Е́дгар А́ллан По ( Е́дгар Е́лан По́у; 19 січня 1809 — 7 жовтня 1849) — американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, один із провідних представників американського романтизму.

Найвідоміший своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями.

Едгар По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективного жанру. Шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики. Він був першим відомим американським письменником, який намагався заробляти винятково творчістю, тому впродовж життя По потерпав від матеріальної скрути, адже його твори не були оцінені сучасникамиMeyers 1992, p. 138.

Біографія

Молоді роки Народився в Бостоні штат Массачусетс у шотландсько-ірландській родині.

Син акторки Елізабет Арнольд Гопкінс По і актора Девіда По-молодшого. Середній із трьох дітей: старший брат — Вільям Генрі Леонард По, молодша сестра — Розалія ПоHervey Allen. Introduction to The Works of Edgar Allan Poe, P. F. Collier & Son, New York, 1927.. Можливо, Едгара назвали на честь персонажа трагедії Вільяма Шекспіра «Король Лір», у якій у 1809 році грали батьки письменника

Його батько покинув сім'ю у 1810 роціCanada, Mark, ed. (1997). «Edgar Allan Poe Chronology». Canada's America. Retrieved 2007-06-03.. Коли Едгару було лише два роки, його мати й батько майже одночасно померли від сухотів, залишивши трьох дітей. Едгара взяв до своєї сім'ї Джон Аллан, успішний шотландський купець із Ричмонда штат Вірджинія, який торгував тютюном, одягом, пшеницею, надгробними плитами та іншими товарамиMeyers, Jeffrey (1992). Edgar Allan Poe: His Life and Legacy (Paperback ed.). New York: Cooper Square Press. стор. 8 ISBN 978-0-8154-1038-6.. Меншу дитину — шотландець Меккензі, а старшого хлопчика Вільяма взяв дід, генерал По. Друге (середнє) ім'я По, яке він прийняв на знак поваги до сім'ї Аллана (хоча ніколи не був формально всиновлений), часто (навіть в енциклопедіях) помилково подається як «Аллен» (насправді має бути саме «Аллан»)Quinn, Arthur Hobson (1998). Edgar Allan Poe: A Critical Biography . Baltimore: Johns Hopkins University Press. стор. 61 ISBN 978-0-8018-5730-0. (Originally published in 1941 by New York: Appleton-Century-Crofts, Inc.).

Сім'я Алланів охрестила в 1812 році юного Едгара як вірного єпископальній церкві, і Джон Аллан одночасно розпещував і агресивно дисциплінував свого прийомного сина. Його названа мати любила хлопчика до самої своєї смерті. У віці п'яти-шести років Едгар умів читати, писати, малювати, декламувати вірші на розвагу гостей за обідом. Він був одягнений, як маленький принц, мав поні, на котрому їздив верхи, мав власних собак, які супроводжували його, і ліврейного грума; завжди мав у достатній кількості кишенькові гроші, і в дитячих іграх у нього завжди була якась улюблениця, яку він засипав подарунками. Джон Аллан, його дружина Франческа Аллан і Едгар у 1815 році здійснили подорож до Англії. Едгар недовго відвідував школу латинської граматики в рідному місті вітчима Ірвін (Шотландія). У 1816 році сім'я переїхала до Лондона. Едгар навчався в школі-інтернаті в Челсі до літа 1817 року. Потім вступив до «Школи Маєтку превелебного Джона Бренсбі» (Reverend John Bransby's Manor House School) у Стоук Ньюінґтоні (тоді містечко за 6 кілометрів від Лондона)Silverman, Kenneth (1991). Edgar A. Poe: Mournful and Never-Ending Remembrance (Paperback ed.). New York: Harper Perennial. стор. 16-19 ISBN 978-0-06-092331-0..

