Роберт Г'ю Бенсон () (18 листопада 1871 Веллінгтон-коледж, Беркшир  — Солфорд, 19 жовтня 1914 Бантінґфорд, Гартфордшир) — англійський письменник, автор теологічних трактатів, молодший син архієпископа Кентерберійського Едварда Вайта Бенсона, брат Едварда Фредеріка Бенсона та Артура Крістофера Бенсона. Спочатку сповідував англіканство, потім перейшов у католицизм та був його апологетом.

Життєпис

Роберт Г'ю Бенсон навчався у Ітонському коледжі, з 1885 по 1889 роки, де отримав класичну та теологічну освіту.Монсеньйор Г'ю Бенсон. Навчався у 1890–1893 роках в Кембріджському Триніті-коледжіБаза даних випускників Кембриджу. Кембриджський університет.. Бенсон був глибоко релігійною людиною, у 1895 році був висвячений в англіканській церкві.

Для відновлення власного здоров'я, у 1896 році, одразу ж після смерті батька, разом з матір'ю і сестрою їде на Близький Схід. Під час подорожі на Близький Схід, він почав сумніватися в канонах англіканства, розглядаючи, як альтернативу римо-католицьку церкву. До цього питання він підійшов дуже серйозно, вивчивши релігійне становище англіканських громад, і 11 вересня 1903 переходить з англіканства в католицтво. Висвячений у священицький сан 1904 року в церкві Сан Сільвестро ін Капіте. Був направлений у Кембридж, де був помічником священика Римо-католицької парохії.

Бенсон їде на пару років у Рим, і через вісім років (у 1911 році) стає папським Капеланом Його Святості, монсеньйором Папи Пія Х, одним з найпомітніших апологетів католицизму в Англії початку ХХ століття.

Роберт Г'ю Бенсон багато разів бував за кордоном, читав лекції в Римі і США, відвідував європейські країни, багато їздив з лекціями по Великій Британії. Останньою поїздкою Роберта стало відвідування Собору паризької Богоматері у квітні 1914 року, а через сім місяців, коли його запросили у місто Солфорд для прочитання курсу проповідей, вранці 19 жовтня 1914 року він помер від пневмонії в будинку місцевого єпископа. Бенсону ще не було й сорока трьох років. Роберта Г'ю Бенсона було поховано у п'ятницю 23 жовтня 1914 року, згідно із заповітом, у саду власного будинку «Гаре Стріт Гаус» (який він заповів римо-католицькій церкві) в Бантінґфорді (Гартфордшир).

Сім'я Брати та сестри Бенсона також були освічені та розумні. Всі вони, крім первістка Мартіна, який помер у віці 17 років, публікувались. Артур став майстром Коледжу Магдалени у Кембриджі. Він був автором багатьох романів, створив життєпис Едварда Вайта Бенсона, ряд теологічних трактатів, мемуари. Він же став автором гімну «Земля надії та слави». Меггі і Неллі померли молодими, однак встигли проявити себе у археології та літературі.

Едвард Вайт Бенсон (, 14.07.1829 — 11.10.1896) — батько Мері В. Сейджвік (Mary W. Sidgwick, 1841–1918) — мати Мартін В. Бенсон (Martin W. Benson, 1860–1878) — брат Артур Крістофер Бенсон (, 24.04.1862 — 17.06.1925) — брат Мері Елеанор Бенсон (Mary Eleanor Benson, 1863–1890) — сестра Меггі Бенсон (Maggie Benson, 16.06.1865 — … 05,1916) — сестра Едвард Фредерік Бенсон (Robert Hugh Benson, 24.07.1867 — 29.02.1940) — брат

Доробок Бенсон почав писати на самому початку ХХ століття. За свою десятирічну літературну кар'єру Бенсон написав багато книг, серед яких є і реалістичні романи, історичні та дитячі книги, п'єси і вірші, релігійні праці, а також фантастична і утопічна проза. Перший його роман «Чия влада?» був виданий у 1904 році, який Бенсон закінчив писати роком раніше перед самим від'їздом до Рима. Ярий ненависник Г. Веллса і Е. Белламі, він в 1907 р опублікував роман «Володар світу», який вважається одним з перших романів-антиутопій. У недалекому майбутньому, по Бенсону, йде смертельна сутичка римсько-католицької церкви, останнім оплотом моральності та порядку, з втіленням Антихриста. У цій ролі виступає соціалізм. У світі є єдиний уряд, єдина мова — есперанто, але відсутня єдність серед населення і надія на світле майбутнє. Релігія під забороною, Ватикан зруйнований в результаті бомбардувань, а Папа разом із залишками своєї адміністрації змушений шукати притулок в Палестині, де спостерігає Друге пришестя.

Роман «Світанок всього» — утопія, в якій владу Папи, навпаки, простягається над усім світом, і хоча деякі прихильники відмираючих релігій намагаються піднімати бунти, благочестивий Папа намагається прощати їх, і домагається в цьому чималих успіхів. На рахунку письменника також дві збірки містичних історій: «Невидимий світ» (1903) і «Дзеркало шалотт» (1907). Перший складається з різнопланових за своїм сюжетом і характерами розповідями, друга ж книга являє собою чотирнадцять історій про привидів, які автор представив у вигляді вигаданої зустрічі католицьких священиків у Римі, де вони й розповідають один одному вищезгадані розповіді. До фантастичних можна також віднести і роман «Некроманти» (1909), де внутрішній світ героя починає переходити грань цього світу і світу мертвих.

