Степ́ан Петр́ович Крашен́инниковКрашенинников Степан Петрович // (; 31 жовтня (11 листопада) 1711 рокуЗа даними Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, а також номенклатурної ботанічної бази даних International Plant Names Index, Крашенінніков народився в 1713 році., Москва — 25 лютого (8 березня) 1755 року, Санкт-ПетербургКрашенинников / ) — російський ботанік, етнограф, географ, мандрівник, дослідник Сибіру і Камчатки, автор знаменитої праці «Опис землі Камчатки» (1756), першого комплексного наукового дослідження півострова. Ад'юнкт натуральної історії та ботаніки Петербурзької Академії наук (1745). Перший російський професор натуральної історії та ботаніки Петербурзької Академії наук (1750). Ректор Університету Академії наук та інспектор Академічної гімназії (1750) Egerton, Frank N. (2008). «A History of the Ecological Sciences, Part 27: Naturalists Explore Russia and the North Pacific During the 1700s». Bulletin of the Ecological Society of America 89 (1): 39-60. doi:10.1890/0012-9623(2008)89[39:AHOTES]2.0.CO;2.
Біографія Народився Степан Петрович 11 листопада (31 жовтня за юліанським календарем) 1711 року в Москві в родині солдата лейб-гвардійського Преображенського полку Люди русской науки. Очерки о выдающихся деятелях естествознания и техники. Геология, география. / под. ред И. В. Кузнецова. — М.: Государственное издательство физико-математической литературы, 1962. — 580 с.Степан Петрович Крашенінніков // Видатні вітчизняні географи, мандрівники та мореплавці: У 3-х частинах / За ред. Діброви О. Т. — К.: «Радянська школа», 1951.. Навчався у 1724—1732 роках у московській Слов'яно-греко-латинській академії при Московській духовній академії, де познайомився із М. В. Ломоносовим Крашенинников / Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. Том 16А (32): Коялович — Кулон. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон, 1895. — 6, 481—960, II, 2 с, 16 л. ил., — с. 602.. У 1732 році у складі групи студентів був направлений до Санкт-Петербурга в Академію для участі у Другій Камчатській експедиції 1733—1743 років. Після випробувань з прослуханих курсів з ботаніки, зоології і географії в серпні 1733 року рішенням Зборів Академії наук Степан разом із Федором Поповим, Лукою Івановим, Василем Трет'яковим і Олексієм Горлановим були зараховані студентами до складу академічного загону Великої північної експедиції під керівництвом професорів І. Г. Гмеліна (1709—1755), Г. Ф. Міллера (1705—1783) і Людовика Деліля де-ла-Кроера (1688—1741). За відгуком Ломоносова з усіх 5 студентів вийшов толк лише з Крашеніннікова, інші під час експедиції зіпсувалися — «від нестачі нагляду»; зі свого боку Крашенінніков повідомляв, Ломоносову, що в Сибіру Гмелін читав йому лекції потайки від Міллера, бо той був проти того, щоб під час експедиції професори ще й навчали студентів Крашенинников Степан Петрович // Русский биографический словарь: Том 9 Кнаппе — Кюхельбекер / Изд. под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А. А. Половцова. — Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. уделов, 1903. — 708 с..
