Рюрік Івнєв, справжнє ім'я Михайло Олександрович Ковальов (; , Тифліс, Російська імперія — , Москва, СРСР) — російський поет, прозаїк, перекладач.
Біографія Народився в революційно налаштованій дворянській сім'ї. Батько, Олександр Самойлович Ковальов, був капітаном російської армії та служив помічником військового прокурора Кавказького військово-окружного суда. Матір, Анна Петрівна Принц, походила з голландського графського роду. Після смерті чоловіка в 1894 році вона була змушена одна виховувати двох синів, працювала в жіночій гімназії в Карсі, де і пройшло дитинство Івнєва.
В 1900 році майбутній поет вступив в Тифліський кадетський корпус, де навчався до 1908 року та познайомився з майбутнім героєм громадянської війни Павлом Андрійовичем Павловим. Також величезний вплив на нього справила сестра матері, есерка Тамара Принц.
Після закінчення кадетського корпусу Івнєв вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького Імператорського університету, але невдовзі був змушений перевестися в Москву. Переведення було пов'язане з незадоволенням його співпрацею з більшовицькою газетою «Зірка». В 1912 році Івнєв закінчив юридичний факультет Московського університету.
В 1910-х роках він входив до членів московської футуристичної групи «Мезанін поезії».
Після перемоги Жовтневої революції він став помічником Луначарського. Одночасно він співпрацює з газетою «Вісник ВЦИК», бере участь в роботі IV Надзвичайного з'їзду Рад робітників, християн, солдатських та козацьких депутатів.
В 1919 році Івнєв був відряджений на південь як завідувач оргбюро агітпотяга імені А. В. Луначарського. Відвідує Україну і Грузію. Повернувшись до Москви, в 1921 році очолює Всеросійську спілку поетів. В цей період починається зближення Івнєва з імажиністами. В їхньому видавництві виходить збірка його віршів «Сонце в гробі» й брошура «Чотири постріли в чотирьох друзів».
В 1925 році бере учать у складанні збірника спогадів про Сергія Єсєніна разом з іншими його друзями. Надолі Єсєнін часто фігурує в мемуарній прозі Рюріка Івнєва.
До 1931 року Івнєв активно подорожує від Закавказзя до Дальнього Сходу, від Німеччини до Японських островів, як спецкор журналів «Вогник» та «Ехо» і газети «Відомості». В 1931 році переїжджає в Ленінград, де приступає до роботи над автобіографічним романом «Богема».
В роки Великої Вітчизняної війни Івнєв працює в газеті «Боєць РККА». В останні роки — активно видаються його нові збірники, як поетичні, так прозові. Перекладав з грузинської та осетинської мов.
До останніх днів свого життя Рюрік Івнєв не припиняв роботи, активно допомагав молодим літераторам. Помер письменник за письмовим столом за три дні до свого дев'яностоліття. Похований на Ваганьковському кладовищі в Москві, на Васільєвській алеї.
В советскую литературу Ивнев вошёл в тени имажинистов. Его значение для западной славистики как в поэзии, так и в прозе невелико.
Всю жизнь Рюрик Ивнев был на службе у времени, а время, казалось, забыло его…
Особисте життя Рюрік Івнєв мав численні гомосексуальні стосунки протягом свого життя, та згадував про них у своїх щоденниках, опублікованих у 2013 році.
Твори
Вірші Самосожжение. В 3-х кн., 1913-15 Пламя пышет, М., «Мезонин поэзии»,1913 Рюрик Ивнев и Пётр Эсс, «У Пяти углов», типографія «Рекорд», загородный 36, СПБ, 1913. «Золото смерти» Изд. Центрифуга, Москва, 1916. Надрукована в типографії «Автомобилист». Самосожжение, 1917 Солнце во гробе, М., Имажинисты, 1921 — 25 віршів, відібраних Єсєніним Осада монастыря, 1925 Избранные стихотворения, Тб., 1945 Стихи. Тб. 1948. Избранные стихи, М.,1965 Память и время, М.,1969 Избранные стихотворения, М., 1974 Часы и голоса. Вірші, спогади, 1978 Тёплые листья, 1978 Стихотворения, 1982
Проза Юность. Роман, 1912 Несчастный ангел. Роман, Пг.,1917 Четыре выстрела в Есенина, Кусикова, Мариенгофа, Шершеневича. Статьи, 1921 Любовь без любви. Роман, М., 1925 Открытый дом. Роман, Л.,1927 Герой романа. Роман, Л., 1928
Переклади Поема Низами «Сім красунь» (з фарсі)Нізамі Гянджеві. Семь красавиц. Перевод Рюрика Ивнева. Баку, Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1959. — 396 с.
Примітки