Романи

Фантастичні романи 1907 — Володар світу (Lord of the World) 1911 — Світанок всього (The Dawn of All)

Історичні романи 1904 — Чия влада? (By What Authority?) 1905 — Подвиг короля (The King's Achievement) 1906 — Трагедія королеви (The Queen's Tragedy) 1912 — На дибу! Повісити! (Come Rack! Come Rope!) 1914 — Ні риба ні м'ясо (Oddsfish!)

Реалістичні романи 1905 — Історія Річарда Рейнау, відлюдника (The History of Richard Raynal, Solitary) 1906 — Сентиментальність (The Sentimentalists) 1907 — Папери парії (Papers of a Pariah) 1908 — Умовність (The Conventionalists) 1909 — Некроманти (The Necromancers) 1910 — Віяння (A Winnowing) 1911 — Немає інших богів (None Other Gods) 1912 — Боягуз (The Coward) 1913 — Середня людина (An Average Man) 1914 — Ініціювання (Initiation) 1915 — Самотність? (Loneliness?)

Релігійні книги

1905 — Місто на пагорбі (A City Set on a Hill) 1906 — Релігія простої людини (Religion of the Plain Man) 1908 — Святий блаженний мученик Томас Кентберійський (The Holy Blissful Martyr Saint Thomas of Canterbury) 1910 — Некатолицькі віросповідання (Non-Catholic Denominations) 1910 — Христос у своїй церкві (Christ in His Church) 1912 — Дружелюбність Христа (Friendship of Christ) 1913 — Сповідь наверненого (Confessions of a Convert) 1913 — Парадокси католицизму (Paradoxes of Catholicism) 1914 — Люрд (Lourdes) 1915 — Духовні листи монсиньйора Р. Г'ю Бенсона (Spiritual Letters of Monsignor R. Hugh Benson to one of his converts) 1917 — Примітки проповіді (Sermon Notes) 19.. — Святість церкви (The Sanctity of the Church) 19.. — Ліквідація релігійних споруд (The Dissolution of the Religious Houses) 19.. — Аве Марія (The Ave Maria)

Дитячі книги 1912 — Алфавіт святості (Alphabet of Saints) 1912 — Норми життя для дитини (A Child's Rule of Life) 1913 — Рими Старого Завіту (Old Testament Rhymes)

Містичні збірники 1903 — Невидиме світло (The Light Invisible) 1907 — Дзеркало Шалотт (A Mirror of Shalott)

П'єси 1908 — Містерія на честь Різдва нашого бога (A Mystery Play in Honour of the Nativity of Our Lord) 1911 — Ціна корони: Історія Дуея і Даргема: Свята драма в трьох актах (Cost of a Crown, a Story of Douay & Durham; a Sacred Drama in Three Acts) 1911 — Орлеанська діва (The Maid of Orleans) 1915 — Верхня кімната (The Upper Room)

Інші книги 1903 — Спостерігач (The Watcher) 1905 — Моя власна розповідь (My Own Tale) 19.. — Оптимізм (Optimism) 1914 — Vexilla Regis: Книга молитов воєнного часу (Vexilla Regis: Book of War-time Prayers) 1914 — Принципи його письменства (Maxims from His Writings) 1915 — Вірші (Poems) 1916 — Книга есе (Book of Essays)

Перекладені українською

Парадокси католицизму. - Львів: Добра книжка, 1929. - 130 с. Зелена шата (Зі збірки оповідань “Невидиме світло”) / Пер. Ю. Шкрумеляк // Поступ. – 1930. – Ч. 3. – С. 65–67 Понад брамою; Кровавий орел (Зі збірки оповідань “Невидиме світло”) / Пер. Ю. Шкрумеляк // Поступ. – 1930. – Ч. 11/12. – С. 214– 217; 224–227 Усміхнений сторож (Зі збірки оповідань “Невидиме світло”) / Пер. Ю. Шкрумеляк // Поступ. – 1930. – Ч. 4/5. – С. 110–112 Біль світа (Зі збірки оповідань “Невидиме світло”) / Пер. П. Ісаїв // Дзвони. – 1931. – Ч. 2. – С. 75–82 Зазив (Зі збірки оповідань “Невидиме світло”)/ Пер. Ю. Шкрумеляк // Дзвони. – 1931. – Ч. 1. – С. 46–50 Історії панотця Ґірдлстона (Зі збірки "Дзеркало Шалотт")/ Пер. Б. Николин // Життя і слово. - 1948. - ч. 2. - с. 168-187 Оповідання отця Штайна (Зі збірки "Дзеркало Шалотт")/ Пер. Б. Николин // Правда. - 1970. - ч. 1-2. - с. 83-86 Володар світу (ч. І-IV) / Пер. Михайло Лотоцький // Правда. - 1973. - ч. 1-2. с. 14-60, ч. 3-4. с. 220-296, 1974. - ч. 1-2. с. 15-38, 1975. - ч. 1-2. с. 9-35

Література Джанет Грейсон. Роберт Г'ю Бенсон: Життя і роботи. 1998 (Robert Hugh Benson: Life and Works by Janet Grayson. 1998)

Примітки

Посилання

Бенсон Роберт Г'ю Роберт Г'ю Бенсон. Бібліографія Роберт Г'ю Бенсон. Книги онлайн Роберт Г'ю Бенсон "Володар світу" Католицький попередник Оруела. Про книгу о. Р. Бенсона "Князь світу цього"