Людми́ла Іва́нівна Задоро́жна (14 травня 1942, Скибинці — 2 червня 2022, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1979 року.

Біографія Народилася 14 травня 1942 року в селі Скибинцях (нині Вінницький район Вінницької області, Україна). Ще коли вона була дитиною, її сім'я переїхала на околицю Києва — до Водогону, де дівчинка закінчила семирічну школу. Протягом 1956—1961 років навчалася у Київському училищі прикладного мистецтва у Євгена Святського, Анатолія Казанцева, Ніни ГанГалина Кирпа. Людмила Задорожна. Володарка чарівного пензля / Буквоїд. 28 вересня 2012. .

Протягом 1968—1980 років працювала у Державному музеї Тараса Шевченка у Києві, одночасно навчалась на факультеті графіки вечірнього відділу Київської філії Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова у Василя Забашти, Миколиа Родіна, Флоріана Юр'єва, Валерія Ламаха (закінчила у 1980 році). Відтоді на творчій роботі.

Мешкала у Києві в будинку на вулиці Жилянській, № 45, квартира № 87Задорожна Людмила Іванівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 52.. Померла у Києві 2 червня 2022 року2 червня 2022 року пішла з життя відома українська художниця Людмила Задорожна / Задорожна Людмила Іванівна. Персональний сайт художниці..

Творчість Працювала у галузях станкового живопису і станкової графіки, створювала пейзажі, натюрморти, портрети. Серед робіт:

живопис «Той, хто дарує сонце» (1968); «Древо життя. Козацькі могили» (1968); «Пробудження» (1973); серія «Мир землі нашій» (1985); «Бульдонежі» (1991); «Двоє» (1993); «На озері» (1998); «Осінній натюрморт» (1998); «Осінь», диптих «Реквієм» (1999); «Захід сонця» (2002); «Зимовий настрій» (2002); «Літній день» (2004); «Гортензії квітнуть» (2005); «Відчуття літа» (2006); «У полоні літа» (2006); «Коли душа співає», «Орхідеї» (2008); «Соняхи квітнуть» (2009); «Пагорби» (2009); «Клоун» (2009); графіка «Радість» (1978); серія «Самі собі в своїх господах…» (1986); «Дерева, що танцюють» (1986); «Айстри» (1987); «Симфонія у синіх кольорах» (1999); «Букет» (2003); «Котики» (2006); «Жовті квіти» (2006). </div> Оформила книжки «Чебрики» Дмитра Чередниченка, «Дивувалася зима» Якова Щоголіва, «Гра в залізного ключа» Лесі Українки.

Її роботи перебувають в багатьох музеях та приватних колекціях в Канаді, Німеччині, ОАЕ, Польщі, Португалії, Сирії, США, Україні, Франції, Чехії, Японії.

Виставки Мала 18 персональних виставок в Україні та за кордоном. Серед них: Національний музей Тараса Шевченка (1972, 1996, 2000, 2003, 2012); Спілка письменників України (1979); Спілка художників України (1979); Бюро Клауса Штайнхерстера (Гамбург, Німеччина, 1992); Представництво ООН в Україні; Український фонд культури; Галерея АВС-арт (Київ, 2014). Інші виставки: «Образотворче мистецтво України» (Москва, 1985) виставка українських художників у Берліні (Німеччина, 1986) виставка українських художників у Софії (Болгарія, 1986) «Der Kuss» в галереї «Raum & Kunst» (Гамбург, Німеччина, 1992) «Hanse-Pferd» у виставковому залі «Messe-Hallen» (Гамбург, Німеччина, 1992) Роботи художниці брали участь у виставках в Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, на Мальорці (1996—2000 роки, Іспанія).

Примітки

Література