Сибірська експедиція Подорож на Камчатку розпочалась 19 серпня 1733 року. Степан Крашенінніков супроводжував Гмеліна й допомагав йому збирати гербарій. Вчені проводили в дорозі історичні, географічні вишукування, вивчали флору, фауну, цікавилися побутом і життям населення, результатом чого став подорожній щоденник Степана, що містить відомості з ботаніки, етнографії, зоології, історії, географії Сибіру, словники тунгуської та бурятської мов Вернадский В. И. Очерки по истории естествознания в России // Труды по истории науки в России / Сост. Бастракова М. С., Неаполитанская В. С., Фирсова Г. А. — М.: Наука, 1988. — 404 с. — ISBN 5-02-003321-9.. Наприкінці січня 1734 року вчені прибули до Тобольська. У травні 1734 року виїхали в напрямку на Семипалатинськ, далі до Усть-Каменогорська, звідти на північ, на Коливановський завод (серпень 1734 року), Кузнецьк і Томськ. Від Томська експедиція повернула на схід. Разом з Гмеліним Степан Петрович налагодив в Єнісейську регулярні метеорологічні спостереження, анатомував малих мускусних оленів, присланих з Саян, відправив до Санкт-Петербурга кістяк кабарги. На початку 1735 року Крашенінніков займався дослідженням двох печер і «писаниць» (наскельних малюнків первісних людей) на околицях Красноярська, таким чином він став одним з перших російських спелеологів, дослідником підземних проваль на Єнісеї Карлов И. Степан Петрович Крашенинников. — История города у Красного Яра. Крашенинников Степан Петрович — академик, этнограф. — стаття на сайті «Мій Красноярськ»..
Далі експедиція попрямувала до Передбайкалля, від Удинського острогу, через Балаганський острог, до Олонської та Уриківської слобід, Листвиничного та Галаусного зимівій, через Кабанський острог на Архангельську слободу, далі на верхній Удинський і Селенгінський остроги. До Кяхти дісталися 24 квітня 1735 року. Після Кяхти експедиція пішла на Черняєве зимів'я, далі через Нерчинський, Єравнінській і Читинський остроги до Аргунського срібного заводу Степанов Н. Н. С. П. Крашенинников в Бурятии // Этнографический сборни БКНИ СО РАН. Выпуск 3. — Улан-Удэ, 1962, с. 115—12.. Від Аргунських срібних заводів експедиція попрямувала до Аргунського острогу. 20 липня 1735 року Крашенінніков вирушив у свою першу самостійну експедицію з вивчення теплих джерел на річці Онон, докладний опис яких він виклав у власному рапорті Gmelin J. G. Reise durch Sibirien von dem Jahr 1733 bis 1743. — Göttingen: Verlegts Abram Vandenhoecks seel., Wittwe, 1751—1752. — Т. II..
У січні-лютому 1736 року Крашенінніков з Іркутська зробив мандрівку до Баргузинського острогу, де описав слюдяні родовища на узбережжі озера Байкал, оглянув острів Ольхон. Діставшись Верхоленського острогу, досліджував мінеральні гарячі джерела в басейні річок Баргузин і Гаряча, разом з геодезистом Івановим першим описав Кемпендяйскі соляні джерела на правих притоках Вілюя. Крашенінніков дослідив забайкальський степ до верхів'їв Лени. Експедиція проїхала на конях у верхів'я Лени і звідти вирушила вниз річкою до Якутська, де й зазимувала. Крашенінніков описав 2100 км течії річки Лена, особисто у серпні 1736 року піднімався вгору Вітімом.
Камчатська експедиція Міллер і Гмелін перебувли в Якутську разом з командою Вітуса Беринга, готуючись до експедиції на Камчатку. Крашеніннікова, за його особистим бажанням, було вирішено відіслати на «розвідку» РГАДА. Ф. 199. Оп. 2. П. 527. Д. 7. Л. 1-19 об.. Наукова інструкція, що була складена йому керівниками експедиції, передбачала величезний обсяг географічних описів, метеорологічних і гідрографічних спостережень, мінералогічних, ботанічних, зоологічних, етнографічних та історичних досліджень на всьому шляху від Якутська до Камчатки. У своїх спогадах Гмелін писав:
5 липня 1737 року Крашенинников виїхав з Якутська на Камчатку, 20 серпня дійшов до Охотська пішки й приступив до вивчення краю: досліджував припливи і відпливи, організував метеорологічні спостереження, склав списки ламутських родів, вивчав флору і фауну на околицях міста; упорядкував свій подорожній щоденник. Перед від'їздом на Камчатку він направив до Якутська рапорт, в якому описав тракт з Якутська до Охотська і дав докладний опис звірів, птахів і деяких найцікавіших рослин, що зустрілись йому в дорозі. 4 жовтня 1737 року на вітрильному боті «Фортуна» Крашенинников відправився на Камчатку Крашенинников Степан Петрович (18.10.1713 — 12.02.1755) — профіль на сайті про Командорські острови beringisland.ru.. На підході до Камчатки «Фортуну» викинуло на узбережжя поблизу гирла річки Большая, усі особисті речі Степана Петровича й більша частина спорядження були втрачені. Через декілька днів він разом із супутниками на 5 човнах піднялися річкою до Большерецька. У місті Крашенинников клопотався про будівництво нового човна для експедиції, створення постійної метеостанції, толмачів для мандрівок, затребував статистичні дані з усіх камчатських канцелярій. Про нещастя, що спіткало Крашеніннікова Гмелін дізнався лише на початку 1739 року. Разом із Міллером він клопотав перед Сенатом про збільшення коштів на утримання молодого дослідника, що залишився без майна.
