Підлі́сся — колишнє село в Україні, (нині північно-західна частина селища Гримайлів Тернопільської області). Австрійський і польський варіант назви  — Подлєсьє (Podlesie).

Знаходилося між річкою Гнила (права притока Збруча, басейн Дністра) і її ставом, та дорогою Гримайлів-Скалат (Тернопіль) за 1 км від Гримайлова, при дорозі Гримайлів – Глібів

Зараз, село є районом Гримайлова, який складається з сучасних вулиць У. Кармелюка, М. Кривоноса, С. Наливайка та вулиці Глібівської Назва Назву поселення отримало через фактичне розміщення неподалік від лісу 

Історія Рік заснування Підлісся — невідомий. Але вже на австрійській мапі 1790/1824Мапа «Koenigreich Galizien und Lodomerien» на http://dlibra.umcs.lublin.pl/dlibra/docmetadata?id=17798&from=publication , Підлісся на аркуші, позначеному «Tab. XVIII». років Підлісся присутнє, відповідно, засновано воно було ще раніше. Перший запис, у якому згадується Підлісся, у метричній книзі гримайлівської католицької парафії датується 1741 р., хоча записи у книзі починаються з 1720-го.

Історія Підлісся неподільно пов'язана з історією сусіднього (на віддалі не більше 1 км) селища Гримайлів, який мав як значно більші розміри, так і вищий адміністративний статус.

На початку ХІХ ст. Підлісся належало онуці великого коронного гетьмана Адама Миколая Сенявського (бл.1666—1726) княгині Ізабеллі Любомирській (1736—1817) з дому князів Чорторийських — дружині великого коронного маршалка Станіслава Любомирського (1722—1783).

Щонайменше протягом 1800—1823 рр. Підлісся входило у склад так званого Гримайлівського ключа , який складався з 3 містечок і 32 сіл. У селі було 55 осель , у тому числі проживало селян, що посідали ґрунт парний (32 морги ) — 2, одинковий (16 моргів) — 5, чвертовий (8 моргів) — 29, халупників (хата і до морга землі) — 19, комірників (ті, хто не мали власного господарства і землі і проживали в помешканнях господарів) — 2, шляхтичів — 2, ремісників — 4, панської прислуги в палаці і на фільварку — 9Франко І. Гримайлівський ключ в р. 1800… — С. 555—556, 570—571..

Після смерті Ізабелли Любомирської в 1817 р. її дочка, дружина польного коронного гетьмана Северина Жевуського (1743—1811), Констанція Жевуська (1760/1761—1840), внаслідок розкішного способу життя довела свій маєток, частиною якого було Підлісся, до банкрутства і втратила права на нього. Підлісся разом з сусідніми Гримайловом, Мазурівкою і Буциками виставили на аукціон, який відбувся у 1823 р. Так новим дідичем Підлісся став віденський банкір Леопольд Елкан де Елкансберг.Wolański J. Z dziejów Grzymałowa. — 2006.

15 березня 1831 р. Підлісся в де Елкансберга викупив Антім Нікорович — дідич с. Кривчиці біля Львова.

Від середини ХІХ ст. село перебувало в адміністраційній, поштовій та релігійній приналежності до ГримайловаSkorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi jakoteż w Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowinskiem, pod względem politycznej i sądowej organizacyi kraju wraz z dokładnem oznaczeniem parafii, poczt i właścicieli tabularnych. — Львів, 1855. — С. 164. . Власниками земель були спадкоємці Нікоровича — спочатку його син Кароль (1852 —1855), а потім чоловік його дочки Юлії Леонард Пініньські (1855 —1886).

З середини1850-х років та до адміністративної реформи 1867 року село перебувало у складі Гримайлівського повіту.

У 1867 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії).

Село явно занепадало і в статистичних довідниках 1868, 1872, 1904 рр. Підлісся згадується фразою «Гримайлів разом з Мазурівкою і Підліссям» або не згадується взагалі. За віросповіданням населення поділялося на греко- і римо-католицькі громади. Пошта, телефон, телеграф, суд, ринок, церква, костьол, школа — все знаходилось у Гримайлові.

у 1880 р. у Підліссі проживало 573 мешканця.Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, том 8. — Warszawa, 1887. — S. 423.

У 1890 р. число осель у селі дорівнювало 108.Франко І. Гримайлівський ключ в р. 1800… — С. 556..

У 1910 р. у Підліссі проживало 698 осіб. Власниками земель (з 1886) були Станіслав та Леон Пініньські.Bigo J. Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. — Lwów, 1914. — S. 127. Поруч села знаходився поміщицький маєток, розпарцельований на 1921 р.Województwo Tarnopolskie / Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15. — Warszawa, 1923. — S. 18. Після смерті Станіслава Пініньські у 1911 р. його частка власності переходить дочці Юлії.

