Нове Село ()  — село в Польщі, у гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011).

Історія Всупереч назві, село має давнє коріння. Існувало вже з XV століття, а наприкінці наступного сторіччя на його теренах розміщують Чесанів, який перейняв роль центру. Місцезнаходженням власників була оборонна садиба в типі палаццо in fortezza, розташована між селом і містом. Розміщена була посередині бастіонних фортифікацій, типових для XVII століття. На даний момент є однією з найкраще збережених сучасних земляних укріплень в околицях Любачева. В оточенні її укріплень знаходиться тепер мурована садиба, збудована на місці більш ранньої у першій половині XIX ст.

Оборонні якості цих фортифікацій були протягом цього сторіччя багато разів використовувані. Також так могло бути під час татарського нападів у 1672 році. Відомо, що в той час загарбники спустошили місцеву руську святиню. Свій слід в місцевій традиції залишила битва з татарами, виграна 7 жовтня згаданого року під Чесановим військом гетьмана Яна Собєського. Пам'яткою по цій події була могила, коронована хрестом.

Пам'ятки

Зруйнована тепер садиба з першої половини XIX століття, якої останніми власниками були Гноїнські, а також довколишні земляні фортифікації і парк, становлять велику культурну цінність.

Новітня історія

До 1 листопада 1918 р. село належало до Чесанівського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії. Після короткочасного період ЗУНР окуповане польським військом.

За обрахунками В. Кубійовича на 01.01.1939 в селі проживало 2.670 мешканців, у тому числі 1.900 українців-грекокатоликів, 260 поляків (у присілку Фільварки), 430 українців-римокатоликів (у властивому селі) і 80 гебреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 46, 120.. Село входило до ґміни Чесанів Любачівського повіту Львівського воєводства Польської республіки.

Після Другої світової війни польська влада проводила терор і вбивства українців,Apokryf Ruski внаслідок чого восени 1945 р.більшість українців виїхали в СРСР, а тих, що залишились (240 осіб) — поляки грабували (зграбовано 24 корови, 26 коней, 97 голів дрібної худоби, 8800 кг збіжжя, спалено 22 господарства)Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. /. Відп. ред. та упоряд. В. М. В'ятрович. — Т. 2, с. 930., а в 1947 році в рамках акції Вісла депортовано на понімецькі території ПольщіАкція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — С. 447. вбите або вивезене зі своєї історичної батьківщини. Жителі села в рядах ОУН і УПА чинили опір етноциду.

Станом на 2006 рік у селі мешкає 1300 осіб.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Культові споруди У центрі села знаходиться парафіяльна церква св. пророка Іллі (мурована, 1907 р.), з мурованою дзвіницею (1865 р.). Село належало до Чесанівського деканату Перемиської єпархії. Після 1947 року стояла деякий час закритою, нині в користуванні римо-католиків. Збереглися фрагменти іконостасу та декілька ікон. Парафіяльний цвинтар у центрі села, нині використовуваний римо-католиками, з численними українськими пам'ятниками надгробного каменярства (XIX—XX ст.), переважно бруснянського типуНОВЕ СЕЛО. Апокрифи Руські.

Народилися Грабець Омелян — полковник УПА, командир «УПА-Південь» Щирба Василь — командир сотні «Месники-1» ТВ-27 «Бастіон» ВО-6 «Сян».

Примітки

Посилання Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком»,