По́лівале́нтні йодоргані́чні сполу́ки — великий клас сполук, органічних похідних йоду у ступенях окиснення (III), (V) та (VII). Одним з найпростіших представників λ3-йоданів є йодозилбензен. Одним з найпростішіх представників λ5-йоданів є йодилбензен.
Номенклатура Більшість полівалентних іодоорганічних сполук є гіпервалентними сполуками (сполуками з розширеним октетом). Найбільш адекватно класифікувати гіпервалентні йодоорганічні сполуки можна за допомогою N-X-L позначення Мартіна-Ардуенґо, в якому N позначує формальну кількість валентних електронів навколо центрального атому, X позначує кількість неподілених електронних пар та сігма-зв'язків та L позначує кількість лігандів. J.C. Martin Science, 1983, 221 (4610), pp 509-514 Стосовно солей йодонію, що формально не є гіпервалентними сполуками, це позначення не вживається. Більшість полівалентних іодоорганічних сполук зі ступенями окиснення (III) та (V), зокрема солі йодонію, мають за рекомендацією IUPAC також назви λ3-йоданів та λ5-йоданів відповідно. David F. Banks Chem. Rev., 1966, 66 (3), pp 243–266 Viktor V. Zhdankin and Peter J. Stang Chem. Rev., 2008, 108 (12), pp 5299–5358 Viktor V. Zhdankin "Hypervalent Iodine Chemistry: Preparation, Structure and Synthetic Applications of Polyvalent Iodine Compounds" Згідно з цією номенклатурою цифри 3 та 5 позначають кількість валентних зв'язків - ковалентних, або йонних - навколо центрального атому. У минулому вживалися назва "йодинани" для сполук з ступенем окиснення (ІІІ) та "перйодинани" для сполук з ступенем окиснення (V). Важливо зазначити, що стосовно деяких поширених класів полівалентних органічних сполук, ламбда-номенклатура не вживається. Зокрема стосовно сполук що містять групи -I(OH)2, -I=O, -I=O2, або їхні похідні. Додатково деякі полівалентні йодоорганінічні сполуки мають широковживані тривіальні назви. Наприклад, широковживаною назвою йодозилбензена є йодозобензен.
Історія Цей клас налічує величезну кількість різноманітних сполук. Вперше органічні речовини, що містять йод зі ступенем окиснення (ІІІ)та (V) описані у 1885 році Вілгеродтом, що зробив перший огляд цієї галузі хімії в 1914 році. Протягом наступних ста років було видано 4 книги, 12 всеобічних оглядів галузі та нечисленну кількість оглядів, присвячених специфічним питанням, пов'язаним з цими речовинами.
Загальні властивості Станом на 2008 рік стверджується, що достатню стабільність мають полівалентні йодорганічні сполуки з ароматичними замісниками, за винятком невеликої кількості сполук з алкильними замісниками, що стабілізовані електронегативними атомами, наприклад з перфтороалкилами. Всі поливалентні іодоорганічні сполуки можна поділити на λ3-йодани та λ5-йодани. λ3-йодани мають загальну будову у вигляді деформованої трикутної піраміди з двома гетероатомами в апікальних вершинах, та двома електронними парами і органічним замісником в екваторіальній площі. Йодонієві солі, з двома органічними замісниками та одним гетероатомом, теж мають будову деформованої біпіраміди та відносяться до λ3-йоданів. λ5-йодани мають форму деформованого октаедра з неподіленою електронною парою в одній апікальній вершині, органічний замісник в другій апікальній вершині, та чотири гетероатоми в екваторіальній площині.
Важливі представники Перйодат Деса-Мартіна, Реагент Козера
Примітки