Мари́на Ві́кторівна Ле́втова (; 27 квітня 1959 — 27 лютого 2000) — радянська і російська кіноактриса. Заслужена артистка Росії (1999).

Біографія Марина Вікторівна Левтова народилася 27 квітня 1959 року в Мегіно-Кан-Галаському районі Якутії в сім'ї лікаря. Через розпорядження певних владних структур батько Левтової був змушений переїхати сюди ще до народження дочки. Згодом сім'я Левтових переїхала до Ленінграда, де пройшло дитинство і юність Марини.

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії.

З 1982 року — актриса кіностудії ім. М. Горького.

Загинула 27 лютого 2000 року за 2 місяці до свого 41-річчя, катаючись з сім'єю та друзями на снігоходах в селищі Раздори Одинцовського району Московської області. Левтова разом з дочкою Дарією сиділа на снігоході, яким керував бізнесмен Михайло Рудяк. В якийсь момент снігохід потрапив у глибокий рів та перевернувся. Дарія Мороз отримала невеликі травми, тоді як Левтова вдарилась головою об дерево і з черепно-мозковою травмою була доставлена до лікарні, де незабаром померла. Рудяк півроку пробув в комі, відновився, але через ускладнення в 2007 році знову впав в кому і померПогибла Марина Левтова Газета «Коммерсантъ» (29 февраля 2000 года).

Фільмографія Знялась у 50 фільмах: «Ключ без права передачі» (1976, Юля) «Тихі трієчники» (Алина Вадимівна) «Старі друзі» (Милочка) «Останній шанс» (1978, Надя Ніколаєва, учениця ПТУ, комсорг) «Коник» (1978, Ніна Головачова, подруга Олени) «Рідна справа» (1979) «Моя Анфіса» (1979, Анфіса) «Рафферті» (1980, Енн, дочка Рафферті) «Юність Петра» (1980, Ольга Буйносова) «На початку славних справ» (1980, Ольга Буйносова) «Кожен третій» (1980, Маша) «На чужому святі» (1981, Лариска) «Тричі про кохання» (1981, Лена, бібліотекар) «Інспектор ДАІ» (1982, вчителька історії Катерина Іванівна) «Владивосток, рік 1918» (1982, Шура, дружина Суханова) «Пацани» (1983, подруга Кості) «Життя Берліоза» (1983, Люба) «Тайговий моряк» (1983, Аня) «З життя начальника карного розшуку» (1983, суддя) «Клітка для канарок» (1983, працівниця вокзального телеграфу) «ТАРС уповноважений заявити...» (1984, Ольга) «Ще люблю, ще сподіваюся» (1984, Люся) «Милий, любий, коханий, єдиний...» (1984, мати Даші) «Віра, надія, любов» (1984) «Про кота...» (1985, Принцеса) «Секунда на подвиг» (1985, Раїса Новиченко) «Нагородити (посмертно)» (1986, Іра Алексєєва) «Державний кордон. Рік Сорок перший» (1986, Ольга Бєлова) «Таємниці мадам Вонг» (1986, шантажистка) «Перекид через голову» (1987, Ніна Максимівна, Асіна вчителька) «Візит до Мінотавра» (1987, перша дружина Страдіварі) «Лілова куля» (1987, Царівна-жаба) «Нехай я помру, господи…» (1988, вихованка дитбудинку) «У бору брусниця» (1989, Олена, молода дружина Михайла) «Підземелля відьом» (1990, Біллегуррі (Белогурочка) — дочка і спадкоємиця вождя дружнього Землі племені) «Час печалі ще не прийшов» (1995) тощо.

Також знімалась в українських кінокартинах: «Напередодні прем'єри» (1978, Лера) «Наближення до майбутнього» (1986, Саша Крапивіна) «Любочка» (1984, т/ф, Любочка) «Каталажка» (1990)

Примітки

Література Андреев. Дорога к главной роли // Зкран-87. М., 1987. — С.135—140; Голубцов В. Марина Левтова і Юрій Мороз // Новини кіноекрана. 1989. № 4. — С.12-13; Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.171.