Іва́н Олекса́ндрович Вакарчу́к (6 березня 1947, Братушани, Молдовська РСР, нині — Єдинецький район, Молдова — 4 квітня 2020, Львів, Україна) — український фізик, політик і громадський діяч, міністр освіти і науки України (2007–2010). Протягом 1990–2007 і 2010—2013 років був ректором Львівського університету імені Івана Франка. Доктор фізико-математичних наук (1980), заслужений професор Львівського університету (2012). Герой України (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2006), кавалер ордена «За заслуги» II ступеня (2006), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000).

Батько лідера рок-гурту «Океан Ельзи», співака та політика Святослава Вакарчука.

Життєпис Доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського університету ім. Франка, член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції.

1954–1965 — Навчався в Братушанській середній школі, яку закінчив із медаллю.

1965–1970 — навчання на фізичному факультеті Львівського університету ім. Франка.

1970–1973 — навчання в аспірантурі Львівського відділу статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1973–1978 — молодший науковий співробітник Львівського відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1977, 1981 — нагороджений Грамотою Президії АН УРСР.

1978–1980 — старший науковий працівник Львівського відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1980–1984 — керував відділом квантової статистики у Львівському відділі статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1983 — нагороджений значком «Відмінник народної освіти УРСР».

1984 — професор кафедри теоретичної фізики Львівського університету.

1989 — обраний народним депутатом СРСР; член Комітету ВР СРСР з науки, входив до складу Міжрегіональної депутатської групи.

13 листопада 1990 обраний ректором Львівського університету ім. Франка (переобраний на цю посаду 2001 року).

1991 — обраний президентом Малої академії наук Львівщини.

1996 — обраний головою Ради ректорів Львівщини.

1996 — нагороджений Почесною відзнакою Президента України.

З 1996 року — засновник і головний редактор «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики».

Із 2001 року — президент Українського фізичного товариства.

Лауреат Премії НАН України імені Миколи Павловича Барабашова 2005 року за цикл робіт «Спектральні дослідження зірок та комет» (спільно з Климом Івановичем Чурюмовим та Наталією Геннадіївною Щукіною).

З 18 грудня 2007 року по 11 березня 2010 року — Міністр освіти і науки України.

В останні роки свого життя він хворів.

Помер Іван Вакарчук 4 квітня 2020 року у віці 73 років у Львові. Прощання через карантин відбулося в родинному колі, а поховали його на 4 полі Личаківського цвинтаря.

Політика У 1989—1991 роках — народний депутат СРСР від територіального виборчого округу № 486 (Львівська область), член КПРС. Восени 1989 року — учасник установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову, один із делегатів від Львівської області.

1999 року — довірена особа Леоніда Кучми на виборах президента України.

Заява щодо Вікіпедії 9 березня 2010 року (за два дні до звільнення з посади міністра освіти і науки України, після чого міністром було призначено Дмитра Табачника) Іван Вакарчук звернувся з заявою до академічної спільноти України. У ній він закликав «кожного українського науковця написати для Вікіпедії бодай дві-три статті з Вашого напрямку», а викладачів університетів — «широко залучати до цієї роботи студентів-старшокурсників».

Нагороди Звання Герой України з врученням ордена Держави (5 березня 2007) — за визначні особисті заслуги в розвитку вітчизняної освіти і науки, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність, вагомий внесок в утвердження незалежної Української держави Орден «За заслуги» II ст. (16 лютого 2005) — за вагомий особистий внесок у захист демократії, єдності, соборності і незалежності України, відстоювання ідеалів свободи і прав людини, активну громадянську позицію Почесна відзнака Президента України (22 серпня 1996) — за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, зміцненню її державності і міжнародного авторитету, та з нагоди п'ятої річниці незалежності України Заслужений діяч науки і техніки України (27 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок в увічнення пам'яті Івана Франка Державна премія України в галузі науки і техніки 2000 року — за підручник «Квантова механіка». — Л.: Львівський держуніверситет ім. І. Франка, 1998 Почесний доктор Вроцлавського університету Почесний доктор Краківського педагогічного університету

Родина Був одружений. Дружина — Світлана Олександрівна ( 02.06.1947) — викладач фізики, доцент Львівського університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Зеноновича Ґжицького.

Син Святослав (1975 р.н.) — народний депутат України (до 2008 р. та з 2019 р. і до 2020 р.), лідер гурту «Океан Ельзи»; син Олег ( 1980) — підприємець.

Праці Автор понад 240 наукових праць. 5 лютого 1974 року — захистив кандидатську дисертацію «Застосування методу зміщень та колективних змінних до дослідження системи взаємодійних бозе-частинок близько абсолютного нуля» (Інститут теоретичної фізики АНУ). 5 червня 1980 року — захистив докторську дисертацію «Мікроскопічна теорія бозе-рідини» (Інститут теоретичної фізики АН УРСР).

На 14-му Львівському книжковому форумі (2007) підручник «Квантова механіка» Івана Вакарчука було визнано однією з кращих книг форуму.

Книги

Вшанування З нагоди відзначення 360-ої річниці від дня заснування Львівського національного університету імені Івана Франка, на вул. Драгоманова, 12 відкрили меморіальну таблицю присвячену Івану Вакарчуку. Встановлена вона на фасаді будівлі кафедри теоретичної фізики фізичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (автори — скульптор Володимир Одрехівський та архітектор Володимир Сколоздра.

Примітки

Література

Посилання