U2 — ірландський рок-гурт. Заснований в 1976 році, гурт складається з Боно (вокал і гітара), Еджа (гітара, клавішні і вокал), Адама Клейтона (бас-гітара) і Ларрі Маллена (ударні). Раннє звучання U2 було закорінене у пост-панк, але з часом стало включати впливи багатьох жанрів популярної музики. Протягом змін гурту, вони завжди підтримують звучання, побудоване на мелодичному інструментуванні, гітариста гурту Еджа і виразного вокалу Боно. Їх лірика, часто прикрашена з духовними образами, зосереджується на особистих темах і соціополітичних проблемах.
U2 був заснований в загальноосвітній школі Mount Temple в 1976 році, коли учасники були підлітками з обмеженою музичною майстерністю. Протягом чотирьох років вони підписали контракт з Island Records і випустили свій дебютний альбом Boy. До середини 1980-х вони стали успішним міжнародним гуртом. Вони мали більший успіх як гастрольний гурт, ніж з продажів платівок до їхнього прориву з альбомом 1987 року The Joshua Tree, який, згідно Rolling Stone підійняв статус гурту «від героїв до суперзірок».
U2 випустили 13 студійних альбомів і є одними з найбільш продаваних музичних виконавців, продавши понад 170 мільйонів платівок у всьому світі. Вони завоювали 22 нагороди Греммі, більше, ніж будь-який інший гурт і в 2005 році були введені до Зали слави рок-н-ролу в перший рік їх допустимості. Rolling Stone помістив U2 на 22 місце у своєму списку «100 найвидатніших виконавців всіх часів» і назвав їх «найбільшим гуртом в світі». Учасники гурту відомі своєю активною політичною діяльністю у сфері захисту прав людини та соціальної справедливості: участь в «Міжнародній амністії», компаній ONE/DATA, Product Red і Music Rising Еджа.
Історія
Створення і прорив
Гурт був утворений 25 вересня 1976 року в Дубліні. Ларрі Маллен, коли йому було 14 років, вивісив у своїй школі оголошення, що шукає музикантів для нового гурту. Семеро підлітків прийшли на прослуховування, що відбулося на кухні Малленів. Новий гурт (названий просто «Гурт Ларрі Маллена» ()), включав Маллена (ударні), Адама Клейтона (бас-гітара), Пола Х'юсона (Боно) (вокал), Дейва Еванса (Еджа) і його брата Діка Еванса, а також Івана МакКорміка і Пітера Мартіна — двох інших друзів МалленаChatterton (2001), p. 130. Незабаром вони поміняли назву на Feedback. Мартін і МакКормік протягом наступної пари тижнів залишили гурт.
У березні 1977 року гурт змінив назву на The Hype («Пил в очі», «Нав'язлива реклама»)Parra (2003), p. 6. Дік Еванс, що був старшим і вже навчався в коледжі, виявився зайвим — інші учасники схилялися до квартету. На одному з концертів Дік демонстративно залишив сцену. Ті четверо, хто залишився, продовжили концерт під назвою U2McCormick (2006), pp.46-48.
Походження імені «U2» не ясне. Це назва американського літака-розвідника «Локхід U-2» (Lockheed U-2), але Стів Аверілл, гуру панк-року з The Radiators from Space, стверджує, що ця назва була обрана членами гурту зі списку, складеного ним і Адамом Клейтоном. В інтерв'ю з Ларрі Кінгом Боно сказав: «У дійсності, мені не дуже подобається назва U2» і «Чесно, я ніколи не думав про неї, як про „ти теж ()“»Larry King Interview Transcript CNN.com.
У День святого Патріка 1978 року U2 виграли конкурс, призом якого були 500 фунтів і гроші для запису демо. Вони записали демо-касету в студії Keystone Studios у Дубліні, у квітні 1978 рокуWall, Mick, (2005). Bono. Andre Deutsch Publishers. ISBN 0-233-00123-9 (Promotional edition published by Paperview U.K is association with the Irish Independent), pp.45. А в травні Пол МакГіннес вирішив стати менеджером гурту.
