного університету. Сімко Віталій Юрійович — солдат легендарної 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», народився 11 жовтня 1976 року в місті Городенка Івано-Франківської області в родині службовця. Загинув 24 грудня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.
Примітки
Джерела Бальцій М. М. Гвіздець // Вербиленко Г. А. Гвіздець // Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 211 s., 402 il. — S. 19—38. — ISBN 83-85739-34-3. — S. 924. — S. 924—925. — S. 925. — S. 547—548. Wyganowska W. O odkryciu polichromii bożnicy drewnianej w Gwoźdźcu pod Kołomyją // Rocznik Historii Sztuki. — 1988. — № XVII. — S. 429—436. Пам'ятники градостроительства и архитектуры УССР. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 2.
Посилання Селище Гвіздець (історія, люди, новини) Гвіздець Спільнота Гвіздця на фейсбук — https://www.facebook.com/groups/270890850433359/ Стефан Томашевський. «Матеріали до історії Галичини» Коломийщина: селище міського типу Гвіздець Облікова картка Гвіздець / Замки та храми України Такий от Гвіздець (історична довідка, фоторепортаж)