Архієпи́скоп Мефо́дій (в миру Михайло Пишняче́вський, Піснячевський; 12 червня 1774 — 10 липня , Мгарський монастир)  — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Псковський та Ліфляндський.

Життєпис Народився в сім’ї священника Переяславської єпархії.

Навчався у Києво-Могилянській академії;

1797  — у Московському університеті.

8 вересня 1800 р. — поставлений вчителем у Київській академії .

28 березня 1803 р. — пострижений в чернецтво з іменем «Мефодій».

2 квітня 1803 р. — рукоположений в сан ієродиякона, а 6 квітня  — в сан ієромонаха і призначений соборним ієромонахом.

8 вересня 1803 р. — призначений професором Київської духовної академії. З 1806 — профект кафедри поезії і вищого класу математики, згодом префект КМА.

5 липня 1811 р. — отримав сан архімандрита (3-го класу).

1811  — призначений інспектором Петербурзької духовної семінарії, а з 13 березня 1812 — її ректором.

З 27 березня 1812 р. керував також Санкт-Петербурзьким Троїце-Сергієвим монастирем.

21 вересня 1813 р. — хіротонія в єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії.

З 7 лютого 1816 р. — єпископ Полтавський та Переяславський.

Був чудовим проповідником, з уст якого, за словами сучасника, «лилися перли і алмази». За його ініціативою були засновані духовне училище у Переяславі (1817) і парафіяльне училище в Полтаві при монастирі (1818).

27 липня 1824 р. — зведений в сан архієпископа Астраханського та Кавказького. Прибув до єпархії 16 жовтня того ж року.

Астраханський клімат виявився важким, також страждав від того, що не мав освіченого оточення.

З 30 вересня 1825  — архієпископ Псковський, Ліфляндський та Курляндський.

З 30 квітня 1833  — архієпископ Псковський та Ліфляндський.

Будучи архієпископом Псковським втратив зір, через що 10 травня 1834 звільнений на покій до Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря з річною пенсією 3200 рублів. Керував ним.

Помер 10 липня 1845 р. у цьому монастирі. Похований в соборному храмі.

Примітки

Література Игумен Полиевкт. Сведения о Полтавско-Переяславской епархии и ее архипастырях. Мефодий Песнячевский // ПЕВ.ЧН. — 1867. — № 22. — с. 413–416; Павловский, 1912. — С. 127.