Вознесе́нське намі́сництво () — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1795–1796 роках. Адміністративний центр — Новомиргород (до 1796), Вознесенськ (з 1796). Створене 13 червня 1795 року на основі трьох повітів Катеринославського намісництва. Складалося з 12 повітів. 12 грудня 1796 року розподілене між Новоросійською, Подільською та Київською губерніями
Повіти Вознесенський повіт Богопільський повіт Катеринопільський повіт Єленський повіт Єлизаветградський повіт, з 1795 року з Катеринославського намісництва Новомиргородський повіт, з 1795 року з Катеринославського намісництва Ольгопільський повіт Тираспільський повіт Уманський повіт Херсонський повіт з 1795 року з Катеринославського намісництва Черкаський повіт Чигиринський повіт
Історія Вознесенське намісництво було утворене 13 червня 1795 року з трьох повітів Катеринославського намісництва: Єлисаветградського, Новомиргородського та Херсонського. До намісництва приєднано українські землі, що їх Росія придбала на правому березі Дніпра, до лінії Черкас на півночі. Згодом намісництво складалося з 12 повітів.
Адміністративним центром намісництва в 1795 році був тимчасово Новомиргород, а в 1796 році — спеціально побудоване біля містечка Соколи на річці Південний Буг місто Вознесенськ. Намісником був князь Платон Зубов.
За указом Павла I 12 грудня 1796 року всі намісництва, в тому числі і Вознесенське, були скасовані і території Вознесенського намісництва увійшли до новостворених Новоросійської,Подільської та Київської губерній.
Джерела Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І. Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет // География. — № 15. — 2001. Атлас Российской Империи . — Москва: Типография Сытина, 1792.
Посилання В. В. Панашенко. Вознесенське намісництво // ФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ Український об'єднаний портал