Жак Дело́р (; , Париж — 27 грудня 2023, там жеУмер Жак Делор, ZN, 27.12.2023) — французький економіст і політик, видатний європейський діяч, президент Європейської комісії (1985—1995). З 1981 по 1984 рік був міністром економіки й фінансів Франції, допомагаючи відродити французьку економіку після економічної кризи. На посаді президента Європейської Комісії готував Єдиний Європейський Акт (1986 рік), який проклав шлях до завершення формування єдиного ринку до 1993 року (програма «1992»). Сприяв трансформації Європейської Спільноти в Європейський Союз. У своєму «плані Делора ІІ» (попередній «план Делора І» підготував успіх Єдиного Європейського Акту) заклав підґрунтя економічного й монетарного союзу.
Молоді роки Жак Делор народився 20 липня 1925 р. у Парижі в заможній французькій родині, яка належала до вищого прошарку середнього класу. Проте події 1929 р., які започаткували тривалу економічну депресію в капіталістичному західному світі, суттєво обмежили родинні статки. Водночас у 1930-ті рр. у батьків вистачило коштів, аби дати сину пристойну освіту. Сам Жак цікавився двома речами. На теоретичному рівні математикою, а на практичному економікоюDelors J. Memories. — Paris, 2003. — Р. 25.
На час капітуляції Франції в червні 1940 р. 15-річний юнак тільки закінчив гімназію. Час нацистської окупації рідного Парижу був одним із найсумніших у житті Ж. ДелораDelors J. Memories. — Paris, 2003. — Р. 37. Проте в інтелектуальному розвитку його особистості цей період був помітною віхою. Жак і далі наполегливо оволодівав математичною теорією та бухгалтерською практикою, яка, на думку його батька, за будь-якого політичного режиму могла дати шматок хлібаDelors J. Memories. — Paris, 2003. — Р. 41. Врешті у 1943 р. Ж. Делор став бакалавром з математики. У серпні 1944 р. союзницькі війська на чолі з де Голлем нарешті визволили Париж. Настав час Четвертої Французької республіки.
Праця у Французькому національному банку та Уряді Франції З жовтня 1944 р. Жак Делор перейшов на роботу до Французького національного банку, де загалом сімнадцять років виконував функції спочатку клерка в бухгалтерії, а потім високо фахового консультанта. Паралельно він закінчив у Вищій школі адміністрування економічний факультет, поєднавши теорію навчання з практикою роботи в національному банку. Крім того, впродовж 50-х рр. XX ст. Делор викладав економічний аналіз у Сорбонні. У своїх спогадах Делор зазначає, що він позитивно сприйняв оцінку де Голля, який вважав, що об'єднана Європа в умовах «холодної війни» має перетворитись на третю світову потугу і коли-небудь відіграти роль арбітра в радянсько-американських відносинахDelors J. Memories. — Paris, 2003. — Р. 142..
В 1962 р. Жак Делор увійшов до апарату французького уряду економічним консультантом. В цей час він був переконаним голлістом в питаннях участі Франції в процесі європейської інтеграціїDelors J. Memories. — Paris, 2003. — Р. 144.. Водночас Делор розумів, що в міждержавному співробітництві не може бути «альтруїстів», які б, поступались власними національними інтересами заради майбутнього федеративної Європи. Тому він дійшов висновку, що ефективність європейської інтеграційної політики залежить від ступеня її відповідності традиційним національним інтересам європейських країн. Саме це може бути своєрідним пряником, який стимулював би народження єдиної Європи. В свою чергу роль «батога» відігравала так звана «радянська загроза». Делор, посилаючись на точку зору Жана Монне, погоджувався з тим, що чим більшим ставало коло питань, які національні держави погоджувались вирішувати на європейському рівні, тим міцнішими виявлялись спільні інтеграційні інститутиRoss G. Jacques Delors and European Integration. — Cambridge, 1995. — Р. 25.. Врешті такий підхід мав забезпечити появу «функціональної інтеграції», яка перетворила б національні економічні системи на єдиний господарський комплексDrake Н. Political Leadership and European Integration: The Case of Jacques Delors // West European Politics. — London, 1995. — Р. 29.. Слід зазначити, що впродовж другого терміну президентства де Голля політичні погляди Делора, незважаючи на його «буржуазну» професію, поступово ставали все лівішими.