Під час військових дій в періоди російської окупації (1914 – липень 1917), повернення австро-німецьких військ, боїв польсько-української (листопад 1918 — липень 1919) та польсько-більшовицької (1920) воєн значних обстрілів і боїв біля Підлісся не було.

У 1920 р. шляхом жеребкування між Юлією (на той момент вже Воляньською) та її стрийком Леоном Пініньським] Підлісся (разом з Гримайловом і Мазурівкою) відійшло до Воляньських.Wolański J. Z dziejów Grzymałowa. — 2006. Rąkowski G. Podole // Przewodnik po Ukrainie Zachodniej. — Cz. 2. — Pruszków, 2006. — S. 110.

На 30 вересня 1921 р. у Підліссі було 124 будинки; мешканців, без облікованих за військовим списком, всього — 688, з них — 317 чоловіків і 371 жінка; 559 католиків, 115 греко-католиків, 14 юдеїв; 663 поляків, 23 українців (русинів), 2 іншої національності.

У другій половині 1920-х років у Підліссі знаходилась ґмінна позикова каса і фірма виробництва з круп.Księga Adresowa Polski (wraz z W. M. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa. — Warszawa, 1929. — S. 1689.

Адміністративний устрій

За часів першої Речі Посполитої (до 1772 р.) Підлісся знаходилося у Трембовельському повітіAkta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. — Т. 24 / Lauda sejmikowe Halickie 1575—1695. — Lwów, 1931. — S. 122. Галицької землі Руського воєводства.Baliński M., Lipiński T. Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawa, 1844. — Т. 2. — S. 36.

Після поділу Польщі 1772 року, у роках 1773 —1810, тепер вже у складі Габсбурзької монархії, яка з 1804 р. стала Австрійською імперією, Підлісся послідовно перебувало у Бережанському дистрикті (district) Львівського округу (кreis, циркул), Золочівському, Бережанському і Тернопільському округах Королівства Галичини та Володимирії.

Від 15 червня 1810 р. до 6 червня 1815 р. Підлісся — населений пункт Тернопільського і Теребовлянського (з 1814) округів Тернопільського краю Російської імперії.Czolowski A., Janusz B. — Przeszłość i zabytki województwa Tarnopolskiego. — Ternopil, 1926. — S. 43. Державний архів Тернопільської області. Путівник. — Тернопіль : Астон, 2011. — С. 347.

Після повернення у 1815 р. згідно рішення Віденського конгресу Тернопільського краю у склад Австрійської імперії «Державний архів Тернопільської області. Путівник», Тернопіль, Астон, 2011. — С. 347., Підлісся до 1850 р. перебуває у складі Тернопільського округу.

Від 1850 р. до адміністративної реформи 1867 року село було у складі Гримайлівського повіту (bezirke) «Die Königreiche Galizien und Lodomerien» — Wien: von Joseph Bermann, 1851 (Gedr. bei Joh. Höfelich) Тернопільського району (kreis) Тернопільського округу (kreisgericht) провінції «Львів» («Lemberg»).Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w królestwie Galicyi i Lodomeryi jakoteż w wielkiem księstwie Krakowskiem… 1855. (Мапа на с. 270.

Після реформи 1867 року Підлісся увійшло у склад Скалатського повітуGrzymałów // Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. — Lwów, 1868. — S. 60. Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії.

3 грудня 1920 року на анексованих Польщею українських землях було створено Тернопільське воєводство, у якому Підлісся увійшло у склад Скалатського повітуДержавний архів Тернопільської області. Путівник. — Тернопіль : Астон, 2011. — С. 350., де й перебувало до моменту офіційного приєднання до Гримайлова на початку 1930-х років. У «Tarnopolski Dziennik Wojewódzki» № 8 за 1 серпня 1932 р.Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. — № 8. — 1.08.1932. — S. 119. в адміністративному поділі Скалатського повіту станом на 1 травня того ж року Підлісся показано окремою сільською ґміною, а в Розпорядженні Міністра внутрішніх справ Польщі Б.Пєрацького від 26 липня 1934 р. «Про поділ Скалатського повіту Тернопільського воєводства на сільські ґмін軧 1, п. 2. Підлісся вже не згадується, оскільки ще раніше його ж розпорядженням від 13 жовтня 1933 р. Підлісся увійшло до міської ґміни Гримайлів.Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 października 1933 r. o zmianie granic miasta Grzymałowa w powiecie skałackim, województwie tarnopolskiem. .

Примітки

Зауваги

Джерела Франко І. Гримайлівський ключ в р. 1800 // Зібрання творів у 50-ти томах. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 44, кн. 2. Щавінський В. Підлісся // Підлісся [Текст] : [тепер прилучене до Гримайлова] // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 526-527.  — S. 423.