У січні 1738 року Крашенинников, у супроводі «пищика» Осипа Аргунова і двох службових, відправився у першу мандрівку Камчаткою до гарячих джерел на одній з приток річки Велика Бааню і далі до Авачинської сопки. Навесні разом із солдатами і козаками розпочав всебічне дослідження Камчатки широтними і меридіональними маршрутами, довжина пройденого узбережжя склала більше 1700 км, з урахуванням внутрішніх маршрутів — понад 3500 км. Серединний хребет він простежив майже на 900 км, на три чверті довжини. Він не дослідив на півострові тільки 3 берегових відрізка: відносно невеликий західний і два коротких — південно-західний і південно-східний, у цілому всього близько 700 км. Вчений описав 4 східних півострова Камчатки — Шипунський, Кроноцький, Камчатський і Озерний, утворені ними затоки, декілька бухт, у тому числі й Авачинську. Після закінчення поїздки було складено детальний опис, який разом із зібраними речами було направлено Гмеліну і Міллеру до Якутська. У середині червня 1738 року Крашенінніков відправився до гирла річки Большая для встановлення там стовпа задля спостереження припливів і відпливів. На той час до Большерецька повернувся «з Курил» служилий Степан Плішкін, що представив докладний рапорт про поїздку на Лопатку, на 1-й і 2-й Курильські острови, привіз багато опудал тварин, японських речей, курильського вбрання і двох курилів. Крашенинников на основі розповідей останніх зробив етнографічний опис далеких Курильських островів. Наприкінці 1738 року був зайнятий мандрівками до Верхнього і Нижнього Камчатського острогів. На річці Кикчік Крашенинников був присутній на святі тубільців, яке він детально описав, а у Верхньо-Камчатському острозі переглянув великий архів старих справ із метою зібрати відомості про початок завоювання Камчатки. Описав безліч річок, насамперед Камчатку (758 км), охарактеризував низку озер, Нерпиче і Кроноцьке, дослідив майже всі вулкани півострова, першим для російської науки описав зі слів свідків явище цунамі.
До квітня 1739 року Крашенинников пробув у Нижньо-Камчатському острозі, звідки їздив до гирла річки Камчатка й у її верхів'я, продовжував робити метеорологічні спостереження, вів бесіди з місцевим населенням про недавнє розорення Нижньо-Камчатського острогу, досліджував звірів і птахів, зі слів місцевого Василя Мохнаткіна записав докладні відомості про північне сяйво у березні 1739 року. Зворотний шлях до Большерецька він здійснив східним берегом. По прибутті клопотав про влаштування житла для Міллера і Гмеліна на Камчатці, що повинні були прибути. Він старанно й детально продовжував їм повідомляти про всі свої роботи на півострові. У серпні 1739 року Крашенінніков здійснив подорож до Верхньо-Камчатського острогу, піднявся річкою Ратуга, побував на весіллі у камчадалів, клопотав про відрядження когось «до коряків».