Мико́ла Гяуров (; 13 вересня 1929 — 2 червня 2004) — болгарський оперний співак (бас), педагог, Народний артист НРБ (1962), Герой Соціалістичної Праці (1976), двічі лауреат Димитровської премії (1959, 1966).
Біографія
Народився майбутній оперний співак у маленькому містечку Велінград в гористій місцевості на півдні Болгарії.
Розпочав навчання вокалу у Софійській консерваторії у Христо Бримбарова, вдосконалював майстерність в Московскій консерваторії (педагог А. І. Батурин), котру завершив у 1955 році. Свій талант неодноразово демонстрував на міжнародних конкурсах для оперних співаків у Варшаві та Парижі. Дебютував 1955 року на великій сцені в ролі Дона Базіліо в «Севільському цирульнику» Дж.-А. Россіні, ставши незабаром солістом Софійської народної опери.
У 1956–1957 роках він став стажером, а у 1957–1958 — вже солістом Большого театру СРСР.
Надалі співав у оперних театрах Ла Скала (Італія), Ковент-Гарден (Велика Британія), Віденській державній опері (Австрія), Метрополітен-опера (США) та інших.
Першою дружиною Миколи Гяурова була піаністка Златінка Мішакова. У шлюбі з нею народилося двоє дітей: майбутні диригент Володимир Гяуров та актриса Олена Гяурова.
Другий шлюб був з італійською співачкою Мірелою Френі. Перше знайомство з нею у Миколи Гяурова відбулося ще 1961 року під час спільної гри в опері «Фауст» в Генуї. Френі грала Маргариту, а Гяуров звичну для себе роль Мефістофеля. Одружившись у 1978 році, пара оселилася у власному будинку в Модені. До кінця життя Миколи Гяурова його друга дружина підтримувала і неодноразово виступала разом з ним на сцені.
Репертуар
Виконував як комедійні, так і драматичні партії. Серед них: Дон Базіліо («Севільський цирульник» Дж.-А. Россіні); Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно); Пімен, Варлаам та Борис Годунов («Борис Годунов» М. П. Мусоргського); Галицький («Князь Ігор» О. П. Бородіна); Креон («Медея» Л. Керубіні); Гремін («Євгеній Онєгін» П. І. Чайковського); Даланд («Летючий Голландець» Р. Вагнера); Філіп II («Дон Карлос» Дж. Верді); Дон Жуан («Дон Жуан» В. А. Моцарта).
Творчість
Гяуров розповідав про виконані їм партії:
Творчість Миколи Гяурова здобула високу оцінку критиків та публіки.
Музиканти Великого симфонічного оркестру імені П. І. Чайковського характеризували співака разом з його другою дружиною наступним чиномЛист оркестрантів , Русский Журнал, 24 Октября 2002:
Цей лист було опубліковано у жовтні 2002 року, після того як виступ Френі та Гяурова в Москві було зовсім незаслужено розкритиковано у російських ЗМІ. Дізнавшись про цю доволі негативну реакцію російських музичних критиків на їхній виступ, Гяуров та Френі заявили про те, що більше ніколи не будуть виступати на території Росії.
Пам'ять
У жовтні 2008 року в Болгарії вийшла пам'ятна монета в честь Миколи Гяурова.
Нагороди Орден «Стара Планина» І ступеня (Болгарія) Орден «13 віків Болгарії» (Болгарія) Орден Мистецтв та літератури (Франція) Почесний громадянин Старої Загори
Примітки
Література Абаджиев А. Николай Гяуров / А. Абаджиев. — М.: Радуга, 1984. — 112 с.
Посилання Микола Гяуров, Бас Микола Гяуров на сайті Коршиков В. Памяти Николая Гяурова. // Русский базар. — № 25(425), 10—16 июня, 2004. Отиде си Николай Гяуров