Олександрівська дзвіниця — дзвіниця Свято-Успенського собору в місті Харків, побудована у 1821—1844 роках. Має висоту 89,5 м, та є другою за висотою дзвіницею в Україні та найвищою у Харкові. До 2006 року Олександрівська дзвіниця була найвищою будівлею ХарковаОлександрівська дзвіниця Свято-Успенського собору // iloveukraine.com.ua. Пам'ятка архітектури національного значення № 1603.

Історія

Перша згадка про Успенський собор в писемних джерелах зустрічається в донесенні 1658 року воєводи Офросімова до Москви. У 1685—1687 роках була побудована нова кам'яна будівля Успенського собору з окремою дзвіницею, її дата будівництва невідома. У 1733 році собор постраждав від великої міської пожежі. Від храму залишились тільки кам'яні стіни, але за рік храм був відбудований. Коли в стінах храму виявили тріщини, стало зрозуміло, що навіть капітальний ремонт будівлю не врятує. Було прийнято рішення побудувати на цьому місці новий собор. Будівництво нового собору тривало з 1771 по 1777 рік., а стара дзвіниця була залишена.

13 лютого 1819 року на зборах було вирішено демонтувати стару дзвіницю, бо вона не відповідала пишному стилю храму, а також було ухвалене рішення про зведення нової дуже високої дзвіниці на честь перемоги над Наполеоном у війні 1812 року. Дзвіницю вирішено назвати Олександрівською.. У квітні 1819 року стара дзвіниця знесена, а 1821 року розпочалося зведення нової за проєктом професора архітектури Харківського університету Євгена Олексійовича Васильєва.

Будівництво тривало з 1821 по 1844 рік. Було зібрано багато пожертв, але роботи велись без поспіху і з перервами. 1833 року помер Євген Васильєв, тому з 1837 року роботи очолював архітектор Андрій Андрійович Тон, відомий своїми проєктами церков і будівель в стилі класицизм. Дзвіницю намагались зробити наскільки можливо міцною, тому фундамент дзвіниці заглиблений у твердий ґрунт на 10 м, стіни завтовшки понад 6 м. При будівництві було використано 3,5 млн цеглин і 65,5 тонн зв'язного заліза. На дзвіниці було встановлено 12 дзвонів, найменший дзвін важив 8 кг, а найбільший — понад 3 тонни.

4 листопада 1846 отримав статус катедрального, а Покровський собор, який до цього був катедральним, став просто монастирським храмом. Оскільки дзвіниця собору зводилась «въ память избавления отечества отъ нашествія иноплеменныхъ въ 1812 году», на дзвіниці було зроблено надпис: «». У 1855 Харківське міське зібрання ухвалило рішення за міські кошти встановити на дзвіниці баштовий годинник і утримувати коштом міста годинникаря. Влітку 1862 року годинник французького виробництва, зроблений паризькою фірмою «Борель», встановили. У вересні 1863 року колишній найбільший 200 пудовий дзвін був замінений коштом промисловців братів Рижових, набагато більшим дзвоном вагою понад 16,1 тону. Його підняття і встановлення на першому ярусі дзвіниці зібрало велику кількість глядачів.

Невдовзі до дзвіниці прибудували каплицю, яку посвятили на честь Святого Миколая. У 1889 році в ній був встановлений відлитий зі срібла так званий Царський дзвін вагою 300 кг. На дзвоні серед орнаментів зображена монограма з ініціалами імператора, оточена гірляндою з рельєфним зображенням імен імператорських дітей.

У 1924 на дзвіниці була встановлена антена першої української радіостанції. День першого виходу радіостанції в ефір — 16 листопада — став професійним святом працівників радіо та зв'язку. Студія розміщувалась поблизу і для того, щоб дзвін не заважав трансляціям, а також у рамках антирелігійної кампанії, собор в цьому ж році закрили. Пізніше передавальний пристрій встановили всередині собору, знищивши при цьому цінні фрески. Радіостанція працювала до 1941 року.16 листопада — день українського радіо

Наприкінці 1950-х років в соборі провели ремонтні роботи за проєктом архітектора В. Коржа і мистецтвознавця Р. Кутепової. Була перекрита стеля, обтинькований і пофарбований фасад. У 1959 році була частково відреставрована Олександрівська дзвіниця: перекритий і позолочений купол. Також були замінені сходи, на дзвіниці встановлений новий годинник з діаметром циферблата 3,7 м і довжиною хвилинної стрілки понад 1,5 м. Роботи з відновлення автентичного вигляду собору і дзвіниці почались у 1970-х роках і тривали 12 років.. Керувала роботами Корнеєва Валентина Іванівна. Після укріплення фундаменту і стін, були зведені п'ять куполів, їх покрили міддю, позолотили й встановили хрести. Було реставровано фасад: розібрані пізніші прибудови, відтворені карнизи, наличники вікон і втрачені архітектурні елементи. Також були реставровані інтер'єри. У 1985 році ураган пошкодив оточену лісами дзвіницю.Журнал «Человек и стихия» — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1976

До 350-річчя Харкова Укрпоштою у 2004 році виготовлена поштова марка, на якій зображена дзвіниця Успенського собору, а НБУ випустив монету номіналом 5 гривень, із зображенням дзвіниці собору на аверсі.

Дзвіниця Успенського собору є окремою від собору пам'яткою архітектури національного значення з охоронним номером № 1603. Наразі й дзвіниця і храм належать Українській православній церкві Московського патріархату. Московським патріархатом на дзвіниці встановлено велику дошку із зображення герба Росії, зброї та написом російською мовою «».

До 2006 року Олександрівська дзвіниця була найвищою будівлею Харкова. У 2006—2007 роках цей статус перейняв ряд житлових комплексів, зокрема ЖК «Піонер» і «Світлий будинок».

У 2022 під час Російського вторгнення в Україну собор постраждав від обстрілу російських військ.

Опис Перша дзвіниця являла собою невелику двоярусну чотириповерхову прямокутну споруду з арковими вікнами. Ймовірно, майже без деталей. Нагорі шатровий дах з невеликим хрестом.

Нова дзвіниця виконана у стилі класицизм, як і більшість інших споруд Євгена Васильєва. Дзвіниця розділена на 5 ярусів: перший двоповерховий ярус з арковими вікнами, частина з яких глухі. Над вікнами другого поверху — трикутні сандрики. В центрі, навколо головного входу в храм, чотири пілястри тосканського ордера, які підтримують фронтон, де був напис. Другий ярус квадратний у плані з чотириколонним портиком. В центрі розташована арка, яку також підтримують менші колони. Третій ярус — круглий, має двоколонні портики й чотири арки, й чотири глухі вікна. Четвертий — розділено півколонами, зроблено чотири арки у всю висоту поверху. П'ятий прикрашено карнизами над циферблатами годинників. Нагорі ярусу — ще один карниз, що відокремлює купол з золотим покриттям. Колони й півколони другого, третього і четвертого ярусів — коринфського ордера. В центрах їх капітелей є маленькі маскарони янголів. Дзвіниця є домінантою усього центру міста, її видно з багатьох місць у Харкові. З верхнього ярусу дзвіниці відкривається панорамний краєвид на центр міста і Залопань. Наразі вона не використовується як оглядовий майданчик.

Галерея

Див. також Олександрівська каплиця у Харкові Свято-Успенський собор Список найвищих православних храмів і дзвіниць

Примітки