Богдан І́стру (; справжнє ім'я — Іван Бедереу (); 13 квітня 1914, Піструєнь — 25 березня 1993, Кишинів) — молдавський радянський письменник, перекладач та громадський діяч. Член-кореспондент Академії наук Молдавської РСР з 1984 року.
Біографія Народився року в селі Піструєнях (нині Теленештський район Молдови) в сім'ї селянина Спиридона БедереуИстру Богдан / Мы молдаване. . 1931 року в Яссах закінчив Вищу вчительську семінарію, після чого працював учителем.
В роки німецько-радянської війни був воєнним кореспондентом на Першому та Другому українських фронтах, публікував вірші, репортажі, публіцистичні статті.
Протягом 1946—1947 років обіймав посаду відповідального секретаря Спілки письменників Молдавської РСР. Член Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з 1947 року. У 1947—1949 роках — начальник Управління у справах мистецтв при Раді Міністрів Молдавської РСР.
1957 року закінчив Кишинівський педагогічний інститут імені Йона Крянге. Протягом 1958—1965 років обіймав посаду заступника голови правління Спілки письменників Молдавської РСР. Водночас у 1961—1964 роках був головним редактором журналу «Ністру».
Делегат XXIV з'їзду КПРС.
Помер у Кишиневі 25 березня 1993 року.
Творчість Друкуватися почав 1932 року. У 1932—1934 роках публікує народні пісні, анекдоти та загадки у виданнях «Cuvînt moldovenesc», «Viaţa Basarabiei», «Pagini basarabene», «Şcoala basarabeană», «Itinerar», «Jurnalul literar», «Convorbiri literare». Автор збірок віршів і поем:
віршів «Блестем»/«Прокляття» (1937); «Моартя вултурулуй»/«Смерть орла» (1938); «Гласул патрией»/«Голос Батьківщини» (1946, увійшли вірші періоду німецько-радянської війни); «В авангарді» (1951); «Алея миру» (1953); «Дин мал ын мал»/«Від берега до берега» (1958); «В добрий час» (1959); «Вибрані вірші» (1964); «Тисячі голосів» (1971); «Син землі» (1975); «Попасурь»/«Перевали» (1989); поем «Похоарнеле»/«Похорна» (1947, про колективізацію молдавського села); «Умбре каре дор»/«Тіні, які болять» (1968). </div> Україні присвятив вірші «Київ» (1943); «Україні» (1943); «Лаудэ приетенией»/«Хвала дружбі» (1954, до 300-річчя входження українських земель до складу Московського царства); поеми «Примэвара ын Карпаць»/«Весна в Карпатах» (1955, про визвольну місію Червоної армії); «Татарбунари» (1974, в основу лягли вірші про події Татарбунарського повстання 1924 року). Також українському народові присятив статтю «Велика дружба» (1953). Писав про творчість Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської (статття «Паший времий»/«Кроки часу» // «Молдова сочиалистэ» від 1 січня 1958 року), Тараса Шевченка (стаття «Пентру валоръ аутентиче»/«За справжні цінності», 1964).
Разом з Єміліаном Буковим написав текст Державного гімну Молдавської РСР.
Як прозаїк, 1947 року видав збірку оповідань «Дороги до світла».
На молдавську мову переклав твори Тараса Шевченка («Кавказ», «Заповіт» у журналі «Октомбріє», Кишинів, 1941, № 1–2), Івана Франка («Каменярі»), Максима Рильського, Миколи Бажана, Андрія Малишка, Платона Воронька, Олександра Пушкіна, Льва Толстого, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова.
Вірші поета перекладені мовами народів СРСР та іноземними мовами. Деякі його твори переклали Максим Рильський, Іван Цитович, Андрій М'ястківський, Володимир Коломієць, Вадим Крищенко.
Відзнаки Нагороджений радянськими орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)Истру Богдан Спиридонович / Память народа. ; Державна премія Молдавської РСР (1976); Народний письменник Молдавської РСР (1982).
У мистецтві 1972 року живописний портрет митця написав молдавський художник Михайло Греку.
Примітки
Література
А. П. Купча-Жосу. Істру Богдан Спиридонович. // ;