Збройні сили Республіки Корея

Збройні сили Республіки Корея () — також відомі як Збройні сили РК, є збройними силами Республіки Корея. Збройні сили РК є одними з найбільших і найпотужніших постійних збройних сил у світі з чисельністю особового складу 3 600 000 осіб у 2022 році (500 000 активних і 3 100 000 резервних).

Збройні сили Республіки Корея беруть свій початок від створення Корейської Республіки в 1919 році, збройне крило якої називалося Корейською визвольною армією і вело війну проти японської окупації, проводячи широкомасштабні наступальні операції, вбивства, бомбардування, диверсії та пошуково-рятувальні місії. Офіційно засновані в 1948 році, після створення уряду Республіки Корея, яке відбулось після звільнення Кореї в 1945 році. Збройні сили Південної Кореї відповідають за підтримку суверенітету і територіальної цілісності держави, а також беруть участь у миротворчих операціях, гуманітарних операціях і ліквідації наслідків стихійних лих по всьому світу.

Історія

Походження Збройних сил Республіки Корея можна простежити до Корейської визвольної армії, яка була створена Тимчасовим урядом Кореї у вигнанні в Чунціні, Республіка Китай, у 1940 році під час японського правління в Кореї. Багато її членів пізніше стали частиною Збройних сил Південної Кореї. Крім того, деякі етнічні корейські солдати Гоміньдану та Маньчжурської народної армії також зробили свій внесок у формування збройних сил.

Після звільнення Кореї від Японської імперії 15 серпня 1945 року за допомогою Військового уряду армії США в Кореї були створені Корейська поліція () і Корейська берегова охорона (, організована Сон Вон Ілом та іншими). Корейська поліція і Корейська берегова охорона стали відповідно Армією Республіки Корея і Військово-морськими силами Республіки Корея і сформували Збройні сили Республіки Корея після того, як 15 серпня 1948 року було створено уряд Південної Кореї. Повітряні сили Республіки Корея були засновані в жовтні 1949 року.

Збройні сили Південної Кореї залишалися переважно поліцейськими силами до початку Корейської війни 25 червня 1950 року, що вимагало втручання Організації Об'єднаних Націй з військами на чолі зі Сполученими Штатами. Південнокорейська армія швидко розвивалася під час Корейської війни, попри величезні втрати. У той час як Радянський Союз озброїв Північну Корею, США озброювали й тренували південнокорейських військових протягом усієї Корейської війни. Після Корейської війни Південна Корея створила спільне військове партнерство зі Сполученими Штатами, назване Альянсом РК-США, як зазначено в Договорі про взаємну оборону. Під час В'єтнамської війни армія і морська піхота РК були серед тих, хто воював на боці Південного В'єтнаму і США.

У 1970-х роках, завдяки «Плану Юльґок ()» адміністрації Пак Чон Хі, Південна Корея почала розбудовувати самодостатню національну обороноздатність.«ROK Army History» . GlobalSecurity.org. Retrieved March 10, 2007. Під час періоду швидкого зростання Південної Кореї у 1980-х роках, збройні сили модернізувалися, отримавши вигоду від кількох проєктів з передачі технологій, що фінансувалися урядом, та місцевих ініціатив з розвитку оборонного потенціалу. У 1990-х роках південнокорейська промисловість забезпечувала близько 70 відсотків зброї, боєприпасів, засобів зв'язку та інших видів обладнання, транспортних засобів, одягу та інших предметів постачання, необхідних військовим.

Сьогодні збройні сили Південної Кореї мають на озброєнні як сучасні, так і застарілі конвенційні види озброєнь. Вони мають на озброєнні багато сучасних західних систем озброєнь, які доповнюються зростальними й дедалі більш досконалим місцевим сектором оборонного виробництва. Наприклад, користуючись перевагами потужної місцевої суднобудівної промисловості, ВМС РК розпочали суворий план модернізації з амбіціями стати флотом відкритого моря у 2020-х роках.«North vs. South Korea: A Military Comparison.» Global Bearings, 7 November 2011.

