Діане́тика [від грец. διά (dia) — «через» і νοῦς (nous) — «душа», «розум»] — вчення про вплив мислення на інші процеси в тілі людини, засноване Лафайєтом Рональдом Габбардом у 1950 році. Діанектика спирається на концепцію «енграм» — зафіксованих на клітинному рівні відбитків подій, які негативно впливають на фізичне й психічне здоров'я, а також на поведінку людини. Вона пропонує методи виявлення та усунення таких спогадів за допомогою сеансів «пригадування».
Вчення широко визнано псевдонауковим через брак емпіричних підтверджень його ідей та результатів застосування. Діанетика, після хвилі її критики на початку 1950-х, постала основою релігійно-філософського вчення — саєнтології. Церквою саєнтології діанектика розглядається як найбільш проста, вступна частина її вчення.
Головні ідеї
Рон Габбард описував діанектику як науку, що пояснює спільні причини психічних, психосоматичних і соціальних розладів, і пропонує методи їх лікування. За словами Габбарда, розум складається з трьох компонентів. Аналітичний розум сприймає та зберігає досвід, оперуючи подібностями та відмінностями. Він фіксує всю інформацію, доступну відчуттям людини. Реактивний розум реєструє та зберігає фізичний та емоційний біль і спрямовує організм на відповідь. Соматичний розум втілює рішення в життя на фізичному рівні, керуючись аналітичним або реактивним розумом. Саме реакція реактивного розуму, на думку Габбарда, є причиною різноманітних розладів. Ця реакція записується в протоплазмі клітин тіла у формі «енграм». Найбільше значення діанектика надає енграмам, які записуються в період внутрішньоутробного розвитку людини.
Діанектична терапія («аудитинг») має за мету вивести енграми на свідомий рівень і потім видалити ті енграми, котрі є причиною розладів. Терапевтична техніка аудитингу потребує людей-аудиторів та пристрою під назвою «електрометр Габбарда» (спершу він не використовувався). Пристрій призначений реєструвати емоційні реакції на певні слова, тоді як аудитор допомагає позбутися енграми і досягнути «очищеного стану» під назвою «клір» (, чистий). Аудитор просить згадувати негативний досвід, доки пацієнт більше не відчуватимете вплив енграм. Електрометр призначений визначити, чи справді суб'єкт подолав кожну енграму.
У саєнтології з «кліру» розвинено концепцію «оперуючого тетана» — стану, в якому людина повинна стати незалежною від свого тіла.
Історія
Лафайєт Рональд Габбард (відомий як Рон Габбард), письменник-фантаст, під час служби у ВМС США з 1941 по 1945 рік, лікувався від виразок, яким він пізніше приписав психосоматичне походження. Цікавлячись психоаналізом Зигмунда Фройда, він спробував використати психоаналіз для лікування ендокринних розладів.
У січні 1949 року він повідомив своєму літературному агенту, Форресту Дж. Акерману, що пише книгу про «причини та лікування нервової напруги». Габбард розповів про свою роботу другові Джону В. Кемпбеллу, редактору журналу «Astounding Science Fiction» та видавцю багатьох оповідань Габбарда. Кемпбелл став одним із перших піддослідних Габбарда і вважав, що Габбард вилікував його синусит, тому став його палким прихильником. У листі до одного з авторів «Astounding», Джека Вільямсона, він написав: «Я знаю, що діанетика — одне з найбільших, якщо не найбільше, відкриття в усій писаній і неписаній історії людства. Вона породжує таку стабільність і здоровий глузд, про які люди мріяли століттями». Джозеф А. Вінтер, лікар із Мічигану, був заінтригований розповідями про методи лікування Габбарда і потім заявляв, що Габбар вилікував усіх своїх пацієнтів. Вінтер спробував зацікавити деяких колег-медиків та психіатрів діанеткою, але безуспішно. Тоді він запропонував Габбарду опублікувати статтю, але той наполіг, щоб статтю написав сам Вінтер. Текст, поданий до журналу «American Journal of Psychiatry», був двічі відхидений через відсутність достатніх доказів ефективності лікування.