Спочатку звук U2 знаходився під впливом таких гуртів, як Television і Joy Division, і характеризувався «почуттям радості», що було результатом «променистих акордів» Еджа і «палючого вокалу» БоноReynolds, Simon. Rip It Up and Start Again: Postpunk 1978—1984. Penguin, 2005. p. 368. Перший сингл за назвою Three («Три») вийшов тільки в Ірландії (1979) і швидко зайняв перші рядки в чартах. У грудні 1979 гурт виступив у Лондоні. Це був їх перший виступ поза Ірландією, але він пройшов повз увагу публіки і критиків. У лютому 1980 року виходить другий сингл Another Day («Інший день»), і знову потрапляє лише на музичні прилавки Ірландії.
Boy, October і War (1980—1983)
Island Records підписав контракт з U2 в травні 1980 року і «11 O'Clock Tick Tock» став першим синглом гурту, котрий вийшов за кордоном. У вересні з'явився альбом Boy, котрий був названий одним із найкращих дебютів за всю історію року. Попри доволі абстрактні та, вочевидь, імпровізовано написані Боно тексти пісень, надія та почуття розчарування в юності є основними ліричними темами альбому, котрі торкаються боязні сексу, труднощів самовизначеня, смерті та постійної невиправданої зміни настрою. Альбом містить хіт «I Will Follow». За релізом відбулися гастролі гурту по Ірландії, Великій Британії та США. Попри «невідшліфованність» гурту, їхні ранні концерти, однак, показували потенціал U2. Критики назвали Боно «харизматичним» та «пристрасним» шоуменом.
Другий альбом гурту, October, вийшов 1981 року. Він містив духовні пісні: Боно, Едж і Ларрі не приховували свій християнський світогляд. Троє учасників гурту приєдналися до дублінської релігійної спілки «Братство Шалома», що привело їх до розмірковування над взаємовідношенням між рок-н-роллом та християнством. Оскільки Біблія залишається основним джерелом натхнення для Боно, October є найрелігійнішою платівкою гурту. Проте і критики, і фанати вважають, що October найневдаліша робота колективу. В лютому 1982 року гурт зустрічає Антона Корбейна, фотографа, який працював з Depeche Mode та Joy Division. Це стало початком довгої співпраці: Корбейн став головним фотографом U2, і саме він сильно вплинув на імідж гурту та його публічний образ.
В лютому 1983 року U2 видають War. Платівка, де гурт «повернув сам пацифізм в хрестовий похід». Щирість War і «бурхлива» гітара навмисно суперечили більш модному часу синті-попа. Альбом містить пісню «Sunday Bloody Sunday», яка була реакцією гурту на заворушення в Північній Ірландії. Журнал Rolling Stone писав, що здатність використовувати велику кількість образів у пісні, яка спочатку розповідає про релігійну ненависть, та перетворення її у заклик до всіх християн єднатися та проголосити перемогу над злом і смертю, показують здатність колективу писати глибокі та виразні вірші. Сингл «New Year's Day (пісня)» була першим міжнародним хітом гурту. Вона входила в хіт-парад Великої Британії та Сполучених Штатів. Канал MTV постійно крутив кліп; це було знайомством широкої американської публіки з U2. Вперше на концертах гурту в Європі і США не було вільних місць. Образ Боно, що розмахував білим прапором під час виконання «Sunday Bloody Sunday», став звичним. На гастролях War Tour U2 записали альбом Under a Blood Red Sky та відео у Денвері, котрі були тепло зустріті на радіо та телебаченні та збільшили кількість шанувальників гурту. Невигідний контракт гурту з Island Records закінчувався, і в 1984 році умови були переглянуті та підписаний новий. Відмовившись від великого гонорару, вони домовились повернути права на власні пісні, продовжити контракт, збільшити авторський гонорар.
The Unforgettable Fire і Live Aid (1984—1985)
Гурт боявся, що після відкритого, простого рока альбому War, вони стануть «настирливим» та «крикливим рок-гуртом». Таким чином вони експериментували над своїм четвертим студійним альбомом The Unforgettable Fire. Адам Клейтон говорить: «Ми шукали щось, що було б серйозніше, артистичніше». Едж захоплювався ембієнтом та «потойбічними роботами» Браяна Іно, який разом зі своїм звукоінженером Даніелем Лануа кінець-кінцем погодився продюсувати запис. Кріс Блеквелл, один з керівників Island Records, намагався відмовити гурт від цього вибору, стверджуючи, що Іно «поховає їх в авангардній маячні».