У 1820 році Едгар разом з Алланами повернувся до Ричмонда. Тут у По з'явилися нові друзі, з якими він мандрував, зокрема й на човнах. У ньому рано прокинувся інтерес до пригод, пристрасть до всього незазнаного. Після повернення з Англії Едгара віддали до Англійської класичної школи, де дуже добре викладали англійську літературу, що стимулювало творчий талант Едгара. До 13—14 років його поетичні спроби набули зрілості. У 1824 році По був лейтенантом почесної варти Ричмонда під час святкування приїзду до міста маркіза де Лафаєта. У березні 1825 року помер дядько Джона Аллана Вільям Гейт, який вважався одним із найбагатших мешканців Ричмонда і залишив Алланам кілька акрів землі. Спадок оцінювався в близько 750 000 дол. Влітку 1825 року Аллан відсвяткував збільшення своїх статків придбанням двоповерхового цегляного будинку, що мав назву «Молдавія». Можливо, По був заручений із Сарою Ельмірою Ройстер перш ніж у лютому 1826 року його прийняли до Університету Вірджинії, де він мав вивчати мовиUniversity of Virginia. A Catalogue of the Officers and Students of the University of Virginia. Second Session, Commencing February 1st, 1826. Charlottesville, VA: Chronicle Steam Book Printing House, 1880, p. 10. Навчальний заклад був створений на ідеалах свого засновника, Томаса Джефферсона. Були встановлені жорсткі правила, щодо азартних ігор, коней, зброї, тютюну і алкоголю, але вони в більшості випадків ігнорувалися. Джефферсон впровадив систему студентського самоврядування, згідно з якою студенти могли самостійно обирати предмети і доповідати про всі порушення дисципліни на факультеті. Єдина в своєму роді система все ще знаходилася в повному безладі й в університеті був високий відсоток студентів, що самі покидали навчання. Під час свого перебування там По порвав із Сарою і постійно конфліктував із прийомним батьком через гральні борги. Едгар По заявив, що Джон Аллан надає йому недостатньо коштів для оплати занять та гуртожитку. Аллан вислав додаткові гроші, але й борги По збільшилися. Після року навчання Едгар По покинув університет, відчуваючи, що на нього ніхто не чекає у Ричмонді (особливо після того, як його кохана Сара одружилася з Александером Шелтоном), він у квітні 1827 року вирушив до Бостона, по дорозі перебиваючись заробітками як клерк або журналіст, у якийсь момент почав використовувати псевдонім Анрі Ле Реннет. Вперше чітко й різко виявив себе основний конфлікт у житті Едгара Аллана По — конфлікт творчої, шляхетної особистості й грубого гендлярського утилітаризму, що все підпорядковує зиску. Те, що було сконцентровано в натурі та поводженні опікуна, незабаром стало для Едгара системою непохитних сил, що виражають провідні інтереси й тенденції американського суспільства.

Військова кар'єра

Не в змозі утримувати себе фінансово, 27 травня 1827 року По завербувався рядовим до лав армії Сполучених Штатів, використовуючи ім'я «Едгар А. Перрі». Він заявляв, що йому 22 роки, хоча на той час його справжній вік становив 18.

Спочатку він служив у Форті Незалежності, на Бостонській гавані за 5 доларів на місяць. У тому ж році вийшла його перша книга, 40-сторінкова збірка віршів «Тамерлан та інші вірші», підписана псевдонімом «Бостонець». Було надруковано лише 50 примірників і публіка зустріла її прохолодно. Військо, у якому служив Едгар Аллан По, передислокували до форту Молтрі, у Чарльстоні, Південна Кароліна. Едгара підвищили у званні до артилерійського техніка, майстра робочої спеціальності, який підготовлював снаряди для артилерії. Його щомісячна заробітна плата зросла майже удвічі. Після двох років служби й досягнення рангу сержанта артилерії (найвище звання, яке може досягти унтер-офіцер), По вирішив завершити своє служіння Батьківщині, яке мало тривати 5 років, раніше. Він відкрив своє справжнє ім'я і становище своєму командиру, лейтенантові Говарду. Говард міг його відпустити лише тоді, коли за нього попросить опікун Джон Аллан. Кількома місяцями пізніше йому було відмовлено в допомозі, можливо, Аллан навіть не повідомив Едгару про хворобу його прийомної матері. Френсіс Валентина По померла 28 лютого 1829 року. Напевно, пом'якшений втратою дружини, Джон Аллан вирішив підтримати спробу По піти з армії, щоб служити у Військовій академії США у Вест-Пойнті.