У 1967 р. спостерігалася інституційна криза Європейського Економічного Співтовариства. Делор за своїми експертними обов'язками вивчав європейський досвід подолання енергетичної, валютної та інших структурних кризRoss G. Jacques Delors and European Integration. — Cambridge, 1995. — Р. 117.. Це дало йому цінний досвід врегулювання складних питань у взаємодії з представниками інших національних бюрократичних систем.
Помітне місце в еволюції політичної позиції Ж. Делора посідають революційні події у Франції 1968 р. Він дійшов висновку, що розвитку справедливого гуманістичного суспільства сприятимуть не троцькістські експерименти зі встановлення прямої демократії, а наполеглива повсякденна праця, спрямована на реформаторське удосконалення негативних рис капіталістичної системи економікиHolm Е. The European Anarchy: Europe's Hard Road into High Politics. — Copenhagen, 2001. — Р. 144.. Причому свої погляди Ж. Делор намагався реалізовувати у практиці своєї урядової консультативної роботи.
У 1968—1972 роках він був позапартійним радником з фінансових питань у Кабінеті Міністрів Жоржа ПомпідуDelors J. Memories. — Paris, 2003. — Р. 157.. На цій посаді Делор доклав плідних зусиль до утворення європейської валютної системи. Одночасно він набув важливого досвіду, пов'язаного з необхідністю посилення позицій Європи на міжнародній арені.
2 листопада 1974 р. 49-річний Ж. Делор став членом Французької соціалістичної партії, яку очолив його особистий друг Франсуа Міттеран. Французькі соціалісти перебували тоді в опозиції до правоцентристських урядів і французьких комуністів. Водночас авторитет Делора як фінансового аналітика лишався у владних коридорах досить високим. У другій половині 70-х рр. XX ст. він давав поради французьким урядовим структурам з питань функціонування європейської валютної системи.
У 1979 році були прийняті рішення про поступове інституційне формування валютного співробітництва. У тому ж році Делор увійшов до комісії з економічних питань Європейського парламентуМедведев Л. А., Синдеев А. А. История западноевропейской интеграции (40—90-е гг. ХХ века). — Тверь, 1999. — С. 14.. Делор займався розробкою середньо термінової кон'юнктурної політики ЄЕС, продовжуючи працювати радником у міністерстві фінансів Франції. Він показав себе як аналітик, спроможний висувати нові стратегічні завдання і ефективний менеджер, який був володів мистецтвом контролю виконання розроблених програм.
Міністр економіки та фінансів Франції Після перемоги на президентських виборах 21 травня 1981 р. Ф.Міттерана Жак Делор був призначений на посаду міністра економіки та фінансів Франції, яку він займав до 1984 рокуDelors J. Memories. — Paris, 2003. — Р. 179.. Саме на цій посаді Делор став мішенню для французьких комуністів, які звинувачували його у відмові від масштабної ренаціоналізації французької економіки. Комуністи вважали, що Делор був лівим як редис, тобто лише згори червоний, а всередині «білий» ліберал. Однак Делор дійсно був соціалістом. На користь цього свідчить, наприклад, Меморандум французького уряду від 8 жовтня 1981 р., який містив поняття спільного європейського соціального простору. Крім того, боротьба з хронічним безробіттям проголошувалась одним із основних пріоритетів Європейського Співтовариства. Проте, бувши економістом реалістом, починаючи з березня 1983 р., на міністерській посаді Делор реалізовував жорстку економічну політику у Франції, яка поклала край соціалістичним експериментам.
Президент Європейської комісії
Аналізуючи участь Франції в процесі європейської інтеграції за часів президента Ф. Міттерана, Ж. Делор висунув теорію «концентричних кіл» у процесі розвитку європейської інтеграції. Її вплив можна прослідкувати і в ідеї формування «ширшої Європи» та надання країнам, які не є членами ЄС, але мають з ним спільні кордони статусу «особливих сусідів».
