Мико́ла Олексі́йович Мали́шко ( , с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області) — український скульптор, художник. Заслужений художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Член Національної спілки художників України (1976).

Життєпис Зростав у селі в багатодітній родині. З дитинства любив малювати, а першого мистецького досвіду набув після школи, коли допомагав братові Антону, який працював художником у драмтеатрі. Микола Малишко закінчив Дніпропетровське художнє училище (1961) і монументальне відділення Київського державного художнього інституту (1967). Відтоді творчо працює в галузі монументального мистецтва, графіки, станкового живопису.

Як молодий спеціаліст працював у Дніпропетровську в архітектурно-художній майстерні при міськвиконкомі. Згодом переїхав на Київщину, де в селі Малютянка звів будинок за власним проєктом на отриманій земельній ділянці. У столиці одна з відомих монументальних робіт митця того часу — оформлення фасаду механіко-математичного корпусу Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Попри обрану дуже трудомістку техніку різьблення по каменю, автор виконав це складне завдання, закінчивши роботу 1982 рокуМикола Малишко: філософія митця.

Входив до кола неофіційного мистецтва в Києві (початок 1970-х років) разом із Борисом Плаксієм, Іваном Марчуком, Феодосієм Тетяничем та ін. Художники проводили у своїх квартирах одноденні покази та обговорення робіт у дуже вузькому колі знайомих. У той період твори митця не експонувалися, оскільки вони не вписувалися в рамки декларованого владою «соцреалізму».

Уперше «незалежні» твори М. Малишка з'явилися в Національному музеї у Львові. З 1993 року бере активну участь у створенні засад нової української дерев'яної скульптури, представляючи свої роботи на виставках у Німеччині, Угорщині, Австрії. Співпрацює з Артцентром «Я Галерея» (проєкти в Мистецькому арсеналі та ін.).

Живе і працює на Київщині в селі Малютянка Києво-Святошинського району (неподалік від Боярки); дружина М. Малишка — художниця Ніна Денисова.

Творчий доробок

Співавтор (з Назаром Біликом) проєкту гранітного Козацького хреста «Убієнним синам України», встановленого 2004 року на меморіалі «Сандармох» у Республіці Карелії (РФ)Див. Шевченко С. В. Масштаб події передається нервами твору // Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 451—454. Серед творчих здобутків — пам'ятний хрест жертвам Голодомору-геноциду 1933 року, встановлений у с. Мирівка Кагарлицького району Київської області, надмогильні хрести-монументи видатним борцям за волю України, з-поміж них — Кирило Осьмак, Василь Кук, Василь Стус, Олекса Тихий, Юрій Литвин, Іван Гончар, Оксана Мешко, Іван Світличний, Надія Світлична, визначні діячі української культури Іван-Валентин Задорожний, Віктор Китастий та інші..

Автор багатьох творів дерев'яної скульптури (улюблений матеріал митця — дерево). Перший встановлений українцями на меморіалі «Сандармох» дубовий хрест «Убієнним синам України» (1997) — також одна з робіт М. МалишкаДмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Українські Соловки. — К.: ЕксОб, 2001. — С. 59.

Вибрані персональні виставки 1999 — «Колір Середовище», галерея «Совіарт», Київ.

2005 — «Відлуння», Український дім, Київ.

2011 — «Сила людського духу: Скульптура, живопис», Музей сучасного мистецтва України, Київ. «Скульптура», артцентр «Я Галерея», Київ.

У 2015 році твори Миколи Малишка вперше потрапили до Дніпропетровського художнього музею — на батьківщині митця. Проєкт «Лінія» (скульптура), що увібрав найкращі роботи майстра останніх років, висунуто на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2017 року.

2017 — «Колір», ILKO Gallery, Ужгород

2023 — «В собі», Артцентр Павла Гудімова «Я Галерея», Львів.

Вибрані групові виставки 2000 — «Опішне 2000», Національний симпозіум гончарства, с-ще Опішне (Зіньківський район Полтавської області). «Перехід (малярство, скульптура)», Національна спілка художників, Центр сучасного мистецтва при НаУКМА, Київ. «Білий Перехід», Національний художній музей України, Київ.

2001 — «Софійні символи буття», Національний заповідник «Софія Київська», «Хлібня», Київ.

2003 — «Декоративне мистецтво», Український дім, Київ.

2005 — «Українське дерево», Український дім, Київ.

2009 — Великий скульптурний салон-2009, «Мистецький арсенал», Київ.

2010 — «Ліс», артцентр «Я Галерея», Київ. Великий скульптурний салон-2010, Український дім, Київ.

2011 — «Сцена I. Сцена II.», артцентр «Я Галерея», Дніпропетровськ.

Влітку 2012 р. скульптури автора брали участь у Першій київській міжнародній бієнале сучасного мистецтва Arsenale 2012.

У 2014 р. 14 дерев'яних скульптур демонструвалися у Франції — в Тулузькій галереї Espace Croix-Baragnon у рамках спільної виставки Anaconda у програмі Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва FIAT. У тулузькій експозиції представили також фільм про Миколу Малишка «Лінія» (режисер Максим Вохін).

Нагороди, відзнаки Заслужений художник України (7 жовтня 2009) — за значний особистий внесок у розвиток національного образотворчого мистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну плідну працю та з нагоди Дня художника Національна премія України імені Тараса Шевченка 2017 року — за проєкт «Лінія» (скульптура) Премія імені Василя Стуса (1998) Премія ARSENALE AWARDS 2012 у номінації «Відкриття ARSENALE 2012» Лавреат у номінації «Художник року», «Золотий перетин» (1997)

Примітки

Джерела та література Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. Лауреати ARSENALE AWARDS 2012 / О. Собкович // Образотворче мистецтво. — 2012. — № 3/4. — С. 122—123.

Посилання Сайт Київської організації НСХУ. Малишко Микола Олексійович Сергій Шевченко. Козацький хрест в урочищі Сандармох // День (№ 155, 30.08.2005) Микола Малишко Проект «До Дерева» відкрито в обласному художньому музеї На Arsenale роздали призи у сфері сучасного мистецтва Микола Малишко: філософія митця