Майбутнє Збройні сили РК проходять певну підготовку до того, щоб взяти на себе оперативний контроль над обороною РК у воєнний час. Наразі на озброєння вводиться кілька новітніх військових систем.

Згідно з «Оборонною реформою 2.0» () адміністрації Мун Чже Іна і відповідно до загальної схеми скорочення військ, кількість генералів і адміралів буде скорочено на 17 відсотків з нинішніх 436 до 360 до 2022 року з метою зменшення роздутого вищого командного апарату. Це означає ліквідацію 66 генеральських посад у сухопутних військах і по п'ять посад у ВМС і ПС. Водночас у Збройних силах РК відбудеться скорочення чисельності військовослужбовців строкової служби з 640 000 до 517 000, а тривалість обов'язкової військової служби до 2022 року також скоротиться до 18 — 22 місяців.

«Оборонна реформа 2.0» також має на меті зробити збройні сили РК більш незалежними й підготувати їх до того, щоб у воєнний час повноваження оперативного управління залишалися за військовими РК (передача оперативного управління), а не за американським генералом. Початкова спроможність оперативного управління була перевірена у 2019 році, повна оперативна спроможність запланована на 2021 рік, а повна місійна спроможність — на 2022 рік.

Стратегія оборони Підписання Корейської угоди про перемир'я в 1953 році між Республікою Корея (Південна Корея) та Корейською Народно-Демократичною Республікою (Північна Корея) завершило активні бойові дії Корейської війни. Оскільки офіційний мирний договір між Північною і Південною Кореєю не був підписаний, армія Республіки Корея повинна була здійснювати оборонні дії на випадок чергового нападу Північної Кореї.

За часів Холодної війни над дорогами та залізничними коліями, що ведуть до Сеула та з нього, а також в межах провінції Кьонгі, було збудовано безліч протитанкових барикад. Протитанкові барикади або «каменепади» складаються з гігантських бетонних блоків, встановлених на тонких стінах, зроблених під виглядом фальшивих мостів і шляхопроводів, які не ведуть нікуди, проте містять сотні тонн уламків. Ці конструкції начинені вибухівкою і призначені для підриву південнокорейською армією, що має призвести до обвалу уламків, які заблокують автомобільні та залізничні шляхи. Поряд з протитанковими барикадами, південнокорейська армія встановила паркани з колючого дроту вздовж річки Хан і сотні бетонних стовпів заввишки 3 фути, розташованих рядами, відомих як «зуби дракона», на відкритих полях. У 1970-х і 1980-х роках, коли було побудовано більшість цих споруд, метою було сповільнити можливий рух ворожих танків, військ та інших транспортних засобів і виграти час для південнокорейського цивільного населення, щоб втекти від вторгнення північнокорейських військ, а також дати можливість Республіці Корея й армії США розмістити війська на оборонних позиціях. Міністерство національної оборони Південної Кореї стверджує, що протитанкові барикади регулярно перевіряються з міркувань безпеки, але барикади мають тріщини й ознаки ерозії.

Місцеві органи влади та цивільне населення вимагають, щоб протитанкові барикади були знесені, оскільки вони становлять велику загрозу безпеці, перешкоджають новому будівництву і, на думку багатьох людей, пережили своє призначення. Щодня повз барикади проїжджає близько 250 000 автомобілів, і їхня вібрація сприяє ослабленню конструкцій. Попри міркування безпеки, знесення барикад є складною справою.