Врешті вихід процесу європейської інтеграції зі стану «застою» пов'язаний із діяльністю на чолі Європейської Комісії Ж. Делора. Саме він запропонував політичні засоби для посилення європейського інтеграційного оптимізму. У 1985 р. Делор висунув концепцію створення спільного європейського ринку до 1992 р. Саме на час його перебування на цій посаді президента Європейської комісії, Європейські Спільноти рішуче вийшли з досить тривалого періоду «європейського склерозу», тобто уповільнення розвитку процесу європейської інтеграції, яке спостерігалось наприкінці 70-х та на початку 80-х рр. XX століттяMcMullen А. European Commissioners 1952—1995. — London, 1997. — Р. 95..
Жак Делор у короткий термін зміг досягти компромісу з Великою Британією, яка наполягала на перегляді розміру свого внеску до бюджету ЄЕС, врегулював проблеми реалізації та фінансування спільної сільськогосподарської політики ЄЕС, провів реструктуралізацію інституційних та наповнення регіональних фондів ЄЕС. Паралельно він докладав титанічних зусиль до подальшого поглиблення всіх аспектів європейської інтеграції, завдяки чому було започатковано справжній ажіотаж навколо черги країн, бажаючих вступити до ЄЕСRoss G. Inside the Delors Cabinet // Journal of Common Market. — 1994. — № 32. — Р. 57..
План Делора — І 7 січня 1985 р. президент Європейської комісії Жак Делор оголосив «Білу книгу» — план прискорення європейської інтеграції. По-суті було запропоновано «пакет Делора», який окреслив можливості подальшого коопераційного єднання європейських народів. До речі, саме за ініціативи Делора на міланському самміті 1985 р. було вирішено відзначати офіційне свято — День Європи, який був визначений на 9 травня, тобто на день проголошення 1950 р. Декларації Робера ШуманаМедведев Л. А., Синдеев А. А. История западноевропейской интеграции (40—90-е гг. ХХ века). — Тверь, 1999. — С. 88.. Водночас на міланській зустрічі Європейської Ради німецький канцлер Гельмут Коль прохолодно поставився до пропозиції Ж. Делора щодо розширення повноважень Європейської Комісії, яка мала перетворитись на мотор європейської інтеграції, охоронця її результатів та чесного маклера в погодженні різних національних інтересів.
У Білій книзі Європейської комісії, яка з'явилась в червні 1985 р., наголошувалось, що Європа опинилась на перепутті. Або вона з усією рішучістю піде вперед, або скотиться до посередності. «Або ми просунемо далі економічну інтеграцію, або капітулюємо перед величчю задач внаслідок відсутності політичної волі. Вибір є вирішальним»Ross G. Inside the Delors Cabinet // Journal of Common Market. — 1994. — № 32. — Р. 28.. «Спільнота на сьогодні знову в русі, що його Жан Монне приймає як свій власний. Насправді, — наголошував Ж. Делор, — цей рух черпає сили в економічній меті — побудові „великого внутрішнього ринку“ в 1992 р., але аж ніяк не обмежується цією метою. Обрії його куди ширші, вони окреслюють справжній європейський економічний простір, у якому повна свобода циркуляції осіб, товарів, послуг і капіталів поєднується з іншими рушійними силами європейської системи: зменшенням регіональної нерівності, врахуванням соціальних питань для узгодження; активною співпрацею у валютній сфері задля найбільшої стабільності і зростання, поєднанням зусиль у дослідженні розвитку, пошуку нових стосунків з природою і середовищем»Дюрозель Ж.-Б.. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. — К., 1995. — С. 817.. Це була дійсно масштабна програма стратегічного розвитку європейської інтеграції, удосконалення передусім її якості.
На думку Ж. Делора, лише за умов забезпечення спільності дій Європейське співтовариство зможе суттєво зміцнити свої економічні та військові світові позиції. Альтернативою цьому може бути лише відносний занепад всієї європейської цивілізації.