Теорія нечітких рішень прийняття рішень в нечітких умовах відрізняється від задачі прийняття рішень у загальному вигляді тим, що один або декілька елементів моделі прийняття рішень задаються нечіткою множиною. Традиційний підхід до прийняття рішення на основі нечіткої логіки базується на принципі Белмана — Заде, який розглядає нечітке рішення як об'єднання нечітких цілей та обмежень. У 1970 р. Белман і Заде опублікували статтю «Decision — Making in Fuzzy Environment», де розглянули процес ухвалення рішень в умовах невизначеності, коли цілі і обмеження задані нечіткими множинами. Ухвалення рішення — це вибір альтернативи, яка одночасно задовольняє і нечітким цілям, і нечітким обмеженням. У цьому сенсі цілі та обмеження є симетричними відносно рішення. Це стирає відмінності між ними і дозволяє представити рішення як злиття нечітких цілей і обмежень.
Джерела Птускин А. С. Нечеткие модели и методы в менеджменте: учебное пособие / А. С. Птускин. — М.: Издательство МГТУ им. Н. Э. Баумана, 2008. — 216 с. Штовба С. Д. Проектирование нечетких систем средствами MATLAB / С. Д. Штовба. — М.: Горячая линия — Телеком, 2007. — 288 с., ил. Поспелов Д. А. Нечеткие множества в моделях управления и искусственного интеллекта/ — М.: Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1986. — 312 с.
Див. також Нечітко-множинна модель Нечітке відображення