Наприкінці 1949 Габбард анонсував вихід своєї книги та опублікував іншу статтю в журналі «The Explorers Journal» під назвою «Terra Incognita: Розум». 9 травня 1950 року він опублікував книгу «Діанетика: сучасна наука про психічне здоров'я». Хоча медичний та науковий істеблішмент дискредитував книгу «Діанетика: сучасна наука про психічне здоров'я», за перші два роки видання було продано понад 100 тис. примірників. Габбард незабаром почав читати лекції по США. У 1951 році він написав ще шість книг, і згодом заснував Дослідницький фонд Габбарда «Діанетика» в Елізабет, штат Нью-Джерсі. Крім того Габбард експериментував із застосуванням при аудитингу суміші бензедрину (амфетаміну), вітамінів та глутамінової кислоти, яку назвав «GUK».
Габбард та його послідовники доклали чимало зусиль, аби діанектика була визнана як лікарська практика, але зіткнулися з судовими переслідуваннями за відсутність ліцензії. Кілька послідовників Габбарда, включаючи Кемпбелла та Вінтера, віддалилися від нього, посилаючись на догматизм та авторитаризм засновника діанектики. Критику діанектики Габбард пов'язував із протидією з боку комуністів. Із 2 березня 1951 року всіх співробітників діанектичних фондів попросили присягнути на вірність уряду США, заперечення комунізму та зняти їхні відбитки пальців та передати їх до ФБР. Тих, хто покинули організації, Габбард назвав комуністичними агентами, зокрема Джозефа А. Вінтера.
Опісля Габбард у 1952 році переосмислив діанетику як релігію, яку назвав саєнтологією. Саєнтологія розширила діанетику, поєднавши психологію з філософією та релігією, оскільки послідовники вчення прийшли до висновку, що клітинна пам'ять не пояснює всього спектра досліджуваних явищ. До неї було додано вчення про перевтілення, які нібито визначають вроджені негативні енграми.
У травні 1952 року Навчальний центр діанетики з Вічіти, штат Канзас, переміщено до Фенікса. Габбард публічно оголосив про офіційне заснування саєнтології та створення Міжнародної асоціації саєнтологів. Принципи діанектики не були заперечені саєнтологією. В 1954 хіропрактик Волні Метісон запатентував «електрометр Габбарда», що застосовується при аудитингу.
Діанетика лишається частиною саєнтології, і Церква саєнтології розглядає діанектику як вступ до свого більш розвиненого вчення. Діанектика популяризується через книги, рекламні матеріали та заняття для потенційних майбутніх учасників Церкви.
Критика Найбільш критично до діанетики і саєнтології ставляться психіатри, тому що, як стверджує діанетика, людина може стати душевно здоровою, застосовуючи діанетичну процедуру без будь-якого медичного втручання. Більш того, з боку саєнтологів висловлювалися думки, що психіатрія та психологія за своєю суттю шкідливі. У вересні 1950 року Американська психологічна асоціація видала резолюцію, в якій закликала психологів не використовувати методи Габбарда для лікування, доки їхня ефективність не буде доведена науковими дослідженнями. Джозеф А. Вінтер, спершу один із соратників Габбарда, критикував голослівність практиків діанектики про ефективність аудитингу та виражену опозицію діанектики до медичної професії загалом та психіатричної галузі зокрема. Сам Габбард пояснював негативну реакцію різних організацій на його діяльність тим, що вони нібито намагалися привласнити діанетику для власного використання. В тому числі він згадував представника Радянського Союзу, що цікавився його міркуваннями ще в 1939 році.
«Словник скептика» Роберта Тодда Керрола описує діанектику як псевдонауку, позаяк Габбард, називаючи своє вчення наукою, не показав конкретних емпіричних доказів. Пояснення того, як пережитий досвід фіксується на клітинному рівні і як він звідти усувається, описано загальними фразами, а для широкого спектру проблем висувається єдина причина.
Журнал «Time» стверджував у 1991 році, що Церква саєнтології просила своїх членів купувати багато примірників книги «Діанетика: сучасна наука про психічне здоров'я» за власні гроші або за гроші, надані Церквою, з метою зберегти книгу у списку бестселерів «The New York Times».
Посилання