Ґальвано Делля Вольпе (; 24 вересня 1895, Імола, Італія — 13 липня 1968, Рим) — італійський філософ-марксист, представник сцієнтистського напрямку.
Життєпис
Народився в аристократичній родині. Вивчав філософію у Болонському університеті. Потім викладав філософію у ліцеях Болоньї та Равенни, а після — з 1939 по 1965 — був професором історії філософії й естетики в університеті Мессіни. 1944 року Делля Вольпе вступив до Італійської комуністичної партії і до самої смерти був одним з провідних філософів партії та постійним автором теоретичних журналів «Сочьєта» та «Рінашіта».
Ідейна спадщина
Делля Вольпе — автор численних творів з історії філософії, лоґіки, естетики та критики ідеолоґії. Розпочавши свій інтелєктуальну еволюцію як послідовник італійського геґельянця Джованні Джентіле, під впливом подій другої світової війни (1939—1945) він перейшов на марксистські позиції і згодом зробив вагомий внесок у розвиток і поширення марксистської філософії й естетики в Італії. У своїх творах італійський філософ піддавав критиці сучасну «буржуазну ідеолоґію» (а такою він вважав зокрема й «геґельянський марксизм» Герберта Маркуза) і запропонував своє розв'язання на основі матеріялістичної діялєктики проблєм сучасної філософії й естетики. Делля Вольпе спробував розробити суто матеріялістичну теорію естетики, наполягаючи на важливости структурних характеристик і суспільного процесу виробництва творів мистецтва; такий погляд протистояв інтуїтивній концепції Бенедетто Кроче, що його Вольпе розглядав як продовження романтичних і містичних традицій XIX ст. За Вольпе, смак є головним джерелом естетичного судження. Відстоював принцип позитивного гуманізму, виступаючи як проти сучасних позитивістських течій (таких як лоґічний позитивізм і неоемпіризм), так і проти світського та реліґійного екзистенціялізму.
Серед книжок, що повною мірою представляють погляди італійського філософа, — «Лоґіка як позитивна наука» (1950), «Руссо та Маркс» (1956) і «Критика смаку» (1960). Варіант марксизму, запропонований Делля Вольпе, надихнув цілу школу, що у своєрідний спосіб інтерпретувала Марксові філософські твори. Серед його учнів — Лючіо Коллєтті, Маріо Россі, Умберто Черроні.
Твори Ідеалізм мистецтва та проблєма катеґорія (L'idealismo dell'atto e il problema delle categorie, 1924). Філософія досвіду Дейвида Юма (La filosofia dell'esperienza di David Hume, 1933—1935). Криза романтичної естетики (Crisi dell'estetica romantica, 1941). Лоґіка як позитивна наука (Logica come scienza positiva, 1950). «Руссо та Маркс» і инші нариси матеріялістичної критики (Rousseau e Marx e altri saggi di critica materialistica, 1956). Критика смаку (Critica del gusto, 1960). Позитивний гуманізм і марксистська еманципація (Umanesimo positivo e emancipazione marxista, 1964). Ключі до історичного матеріялізму (Chiave della dialettica storica, 1964). Критика сучасної ідеолоґії. Нариси з діялєктичної теорії (Critica dell'ideologia contemporanea. Saggi di teoria dialettica, 1967).
Література Гальвано Делла Вольпе. Критика вкуса. — Москва: «Искусство», 1979. John Fraser, An Introduction to the Thought of Galvano Della Volpe, London: Lawrence & Wishart, 1977. Nicolao Merker, «Galvano Della Volpe», in Dizionario Biografico degli Italiani, vol. 38, Istituto dell'Enciclopedia italiana, Roma 1990. Mario Montano, «On the Methodology of Determinate Abstractions: Essay on Galvano della Volpe». in Telos, issue 7 (1971), pp. 30-49. Nicola Vulpe, «della Volpe, Galvano», in Irena Rima Makarek (ed.), Encyclopedia of Contemporary Literary Theory, Approaches, Scholars, Terms, Toronto: University of Toronto Press, 1993, pp. 291—293.
Примітки
Посилання Ґальвано делля Вольпе. Моралізм й утопізм Маркузе (1967)