Тріоле́т (, від — троє) — восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб.
Причому перший рядок повторюється тричі: Сонце і день — не мені. Сни — моя втіха єдина. Та не щастить і вві сні. Сонце і день — не мені.
О, хоч у снах чарівні Сняться юнацтва години… Сонце і день — не мені, Сни — моя втіха єдина (А. Казка).
Тріолет виник у середньовічній французькій поезії, прижився в інших європейських літературах. В українській версифікаційній практиці з'являється епізодично.
Одним із зразків тріолету є поезія Світличного "Тріолет":
Навіщо тріолети їсти?
Вони - з химер, фантазій, снів...
Не смійте, плотські та земні,
Небесні тріолети їсти!
Се - сонячні кларнети істин.
... А що як істина - в вині?!
Не треба тріолети їсти,
Вони - з химер, фантазій, снів...
Джерела
Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007 Посилання