Марк Нау́мович Берне́с (справжнє ім'я — У телепередачі «Марк Бернес. Мужской разговор» (ОРТ, 2007) без посилань на джерела было озвучено версію про те, що справжнє ім'я Бернеса не Марк, а Отто. Дочка Бернеса Наташа (Natasha Berness) цю версію спростовує. Упорядник збірки материалів про М. Бернеса К. В. Шилов бачив дитячі фотознімки Бернеса, на звороті яких його дитячим почерком зроблено написи: «Маркъ Нейманъ»; , Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія — 16 серпня 1969Хибну дату народження 21 вересня подано у «Большой Советской Энциклопедии» та «Музыкальной энциклопедии» (т. 6, , 1982), останньому виданні Енциклопедичного словника «Кино» (, 1986) та Лексиконі «Эстрада России. XX век» (, 2000). У 1-му виданні «Кинословаря» (т. 1, 1966) подавалося дату народжения 8 вересня за новим стилем і 26 серпня за старим. Дату смерті Бернеса численні джерела також подають хибну — 17 серпня (день, коли було офіційно оголошено про його кончину). Дата народження 8.10 (25.09). 1911 підтверджується Записом акту про народження № 84 від 30 вересня (13 жовтня) 1911 року в регістраційній книзі ніжинської синагоги (копія, видана Ніжинським ЗАГСом у 1973 році, зберігється в Ніжинському краєзнавчому музеї ім. І. Г. Спаського). Дати народження 25 вересня (8 жовтня) 1911 року та смерті 16 серпня 1969 року викарбувано на надгробку М. Бернеса на Новодівичому кладовищі в Москві., Москва, Російська РФСР) — радянський кіноактор і співак-шансоньє єврейського походження. Багато в чому завдяки Бернесові склався золотий фонд радянської пісенної класики.Див. Я. Френкель. Честь певца. // Советская эстрада и цирк. — 1974. — С. 3—5.
Народний артист РРФСР (1965). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1951).
Біографія
Марк Наумович Нейман народився в місті Ніжин (нині райцентр у Чернігівській області). Його батько Наум Самійлович (Неух Шмуйлович) був службовцем в артілі із збирання утильсировини, мати Фаня Філіпівна (Фрума-Махля Липманова) — домогосподаркою. 1916 року, коли Маркові було п'ять років, родина переїхала до Харкова, де мешкала на вулиці Карпівська, 32, неподалік від залізничного вокзалуТерещенко Катерина. Великий одесит із Харкова Марк Бернес // «Слобідський край» №137 від 15.11.2014..
По закінченні семирічної школи почав відвідувати заняття в театральному технікумі, водночас вступив статистом до харківського театру «Муссурі»Сам Бернес помилково назаває його «Міссури» (див.: Бернес. М. О чём была бы песня // «Дошкольное воспитание», 1965, № 11. ВІдтворено в кн.: Марк Бернес в воспоминаниях современников. Составление, предисловие и комментарии К. В. Шилова. — М., 2005. — С. 21—24.. Там же, замінивши артиста, що захворів, Марк зіграв свою першу роль і удостоївся похвали знаменитого українського режисера, актора й педагога М. М. Синельникова. До цього періоду відноситься поява його сценічного псевдоніму — Бернес. У 1929 році 17-річний Марк приїхав до Москви, де почав працювати статистом у кількох театрах, у тім числі Малому та Великому). У 1930–1933 роках у Московському драматичному театрі (колишньому Корша) грав невеликі ролі, згодом вважав своїм учителем артиста Миколу Радіна.
З 1935 року знімався в кіно. Після епізодичних ролей («Ув'язнені», 1936 та «Шахтарі», 1937) були помітні роботи в фільмах «Людина з рушницею» (1938), «Винищувачі» (1939), «Велике життя» (1939). Гра актора вирізнялася чарівливістю та м'яким гумором. Велику популярність Марку Бернесу принесли ролі в стрічках про німецько-радянську війну. У фільмі «Два бійці» він з вражаючою задушевністю й простотою заспівав пісню «Темна ніч» (музика М. Богословського, слова В. Агатова), а також стилизовану «під одеські пісні» «Шаланди». Пісні Богословського з фільмів («Улюблене місто», «Спят курганы тёмные», «Шаланди», знаменита «Темна ніч») у виконанні Бернеса зазвучали по радіо, були записані на грамплатівки. Співпраця актора та композитора тривала до 1956 року.