Оскільки Північна Корея втратила безпекову та економічну підтримку з боку Росії в 1990 році та Китаю в 1992 році, на думку військових аналітиків, повномасштабний напад на Південну Корею є малоймовірним. Північна Корея змінила свою військову тактику і тепер зосереджується на дальніх і прихованих ударах. За допомогою артилерійських обстрілів з великої відстані, ракетних ударів або атак з використанням хімічної зброї, свідомо спрямованих не на американські сили, і не вдаючись до повномасштабної війни, КНДР може спробувати взяти Сеул у заручники з надією на переговори про новий статус-кво. Очікується, що підрозділи спеціального призначення будуть використовувати тунелі воєнного часу або різні засоби інфільтрації, такі як підводні човни, транспортні засоби на повітряній подушці (СПП), літаки Ан-2 і гелікоптери для проникнення в передову і тилову зони й проведення гібридних операцій у вигляді нанесення ударів по основних частинах і об'єктах, вбивств ключових фігур і порушення спокою в тилових районах. Базовий план оборонної реформи був вперше представлений президентом Но Му Хьоном в грудні 2006 року, але після років еволюції, політичного і військового протистояння реформа була започаткована адміністрацією президента Мун Чже Іна. Збройні сили РК рішуче впроваджуватимуть оборонну реформу 2.0 з метою проактивного реагування на зміни у безпековому середовищі й різноспрямовані загрози безпеці, а також для підтримки миру і процвітання на Корейському півострові, що ґрунтуються на силі. З цією метою збройні сили РК працюватимуть над «непохитною національною обороною».

27 грудня 2022 року Північна Корея відправила п'ять безпілотників через кордон, один з яких досягнув Сеула. Усі п'ять повернулися назад, незважаючи на п'ятигодинну погоню за участю винищувачів і бойових вертольотів, які здійснили близько 100 пострілів. Літак KAI KT-1 Woongbi розбився, хоча обидва члени екіпажу вижили. Об'єднаний комітет начальників штабів Південної Кореї оприлюднив заяву, в якій зазначили, що можуть зупиняти ударні дрони. Однак, здатність зупиняти менші шпигунські дрони «обмежена». Про це заявив високопоставлений чиновник Кан Сінчхоль: «Недостатня підготовленість наших військових викликає велике занепокоєння у людей… активно використовуватимуть пристрої виявлення, щоб виявити ворожий дрон на ранній стадії й агресивно розгорнути ударні засоби». Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль заявив, що Південна Корея інвестуватиме в малопомітні безпілотники, які можуть проникнути на територію Північної Кореї, а також про створення нового військового підрозділу.

Міністерство оборони Південної Кореї оголосило про нову серію заходів щодо боротьби з безпілотниками, на які протягом наступних п'яти років буде витрачено близько 560 мільярдів вон. Гроші підуть на чотири нові ініціативи. Одна з них — це лазер повітряного базування, який буде використовуватися для знищення великих дронів, в той час як для менших дронів буде використовуватися глушилка. Також буде створено новий підрозділ протидії безпілотникам, що складатиметься з двох ескадрилій. Лазер вже перебуває в процесі випробувань і, як очікується, буде введений в експлуатацію у 2027 році. Система глушіння була описана як «м'яке вбивство». Подальша робота буде проводитись над реактивними літаками-невидимками й системами протиракетної артилерії. Загальна сума витрат на наступні п'ять років становить 331,4 трильйона. Для порівняння, попередній оборонний бюджет на минулий фінансовий рік становив лише 54,6 трильйона вон.

Командна структура

Командування над Збройними силами Республіки Корея визначено Конституцією. Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил за посадою. Військове керівництво здійснюється від Президента до Міністра національної оборони, який часто повинен бути (але юридично не зобов'язаний бути) відставним чотиризірковим генералом. Президент і Міністр національної оборони відповідають за всю військову структуру, здійснюючи цивільний контроль над збройними силами. Міністр національної оборони за дорученням Президента відповідає за військові справи й здійснює нагляд за головою Об'єднаного комітету начальників штабів і начальником штабу кожного виду Збройних Сил.

Для координації військової стратегії з політичними питаннями при Президентові існує Рада національної безпеки на чолі з Радником з питань національної безпеки.

Об'єднаний комітет начальників штабів