По остаточно був демобілізований 15 квітня 1829 року після того, як була забезпечена його заміна в особовому складі. Перед вступом до Вест-Пойнту, По на деякий час повернувся до Балтимора, щоб побачитися зі своєю овдовілою тіткою Марією Клем, її дочкою Вірджинією Елізою Клем, своїм братом Генрі та хворою бабусею Елізабет По. Тим часом в 1829 році в Балтиморі він опублікував свою другу книгу «Аль-Аарааф, Тамерлан і малі вірші».

По відбув до Вест-Пойнта й 1 липня 1830 року був прийнятий до академії. У жовтні 1830 року Джон Аллан вдруге одружився з Луїзою Паттерсон. Одруження і круті суперечки з По через народження позашлюбних дітей призвели до того, що прийомний батько відрікся від По. Едгар вирішив покинути Вест-Пойнт, навмисно потрапивши під військовий трибунал. 8 лютого 1831 року він спробував грубо не виконувати обов'язки, не підкорюватися наказам та не відвідувати заняття і церкву. По спеціально звернувся з проханням не відраховувати, знаючи, що його визнають винним.

Він вирушив до Нью-Йорка в лютому 1831 року й видав третю збірку поезій із назвою «Поеми Едгара А. По. Друге видання». Книжка була видана на кошти, зібрані серед товаришів, з якими навчався у Вест-Пойнті, сума становила 170 доларів. Вони, можливо, сподівалися побачити у збірці памфлети на командирів та викладачів, якими По став відомим ще під час навчання в академії. У книжці було ще раз надруковано вірші «Тамерлан» і «Аль Аарааф» та 6 нових творів. Пізніше, у березні 1831 року, По повернувся до Балтимора. Його старший брат Генрі помер 1 серпня 1831 року через алкоголізм.

Творча зрілість (1833—1849)

Після смерті По вирішив розпочати кар'єру письменника. Це був складний час в американському книговидавництві^ Whalen, Terance (2001). «Poe and the American Publishing Industry». In Kennedy, J. Gerald. A Historical Guide to Edgar Allan Poe. New York: Oxford University Press. pp. 63-94. ISBN 978-0-19-512150-6.. Видавцям було вигідніше робити нелегальні копії творів англійських авторів^ a b Quinn 1998, p. 305, аніж платити за написання чогось нового в Америці. Становище індустрії значно погіршилося ще й через ^ Whalen 2001, p. 74. З'явилися нові технології друку^ Silverman 1991, p. 99, які спричинили виникнення величезної кількості періодичних видань і деякі з них взагалі не отримували прибутку через конкуренцію. По впродовж усього подальшого життя доводилося часто принижуватися, беручи гроші в борг^ Meyers 1992, p. 139.

Після перших невдалих поетичних спроб По вирішив зосередитися на написанні прози. Він опублікував декілька історій у Філадельфії і почав роботу над єдиною своєю драмою «Politian». У жовтні 1833 року Едгар зі своєю історією «Рукопис, знайдений у пляшці»^ Sova 2001, p. 162 виграв конкурс, проведений газетою . Оповідання привернуло увагу , впливової людини в Балтиморі, який порекомендував По Томасу Вайту, редакторові ричмондського журналу «Південний літературний вісник» (). Переїхавши до Ричмонда, По став помічником редактора^ Sova 2001, p. 225, проте за два тижні його впіймали п'яним на роботі та звільнили^ Meyers 1992, p. 73. Повернувшись до Балтимора, 22 вересня 1835 року, По таємно одружився зі своєю кузиною Вірджинією Клем, яка стала адресатом його найпроникливіших ліричних віршів. Вірджинія була незвичайною людиною, вона «втілювала в собі єдино можливий компроміс із реальністю в його стосунках із жінками,— таких складних і витончених». Йому було 26 років, а Вірджинії лише 13, хоча в свідоцтві про шлюб її вік збільшено на 8 років^ Meyers 1992, p. 85. Поновлений на посаді після обіцянки Вайтові чемно поводитися, Едгар, Вірджинія та її матір переїхали до Ричмонда. Він працював у Southern Literary Messenger до січня 1837 року. Впродовж цього періоду тираж зріс до 3500 примірників^ a b Allen 1927. По надрукував декілька поезій, ряд критичних статей та оповідань. 16 травня 1836 року на прохання Вірджинії було проведено другу, публічну церемонію одруження^ Silverman 1991, p. 124.