Перший публічний концерт Марка Бернеса-співака відбувся в Свердловську в Будинку офіцерів 30 грудня 1943 року, після чого він здійснив концертне турне Уралом. У Москві він почав виступати як виконавець пісень з кінця 1940-х років, спершу на вечорах у Будинках творчих спілок. По радіо в передачі «Клуб веселих артистів» від імені свого персонажа шофера Хвилинки («Великий перелом», 1945) виконував «Пісеньку фронтового шофера» Б. Мокроусова, «В жизни так случается» В. Соловйова-Сєдого та ін. Продовжуючи зніматися в кіно, Бернес усе більше уваги приділяв естраді, котра надавала широкий простір для реалізації його творчих задумів. Він став активно працювати над створенням власного репертуару. Пред'являючи високі вимоги і до музики, й до віршів, артист довго та прискіпливо працював з поетами й композиторами. З 82 пісень репертуару Бернеса понад 40 створено на його замовлення або ж за його безпосередньої участі.
У 1950-ті—1960-ті роки Марк Бернес створив у кіно складні характери людей з нелегкою долею — таких, як Умара Магомет («Далеко від Москви»), Чубук («Школа мужності»), Родіонов («Вони були першими»), Вогник («Нічний патруль»).
У цей період пісенний репертуар Бернеса поповнився такими творами, як «Москвичі» (А. Ешпай — Є. Винокуров), «Если бы парни всей земли» (В. Соловйов-Сєдой — Є. Долматовський), «Я люблю тебя, жизнь» (Е. Колмановський — К. Ваншенкін).
17 вересня 1958 року одночасно дві центральні газети почали цькування Бернеса. У «Правде» Георгій Свиридов у статті «Викорінювати пошлість у музиці» піддав артиста несправедливим і тенденційним нападкам. У «Комсомольской правде» в фейлетоні А. Суконцева та І. Шатуновського «Зірка на „Волзі“» рядове порушення Бернесом правил дорожнього руху в максимально похмурих тонах подавалося як «поведінка, не гідна радянського артиста»Див. розділ «„Дело“ М. Бернеса» в кн.: Марк Бернес в воспоминаниях современников. М., 2005, с. 172—208.. Наслідком цих і декількох наступних публікацій стало фактичне відлучення Бернеса від зйомок і записів на радіо та грамплатівки. Але з 1960 року голос Бернеса знову зазвучав по радіо (заголовна пісня популярної недільної передачі «С добрым утром!» (О. Фельцман, вірші О. Фадєєвої)) та на естраді.
Того ж 1960 року на стадіоні в Лужниках у програмі Московського мюзик-холу Бернес уперше виконав пісню «Враги сожгли родную хату» М. Блантера на вірші М. Ісаковського. Написана за 15 років до того, в 1945-му, і тільки одного разу виконана тоді по радіоУ виконанні В. Нечаєва. Після відродження пісні Бернесом Нечаєв зробив ще один запис з оркестром народних інструментів (перший був під фортеп'янний акомпанемент), що інколи звучала по радіо та була видана на платівці., вона знайшла в особі Бернеса інтерпретатора, що розкрив весь трагізм твору й зробив пісню широко популярною.
У 1961 році режисер Павло Арманд перший порушив заборону на запрошення актора в кіно, знявши його в невеликій ролі в своєму фільмі «Чортова дюжина».
У подальші роки Бернес знов успішно працював, гастролював у Польщі, Югославії, Чехословаччині, Румунії, Болгарії, дістаючи численні захоплені відгуки ЗМІ; виступав на англійському телебаченні. З'явилися також нові «бернесівські» пісні: «Хотят ли русские войны» (Е. Колмановський — Є. Євтушенко), «Я спешу, извините меня» (Я. Френкель — К. Ваншенкін), «Я работаю волшебником» (Е. Колмановський — Л. Ошанін) та багато інших. У чотирисерійному фільмі «Щит і меч» (1968) за кадром у виконанні Бернеса прозвучала пісня «С чего начинается Родина» (В. Баснер — М. Матусовський). 8 липня 1969 року артист з одного дубля записав пісню «Журавлі» Я. Френкеля на вірші Расула Гамзатова в перекладі Наума Гребнєва. Це був останній запис Бернеса.
Марк Наумович Бернес помер 16 серпня 1969 року від раку легень. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві (дільниця № 7). На похоронах (на його прохання, висловлене незадовго до смерті) звучали записи пісень «Три года ты мне снилась», «Романс Рощина», «Я люблю тебя, жизнь» і «Журавлі»Марк Бернес в воспоминаниях современников. Составление, предисловие и комментарии К. В. Шилова. — М., 2005. — С. 407..
