Куно-Ганс фон Бот (; 9 квітня 1884, Саверн, Ельзас-Лотарингія — 22 травня 1955, Габіхтсвальд, Гессен) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1940). Кавалер Pour le Mérite (1918) і Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн.

Біографія Куно-Ганс Пауль Герман Людвіг Віктор фон Бот народився 9 квітня 1884 у Саверні в «імперській» німецькій провінції Ельзас-Лотарингія у старовинній дворянській родині вихідця з Мекленбургу оберстлейтенанта Александра фон Бота (1842—1905).

24 квітня 1903 молодий Куно поступив фанен-юнкером на військову службу до . З 1 листопада 1903 по 25 липня 1904 пройшов навчання у військовому училищі в Ґлоґау з отриманням 18 серпня 1904 по завершенню програми навчання першого офіцерського звання «лейтенант». Продовжував службу у II. батальйоні рідного полку; 18 серпня 1913 отримав звання оберлейтенанта.

На початок Першої світової війни перебував на посаді командира 8-ї роти у 90-му резервному піхотному полку. З лютого 1915 до вересня 1916 командир кулеметної роти полку. Одночасно з травня 1915 до серпня 1916 року періодично виконував обов'язки командирів батальйонів III.-го, I.-го та II.-го по черзі. З 26 вересня 1916 року до 25 листопада 1917 — командир кулеметних підрозділів при штабі 90-го резервного полку. З листопада 1917 до закінчення війни командир I.-го піхотного батальйону свого полку. 10 квітня 1918 року за проявлену мужність та особисту хоробрість при веденні боїв нагороджений вищою нагородою Пруссії — орденом Pour le Mérite. Після завершення світової війни нетривалий час служив на штабній посаді при штабі 226-ї піхотної дивізії.

З 6 січня 1919 року командир резервного батальйону 89-го гренадерського полку, з травня — командир роти в 17-му піхотному полку Рейхсверу. 1 жовтня 1922 отримав призначення на посаду до штабу 4-ї дивізії у Дрездені, де служив п'ять років до 1927 року. Надалі проходив службу на різнорідних посадах, доки 1 жовтня 1931 року не був поставлений на посаду командира II.-го піхотного батальйону 5-го піхотного полку, де перебував до 1 лютого 1934. У 1934—1938 — командир піхотного полку в Любеку, начальник піхотного училища у Ганновері. 1 січня 1937 отримав військове звання генерал-майор.

10 листопада 1938 генерал-лейтенант К.фон Бот отримав під своє керівництво 21-шу піхотну дивізію Вермахту. На чолі з'єднання брав участь у битвах Польської кампанії. 26 жовтня 1939 року призначений командиром I армійського корпусу, яким він керував під час Західної кампанії та війни проти Радянського Союзу до квітня 1943. 1 червня 1940 отримав військове звання генерала від інфантерії.

1 квітня 1943 року отримав посаду командувача військами безпеки тилу в армійській зоні групи армій «Північ» (). Після цього нетривалий час перебував у резерві фюрера, а згодом, з липня 1944 до квітня 1945 командував військами забезпечення безпеки в тиловій зоні груп армій «Південна Україна» та «Південь».

8 квітня 1945 виведений до резерву; 2 травня 1945 захоплений у полон союзними військами, де перебував в ув'язненні до 17 квітня 1947 року.

Після звільнення з табору військовополонених повернувся до Німеччини. Помер 22 травня 1955 в Ехлені, передмісті Габіхтсвальда, адміністративного округу Кассель, Гессен.

Нагороди Лицарський хрест ордена Франца Йосифа (Австро-Угорщина) (27 січня 1911) Орден дому Ліппе 4-го класу (Ліппе-Детмольд) (18 червня 1914) Медаль «За заслуги» (Мекленбург-Стреліц) (18 червня 1914)

Перша світова війна Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 2-го класу (14 вересня 1914) Залізний хрест 2-го класу (22 вересня 1914) 1-го класу (9 лютого 1915) Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 1-го класу (25 листопада 1915) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (26 лютого 1917) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу (20 березня 1917) Лицарський хрест королівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами (23 грудня 1917) Pour le Mérite (10 квітня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (10 травня 1918) Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (27 червня 1918)

Міжвоєнний період Орден крові Почесний хрест ветерана війни з мечами (20 грудня 1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)

Друга світова війна Застібка до Залізного хреста 2-го класу (10 вересня 1939) 1-го класу (25 вересня 1939) Лицарський хрест Залізного хреста (9 липня 1941) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Німецький хрест в золоті (9 вересня 1942)

Див. також Рудольф Кох-Ерпах Вальтер Гартманн Ернст Юнгер Едвін фон Роткірх унд Трах Карл-Генріх фон Штюльпнагель Ганс-Карл фон Есебек

Література Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Dermot Bradley, Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 2 v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß; Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 164—166 Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 141 Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

Both, von, Kuno-Hans  — нагороди генерала від інфантерії фон Бота Both, Kuno-Hans von

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху