Енріке Гвайта (, 15 липня 1910, Лукас-Гонсалес — 10 травня 1959, Баїя-Бланка) — аргентинський та італійський футболіст, що грав на позиції нападника, зокрема за збірні Аргентини та Італії.
У складі італійської збірної — чемпіон світу, а в складі збірної Аргентини — чемпіон Південної Америки.
Клубна кар'єра Народився 15 липня 1910 року в місті Лукас-Гонсалес. Вихованець футбольної школи клубу «Естудьянтес». Дорослу футбольну кар'єру 17-річний нападник розпочав 1928 року в основній команді того ж клубу, в якій провів п'ять сезонів, ставши одним з головних її нападників.
На молодого нападника звернули увагу скаути італійської «Роми», і 1933 року він став одним з багатьох аргентинських футболістів, які перетнули Атлантику аби грати в Серії A. Гвайта виявився серед них одним із найталановитіших, вже у своєму другому сезоні в Італії ставши найкращим бомбардиром італійської першості, забивши 28 голів у 29 матчах. Втім продовжити виступи на полях Італії Гвайті, як і його партнерам по команді, також аргентинцям, Алехандро Скопеллі та Андресу Станьяро, не судилося. Фашистська Італія саме готувалася до війни в Ефіопії і в рамках мобілізації виклики до казарм отримали й аргентинські футболісти «Роми», які на той час вже отримали італійське громадянство. Попри запевнення керівництва клубу, що до Африки гравців не відправлять, аргентинці вирішили не ризикувати й таємно виїхали до Франції, звідки повернулися на батьківщину.
В Аргентині Гвайта 1936 року став гравцем «Расинга» (Авельянеда), а протягом 1938–1939 років грав за рідний «Естудьянтес», після чого припинив виступи на професійному рівні.
Помер 10 травня 1959 року на 49-му році життя у місті Баїя-Бланка.
Виступи за збірні 1933 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини, провівши в її складі 3 гри.
Того ж року, вже перебравшись до Італії, провів одну гру за другу збірну цієї країни. А на початку 1934 був викликаний до головної збірної Італії, ставши автором обох голів італійців у програному нимі матчі Кубка Центральної Європи 1933—1935 проти збірної Австрії (2:4). Пізніше того ж року був включений до складу італійської збірної для участі у домашньому чемпіонаті світу. У першій грі турніру на стадії 1/8 фіналу на поле не виходив, але згодом брав участь в усіх іграх італійців на турнірі, включаючи виграний ними фінальний матч проти збірної Чехословаччини. До того у півфінальній грі проти австрійців став автором єдиного голу зустрічі, принісши італійцям перемогу і право участі у фіналі.
Після повернення до Аргентини знову залучався до її збірної, зокрема став у її складі континентальним чемпіоном 1937 року.
Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКлубЧемпіонатЛігаІгорГолів1931 «Естудьянтес»ПД34151932ПД28171933ПД301933-34 «Рома»A32141934-35A29281936-37 «Расинг» (Авельянеда)ПД57311938 «Естудьянтес»ПД2381939ПД41Усього209 116
Статистика виступів за збірну Італії
Статистика виступів у кубку Мітропи + №РозіграшСтадіяДата та місцепроведенняКоманда 1РахунокКоманда 2Голи таінші дії119351/816.06.1935, Рим Рома3:1 Ференцварош219351/822.06.1935, Будапешт Ференцварош8:0 Рома Всього у кубку Мітропи 2 0
Титули і досягнення Командні Чемпіон світу (1): : 1934 Володар Кубка Америки (1): : 1937
Особисті Найкращий бомбардир Серії A (1): 1934–35 (28)
Посилання Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».