Родина Перша дружина М. Бернеса (з 1932 року) Поліна (Паола) Семенівна Линецька (1911—1956), яка народила від нього дочку Наташу, померла від раку.
Друга дружина (з 1960 року) Лілія Михайлівна Бодрова (1929—2006) привела в сім'ю свого сина Жана.
Наташа закінчила Інститут східних мов при МГУ, мешкає в США.
Жан закінчив операторський факультет ВГІКу, мешкає в Москві.
Визнання та нагороди Орден «Знак Пошани» (1 лютого 1939) — за виконання ролі Кості Жигільова в фільмі «Людина з рушницею» (1938). Орден Червоної Зірки — за фільм «Два бійці» (1943). Медалі (2). Сталінська премія першого ступеня (1951) — за виконання ролі Умари Магомета в фільмі «Далеко від Москви» (1950). Народний артист РРФСР (1965). Підготовлений указ про присвоєння звання Народного артиста СРСР не було підписано в зв'язку зі смертю Бернеса.
Вшанування пам'яті На державному рівні
16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «110 років із часу народження Марка Бернеса (1911-1969), актора, співака»
Інше 1978 року радянський астроном Н. И. Черник назвав ім'ям М. Н. Бернеса одну з малих планет Сонячної системи — (3038) Бернес. 1996 року в Москві на будинку № 1 по Садовій-Сухаревській вулиці, де в останні роки мешкав М. Н. Бернес, встановлено меморіальну дошку. 1 квітня 2002 року в Одесі в садку скульптур Одеського літературного музею (вул. Ланжеронівська, 2) відкрито скульптурну композицію «Шаланды, полные кефали…» (скульптор Таїсія Судьїна), що зображує героїв однойменної пісні з кінофільму «Два бійці» — рибачку Соню та Костю-моряка. 7 жовтня 2011 року в Ніжині з нагоди 100-річчя від дня народження Бернеса на будинку № 70 по вул. Авдіївській (колишній Мільйонній), де він народився, відкрито оновлену меморіальну дошку (з помилковою датою народження — 7 жовтня) Пам'ятник Марку Бернесу відкрито в Ніжині, а 13 жовтня 2011 року в Театральному сквері — бронзовий пам'ятник (скульптори Володимир Чепелик та Олександр Чепелик, архітектор Володимир Павленко), в основі якого — кадр з кінофільму «Два бійці»: Аркадій Дзюбін сидить з гітарою в руках.
Вночі з 2 на 3 травня 2017 року у Ніжині (Чернігівська область) невідомі особи вкрали бронзовий пам'ятник Марку Бернесу. 5 травня у Ніжині знайдено вкрадений раніше пам'ятник Бернесу, Зловмисники заховали пам'ятник у канаві на околиці міста, плануючи пізніше здати його на металобрухт.Про розпиляну скульптуру в лісосмузі повідомили місцеві жителі. Крадії встигли відпиляти від пам'ятника гітару та руку. Але чомусь покинули бронзу у лісі. 9 жовтня 2019 року відновлений пам'ятник було встановлено на старому місці .
У Харкові є вулиця Марка Бернеса.
Фільмографія : Ув'язнені — епізод : Шахтарі — Красовський : Стара фортеця — епізод : Людина з рушницею — Костя Жигільов; пісня «Тучи над городом встали» : Винищувачі — Сергій Кожухаров; пісня «Улюблене місто» : Велике життя — інженер Петухов : Вітер зі сходу — озвучання ролі Андрія (арт. Є. Курило) : Злочин і кара — інспектор : Остання черга — льотчик Феденко; пісня «Бойові яструбки» : Стебельков у небесах — Стебельков; пісня «До свиданья, города и хаты» : Валерій Чкалов — коментатор на авіасвяті : Бойова кінозбірка № 8 — командир танку (епізод «Троє в танку») : Бойова кінозбірка № 9 — польський робітник (епізод «Квартал № 14») : Шлях до зірок — генерал Кожухаров : Два бійці — Аркадій Дзюбін; пісні «Темна ніч», «Шаланди, повні кефалі», з Лаврентієм Масохою — «Пісня про Ленінград» : Diary of a Nazi (Щоденник нациста) (складений для показу в США з чотирьох новел різних випусків «Бойової кінозбірки») — польський робітник (епізод «Квартал № 14» з «Бойової кінозбірки № 9») : Велика земля (у США демонструвався під назвою «The Ural Front» («Уральский фронт»)) — Козирєв : Великий перелом — шофер Хвилинка : (вихід на екрани 1958) — Велике життя. 2 серія — інженер Петухов; пісні «Наша любов», «Три года ты мне снилась» : Третій удар — матрос Чмига