Нюя () — річка в Східному Сибіру Росії, протікає по території Ленського улусу Республіки Саха (Якутія). Ліва притока річки Лени. Належить до водного басейну Лени → моря Лаптєвих.
Географія Річка бере свій початок на заході Приленського плато, в східній частині Середньосибірського плоскогір'я, на висоті 450 м над рівнем моря (південні схили висоти 474 м), в південно-західній частині Республіки Саха. Русло знаходиться в межах Приленського плато. Напрям течії річки — в основному східний, в середній та нижні частині тече паралельно руслу річки Лени. Впадає у Лену із її лівого берега, за 2420 км від її гирла, на схід від села Нюя.
Довжина річки — 798 км, площа басейну — . Середній похил становить — 0,38 м/км. Живлення в основному снігове. В середній та нижній течії річка сильно звивиста. Ширина Нюї біля гирла досягає 200 м, а глибина — 3 м. Судноплавна на відрізку в 146 км від гирла, вище притоки Бетинче. Сплавна.
Острови Русло Нюї має значну кількість різноманітних островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Талах-Ари, Чай-Ари.
Гідрологія Спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось протягом 57 років (1936–1994) на станції Курум (Турум), розташованої за 132 км від гирла, впадіння її у Лену.Басейн річки Нюї — Станція: Курум Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — , для водного басейну , що становить близько 86% від загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що річка розкривається в травні, замерзає в жовтні. У верхів'ї, іноді повністю промерзає. Максимальна повінь у травні-червні, з поступовим спадом інтенсивності до жовтня-листопада, межень з грудня до кінця березня. Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив (у березні), що становить менше 1,0% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці, та становить — і вказує на доволі високу амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив (у лютому 1969 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив (у травні 1992 року).
Крім станції в поселені Турум, спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось протягом неповних 15 років (1972, 1979–1992) на станції в селі Орто-Нахара, розташованої за 244 км від гирла.Басейн річки Нюї — Станція: Нахара Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — , для водного басейну , що становить близько 61% від загальної площі басейну річки.
Спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось також на станції Комакська, розташованої за 554 км від гирла, протягом 46 років (1948–1994).Басейн річки Нюї — Станція: Комакська Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — , для водного басейну , що становить близько 31% від загальної площі басейну річки.
Притоки Річка Нюя приймає понад шістдесят приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 12 шт (від витоку до гирла):Валидатор водных объектов: Нюя. Процитовано: 2015-02-18 + Назва притоки Довжина,(км) Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Нюї, (км) Витрата води,(м³/с) ліві притоки Типучикан 106 1 070 660 Хамаки 163 2 980 554 Сюльдюкээр 102 919 509 Чайанда 146 2 170 420 Олдоон 118 1 370 377 Хотохо 121 2 580 296 Улахан-Мурбайї 201 4 390 201 Оччугуй-Мурбайи 137 3 670 161 Бетинче 173 3 260 129 Утакаан 79 65 праві притоки Балаковна 56 703 Боруок 67 596
Населенні пункти Береги річки мало заселені. Іноді зустрічаються споруди для тимчасового проживання мисливців — зимники, нежилі поселення (н) та невеликі поселення, в яких в основному проживають робітники численних рудників, які розкинулися по берегах річки. Населенні пункти від витоку до гирла: Комакська, Оргул (н), Чаянда (н), Бес (н), Юктакен-Отеге (н), Саягас (н), Намський (н), Кюберген (н), Усук-Китил (н), Арилах (н), Орто-Нахара, Чамча, Нюя-Північна, Баганді-Кюсли (н), Турум (н), Беченча, Артик, Нюруктай (н), Комсомол, Нюя.
Див. також Найдовші річки Росії
Примітки
Посилання
Maps for the world / Карти всього світу