Зади́шка, або диспно́е (від — «розлад дихання»; ) — суб'єктивне відчуття нестачі повітря, утруднення, частішання або порушення ритму й глибини дихання. Є одним із найпоширеніших клінічних симптомів при патологіях респіраторної та серцево-судинної систем, а також при метаболічних і психогенних розладах.

Класифікація За клінічним перебігом: Гостра задишка: розвивається раптово (від кількох хвилин до кількох годин); характерна для тромбоемболії легеневої артерії, пневмотораксу, гострого набряку легень, нападу бронхіальної астми або аспірації стороннього тіла. Хронічна задишка: формується поступово (протягом тижнів, місяців чи років); типова для хронічного обструктивного захворювання легень, хронічної серцевої недостатності, пневмосклерозу та інтерстиційних хвороб легень.

За фазою дихального циклу: Інспіраторна: утруднений вдих (характерна для звуження верхніх дихальних шляхів, сторонніх тіл гортані, стенозу трахеї, серцевої недостатності); Експіраторна: утруднений видих (спостерігається при бронхообструкції, спазмі дрібних бронхів і набряку їхньої слизової — бронхіальна астма, ХОЗЛ); Змішана: утруднені як вдих, так і видих (при масивному плевриті, поширеній пневмонії, термінальній серцевій недостатності).

Шкала оцінки тяжкості (mMRC / ATS) Для об'єктивізації ступеня обмеження фізичної активності через задишку в клінічній практиці застосовують модифіковану шкалу Ради медичних досліджень (Modified Medical Research Council Dyspnea Scale, mMRC), схвалену Американським торакальним товариством (ATS):

Ступінь Тяжкість Клінічний опис 0 Відсутня Задишка не турбує, виникає лише під час дуже інтенсивного фізичного навантаження. 1 Легка Задишка з'являється під час швидкої ходьби по рівній місцевості або підйому пологим схилом. 2 Помірна Через задишку пацієнт ходить по рівній поверхні повільніше за однолітків або змушений зупинятися для перепочинку при ходьбі у власному темпі. 3 Тяжка Пацієнт зупиняється, щоб перевести подих, після проходження приблизно 100 метрів (або через кілька хвилин ходьби по рівній місцевості). 4 Дуже тяжка Задишка виникає при мінімальному навантаженні (одягання, роздягання) або робить неможливим вихід за межі приміщення.

Етіологія Основними етіологічними факторами розвитку задишки є: Захворювання дихальної системи: бронхіальна астма, ХОЗЛ, пневмонія, плеврит, пневмоторакс, емфізема, бронхоектатична хвороба, пухлини легень. Захворювання серцево-судинної системи: серцева недостатність, гострий коронарний синдром / інфаркт міокарда, клапанні вади серця, кардіоміопатії, перикардит. Гематологічні порушення: виражена анемія (унаслідок падіння кисневої ємності крові та тканинної гіпоксії). Психогенні та неврологічні чинники: синдром гіпервентиляції, тривожний розлад, панічна атака, порушення функції дихального центру при інсульті чи травмах ЦНС. Метаболічні зрушення: діабетичний кетоацидоз (дихання Куссмауля), уремія, виражений метаболічний ацидоз.

Діагностика Комплексне первинне обстеження пацієнта із задишкою включає: Пульсоксиметрію для виявлення гіпоксемії (визначення сатурації SpO2); Оглядову рентгенографію органів грудної клітки або КТ легень; Спірометрію з бронходилатаційним тестом для оцінки функції зовнішнього дихання та оборотності обструкції; ЕКГ та ехокардіографію (визначення фракції викиду лівого шлуночка, тиску в легеневій артерії); Лабораторні тести: розгорнутий аналіз крові (рівень гемоглобіну), D-димер (для виключення ТЕЛА), натрійуретичні пептиди (BNP / NT-proBNP для диференціації кардіогенної задишки).

Див. також Ядуха Гіпоксія Тахіпное Дихальна недостатність

Примітки

Джерела Внутрішня медицина: підручник / за ред. проф. М. С. Расіна. — Вінниця: Нова Книга, 2015. — 328 с.

Посилання