Дагестанська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (Дагестанська АРСР) , до 5 грудня 1936 — Автономна Дагестанська Соціалістична Радянська Республіка) — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР, що існувала в 1921–1993 роках.
Столиця — місто Махачкала.
Історія 20 січня 1921 на території Дагестанської і частини території Терської областей була утворена Автономна Дагестанська Соціалістична Радянська Республіка. Перший Вседагестанський установчий з'їзд Рад, що проходив 1-7 грудня 1921 року, прийняв Конституцію Дагестанської АСРР. Цьому сприяла діяльність Джелал-ед-Діна Коркмасова
З 6 вересня 1931 Дагестанська АСРР входила до складу Північно-Кавказького краю.
З прийняттям нової сталінської конституції 5 грудня 1936 республіка була виведена зі складу Північно-Кавказького краю, а також був змінений порядок слів у назві: Дагестанська Автономна Радянська Соціалістична РеспублікаКонституция СССР 1936 года, статья 22. Пізніше, 12 червня 1937, Надзвичайним 11-м Загальнодагестанським з'їздом Рад була прийнята Конституція Дагестанської АРСР.
22 лютого 1938 до складу Орджонікідзевського краю були передані п'ять північних районів республіки (Ачикулацький, Караногайський, Каясулінський, Кізлярський, Шелковський). З них було утворено Кізлярський автономний округ з центром у місті Кізлярі.
7 березня 1944 в результаті ліквідації Чечено-Інгуської АРСР до Дагестанської АРСР відійшли кілька її гірських районів.
9 січня 1957 до складу відновленої Чечено-Інгуської АРСР були повернуті її території; до складу Дагестанського АРСР зі скасованої Грозненської області увійшла велика частина території колишнього Кізлярського округу, в результаті чого територія Дагестану прийняла сучасні кордони.
24 травня 1991 Дагестанська АРСР була перетворена в Дагестанську РСР у складі РРФСР (що не відповідало ст.85 Конституції СРСР), а 25 грудня 1993 після набуття чинності Конституції РФ — в Республіку Дагестан.
Адміністративний поділ На 1921 рік республіка мала поділ на 10 округів: Аварський — центр с. Хунзах Андійський — с. Ботліх Гунібський — зміцнення Гуніб Даргинський — с. Левашов Казі-Кумухський (Лакський) — с. Казі-Кумух Кайтаго — Табасаранський — с. Маджаліс Кюринський — с. Кас-Кент (Касумкент) Самурський — с. Ахти Темір-Хан-Шуринський — м. Темір-Хан-Шура Хасав-Юртивський — слоб. Хасав-Юрт
16 листопада 1922 до складу Дагестанської АСРР з Терської губернії передані Кізлярський округ і Ачикулацький район.
22 листопада 1928 замість округів і районів в республіці утворені 26 кантонів і 2 підкантони.
3 червня 1929 кантони перейменовані в райони, підкантони — у підрайони.
22 лютого 1938 до складу новоутвореного Кізлярського округу Орджонікідзевського краю передані Ачикулацький, Караногайський, Каясулинський, Кізлярський і Шелковський район.
7 березня 1944 зі складу скасованої Чечено-Інгуської АРСР до складу Дагестанського АРСР передані Веденський, Курчалоївський, Ножай-Юртивський, Саясановський, Чеберлоївський, Шароївський райони.
25 червня 1952 на додаток до районного поділу в складі Дагестанської АРСР були утворені 4 округи: Буйнацький, Дербентський, Ізбербашський, Махачкалинський.
24 квітня 1953 округи були скасовані, всі райони відійшли в пряме підпорядкування адміністрації республіки.
9 січня 1957 до складу відновленої Чечено-Інгуської АРСР були передані Андалалський, Веденський, Рітлябський, Шурагатський райони; зі складу скасованої Грозненської області в Дагестанську АРСР передані місто Кізляр, Караногайський, Кізлярський, Крайновський, Тарумовський райони.
Таким чином у 1990 до складу Дагестанської АРСР входило 10 міст республіканського підпорядкування: Махачкала Буйнакськ Дагестанські Огні Дербент Ізбербаш Каспійськ Кизилюрт Кізляр Хасавюрт Южно-Сухокумськ і 39 районів: Агульський — центр с. Тпіг Акушинський — с. Акуша Ахвахський — с. Карата Ахтинський — с. Ахти Бабаюртівський — с. Бабаюрт Ботліхський — с. Ботліх Буйнакський — м. Буйнакськ Гергебільський — с. Гергебіль Гумбетівський — с. Мехельта Гунібський — с. Гуніб Дахадаєвський — с. Уркарах Дербентський — м. Дербент Казбеківський — с. Дилим Кайтазький — с. Маджаліс Каякентський — с. Новокаякент Кизилюртівський — м. Кизилюрт Кізлярський — м. Кізляр Кулинський — с. Вачі Курахський — с. Курах Лакський — с. Кумух Левашинський — с. Леваши Ленінський — с. Карабудахкент Магарамкентський — с. Магарамкент Новолакський — с. Новолакське Ногайський — с. Тереклі-Мектеб Рутульський — с. Рутул Сергокалинський — с. Сергокала Радянській — с. Радянське Сулейман-Стальський — с. Касумкент Табасаранський — с. Хучні Тарумовський — с. Тарумовка Тляратинський — с. Тлярата Унцукульський — с. Унцукуль Хасавюртівський — г. Хасавюрт Хівський — с. Хів Хунзахський — с. Хунзах Цумадинський — с. Агвалі Цунтинський — с. Бежта Чародинський — с. Цуриб
Населення Динаміка чисельності населення республіки: Рік Населення, осіб. 1926 788 098 1939 930 416 1959 1 062 472 1970 1 428 540 1979 1 627 884 1989 1 802 579
Національний склад рік Росіяни Аварці Даргинці Кумики Лакці Лезгини Ногайці Азербайджанці Табасарани Тати і горні гебреї Чеченці 1926 12,5% 17,7% 13,9% 11,2% 5,1% 11,5% 3,3% 3,0% 4,0% 1,5% 2,8% 1939 14,3% 24,8% 16,2% 10,8% 5,6% 10,4% 0,5% 3,4% 3,6% ? 2,8% 1959 20,1% 22,5% 13,9% 11,4% 5,0% 10,2% 1,4% 3,6% 3,2% 1,6% 1,2% 1970 14,7% 24,4% 14,5% 11,8% 5,0% 11,4% 1,5% 3,8% 3,7% 1,3% 2,8% 1989 9,2% 27,5% 15,6% 12,9% 5,1% 11,3% 1,6% 4,3% 4,3% 0,9% 3,2%
Примітки
Посилання Дагестанська АРСР у Великій Радянській Енциклопедії