Виправно-трудовий табір Колимо-Індігірського річного пароплавства () — табірний підрозділ, що діяв в структурі Дальбуду.
Історія Зирянтабір організований не пізніше 1951 року. Управління Зирянтабора розміщувалося в селищі Зирянка, Якутська АРСР. В оперативному командуванні він підпорядковувався спочатку Головному управлінню виправно-трудових таборів Дальбуду, а пізніше Управлінню північно-східних виправно-трудових таборів Міністерства Юстиції СРСР (УПСВТТ МЮ) (пізніше УПСВТТ переданий в систему Міністерства Внутрішніх Справ).
У 1952 році був реформований з табірного відділення у виправно-трудовий табір, а в наступному році знову став табірним відділенням.
Максимальна одноразова кількість ув'язнених досягало 3300 чоловік.
Зирянтабір закритий не пізніше 1 січня 1954 (остання відома згадка).
Діяльність Основним видом виробничої діяльності ув'язнених було обслуговування Колимо-Індігірського річкового пароплавства і вантажно-розвантажувальні роботи, будівництво вузькоколійної залізниці, видобуток вугілля, лісозаготівлі.
Посилання ИТЛ КОЛЫМО-ИНДИГИРСКОГО РЕЧНОГО ПАРОХОДСТВА ДАЛЬСТРОЯ Исправительно-трудовые лагеря Дальстроя УЗКОКОЛЕЙНЫЕ ЖЕЛЕЗНЫЕ ДОРОГИ РЕСПУБЛИКИ САХА (ЯКУТИЯ) Бацаєв І. Д. Особливості промислового освоєння Північного сходу Росії в період масових політичних репресій (1932–1953). Дальстрой. Магадан: СВКНИИ ДВО РАН, 217 с., 2002 ISBN 5-94729-012-Х Біографічний коментар Начальники ГУЛАГа ОГПУ — НКВД — МВД СССР с 1930 по 1960 гг.