The Unforgettable Fire — четвертий студійний альбом — вийшов 1 жовтня 1984 року. Набагато абстрактніший, ніж War, він був дуже різкою зміною напрямку гурту. Назва альбому та значна частина матеріалу пов'язані з відвідуванням однойменної виставки дитячих картин та малюнків у Музеї світу в Чикаго, які зроблені тими, хто вижив у атомних бомбардуваннях Хіросіми та Наґасакі. Тексти пісень альбому можна інтерпретувати по-різному, що разом з атмосферним звучанням дає, за висловом гурту, «дуже наочне почуття». Боно, який почав захоплюватися художньої літературою, поезією та філософією, зрозумів, що писання віршів та створення текстів пісень, яке він виконував до цього з малим бажанням, насправді є його покликанням. Останні два тижні, проте, були відчайдушними спробами закінчити тексти, тому Боно здається, що пісні «Bad» та «Pride (In the Name of Love)» так і залишилися «начерками». Характерний для альбому трек «The Unforgettable Fire» має багате звучання, засноване на гітарному ембієнт та пульсуючому ритмі; його віршований «начерк» — «зворушлива розповідь про подорож» з «щирим почуттям туги». У пісні «Bad» Боно намагався описати вплив героїну. «Pride (In the Name of Love)» — пісня про Мартіна Лютера Кінга, що стала хітом, найточніше показує особливості музики U2 тих років.
За виходом альбому відбулося турне, також назване The Unforgettable Fire. Воно почалося в Австралії у вересні 1984 року. Виявилося, що виконувати студійні записи на сцені досить складно. Полегшення могло дати застосування синтезаторів, які до цього використовувалися гуртом з неохотою. U2 змогли впоратися з труднощами сценічного виконання таких опрацьованих у звуковому відношенні пісень, як «Bad» та «The Unforgettable Fire», і відтоді вони стали використовувати синтезатори майже на кожному виступі. Було відзначено, що деякі «незакінчені» та «розпливчасті» пісні звучали краще на сцені.
В липні 1985 року U2 взяли участь у благодійному концерті Live Aid, метою якого було надання допомоги жертвам голоду в Ефіопії. Концерт відбувався на стадіоні Вемблі в Лондоні перед 72 000 глядачами. Виступ U2 був одним з найбільш пам'ятних. Під час виконання «Bad» Боно зістрибнув зі сцени, щоб потанцювати з поклонницею. Цей епізод показав, наскільки він може бути близьким до слухачів. Того ж року журнал Rolling Stone назвав U2 гуртом вісімдесятих.
The Joshua Tree і Rattle and Hum (1986—1988)
Після «The Unforgettable Fire» гурт експериментує з джазом, кантрі та госпелом, намагаючись компенсувати «недолік традицій» та «космічність» своєї музикиBono in McCormick (2006), p.169. Ірландській музиці теж було приділено увагу. У музикантів було відчуття, що самобутня ірландська музика змішується з американською народноюMcCormick (2006), p.172. Дружба з Бобом Діланом, Ваном Моррісоном та Кітом Річардсом не лише надихнула гурт поглянути на витоки року, але й допомогла Боно зосередитися на його здатності писати пісні. U2 хотів доповнити атмосферу The Unforgettable Fire, а також прагнув до більш вражаючого та дієвого звучання, не виходячи за рамки традиційної побудови пісень.
В 1986 році U2 бере участь в A Conspiracy of Hope Tour організації «Міжнародна амністія». Досвід, отриманий в турне, дозволив додати інтенсивності та потужності музиці та зосередитися саме на тому, що вони хотіли сказати. Поїздки Боно до Сан-Сальвадору та Нікарагуа, де він вперше побачив страждання селян, втягнутих у внутрішні конфлікти, сильно вплинули на альбом. Особливо яскраво ці почуття виражені в пісні Bullet the Blue Sky. Ворожість до Америки та гнів, пов'язаний з політикою США в Центральній Америці, змішувалися з почуттям захоплення країною, її відкритістю та свободоюMcCormick (2006), p.186. Гурт прагнув створювати пісні з «почуттям місця», черпаючи натхнення з образів, створених американськими письменниками.