Архієпископ Фотій (в миру Борис Олександрович Топіро; 16 (28) січня 1884, станція Письменне, Катеринославська губернія — †20 серпня 1952, Львів) — український релігійний діяч, єпископ Українського екзархату РПЦ, архієпископ Львівський та Тернопільський УЕ РПЦ.

1920–1940 - єпископ Православної Церкви СССР (так звані «обновленці») та єпископ ТВЦР (так званий консервативний «григоріанський розкол»).

Життєпис Батько був начальником станції Письменне, де і народився Борис Тапіро. Присвятити себе духовній справі думав ще із гімназійних часів. Коли вже навчався останній рік у гімназії, звернувся до оптинського старця Йосифа Оптинського за порадою. Старець порадив піти спочатку до духовної академії, а після закінчення «чинити за Божою волею»Гнатюк Ю., свящ. Архиепископ Львовский и Тернопольский Фотий (некролог) // Журнал Московской Патриархии. 1952. — № 10. — C. 9.

Закінчив 8-му Санкт-Петербурзьку класичну гімназіюВыпускники Санкт-Петербургской (с 1914 — Петроградской) духовной академии 1814—1894, 1896—1918 гг. см. «Выпуск 1908 года Курс LXV», у 1904 поступив до Петербурзької духовної академії, яку закінчив у 1908 зі званням кандидата богослов'я, потім зайнявся педагогікою та літературою, був викладачем середньої школи.

В обновленстві та григоріанстві 1926 пішов до обновленців. У тому ж році пострижений у чернецтво та рукопокладений в ієродиякона, а потім в ієромонаха.

22 лютого 1927 — хіротонія у Харкові в єпископа Тульчинського. У тому ж році зведений в архієпископа.

25 травня 1928 — обновленський архієпископ Луганський (Ворошиловоградський).

1931 — пішов на покій. У цьому ж році перейшов до григоріанського розколу, де рукопокладений в єпископа Новочеркаського і зведений в сан архієпископа.

Від 1935 богослужінь не здійснювавУказ Патриаршего местоблюстителя митрополита Сергия № 44 (105) от 24 июля 1943 года // А. К. Галкин Указы и определения Московской Патриархии об архиереях с начала Великой Отечественной войны до Собора 1943 г. . Був прийнятий на державну службу. Перед Другою світовою війною — доцент Карельського педагогічного університету у Петрозаводську на катедрі російської літератури.

У відновленій РПЦ У липні 1943 прибув до Ульянівська, де на той момент перебував Патріарший місцеблюститель Сергій (Страгородський). 22 липня перед митрополитом зрікся «від розкольницької химери» і прийнятий до церкви як звичайний чернецьА. К. Галкин Указы и определения Московской Патриархии об архиереях с начала Великой Отечественной войны до Собора 1943 г. .

23 червня у цвинтарній церкві Ульянівська рукопокладений в ієродиякони.

24 липня обраний в єпископи. У той же день рукопокладений в сан ієромонаха. Того ж дня відбулося його наречення в єпископа.

Єпископ Московської патріархії 25 липня 1943 у Казанській церкві в Ульяновську хіротонію в єпископа Кубанського та Краснодарського. Це була третя єпископська хіротонія.

7 вересня 1944 відбулися збори «двадцятки» Успенського храму Новоросійська, на якому слухалася доповідь голови Церковної ради Маслова А. Н. «про перебування Єпископа Фотія у Новоросійську і його грубому та неуважному відношенні до вірян та церковному причту». Було прийнято рішення "перервати з єпископом Фотієм молитвені відносини і не визнавати його правлячим єпископом, і перехід у підпорядкування архієпископу Флавіану (Іванову).

Значна частка приходів Краснодарського краю до кінця 1944 залишалася обновленською, ними керував ієрарх Флавіан (Іванов).

До 1944 найбільша кількість обновленських приходів збереглася в Краснодарській єпархії (73), там служили 85 священиків, 3 диякони та 41 паламар. Крім того єпископ Фотій (Топіро) не був популярний у вірян. Флавіан (Іванов) зумів добитися свого призначення на патріаршу Краснодарську єпархію, фактично змістив єпископа ФотіяКатаев А. М. Последние годы обновленчества в контексте государственноцерковных отношений в 1943—1945 гг. // Приход. Православный экономический вестник. 2006. — № 5. — С. 71-80..

26 грудня 1944 — єпископ Херсонський та Миколаївський.

З лютого 1945 — єпископ Орловський та Брянський .

10 — 23 жовтня 1945 архієпископ Фотій за здійснив поїздку до Австрії та Чехословаччини. Метою поїздки було з'єднання із Московською патріархією російських емігрантських приходів. 21 жовтня у катедральному соборі святих Кирила та Мефодія відбулася літургія, яку здійснили разом архієпископ Фотій та єпископ Сергій (Корольов) у служінні чеського духовенства. Таким чином, єпископ Сергій разом зі своїми приходами повернувся до юрисдикції Московської патріархіїЧехословацкая Православная Церковь: путь к автокефалии // Православие.Ru, 5 декабря 2001 года.

У січні 1946 призначений «у поміч митрополиту Євлогію (Георгієвському) по управлінню Екзархатом»Хроника [архиепископ Орловский и Брянский Фотий (Топиро) направлен в Париж в помощь Митрополиту Евлогию по управлению Экзархатом] // Журнал Московской Патриархии. М., 1946. № 5. Від відрядження до Парижа відмовився, посилаючись на хворобу, але призначення скасоване не було. Митрополит Євлогій помер і архієпископ Фотій увійшов до складу делегації Московської патріархії на похованні митрополита.

У лютому 1946 зведений в сан архієпископа «за архіпастирські труди та патріотичну діяльність».

19 липня 1946 повернений до Орловської та Брянської єпархіїХроника [на кафедру епископа Орловского и Брянского возвращен архиепископ Фотий] // Журнал Московской Патриархии. М., 1946. № 8.

12 грудня 1947— архієпископ Херсонський та ОдеськийНазначения на архиерейские кафедры и перемещения архиереев ["на кафедру епископа Херсонского и Одесского переместить архиепископа Орловского и Брянского Фотия (Топиро)"] // Журнал Московской Патриархии. М., 1948. № 4.

3 серпня 1948 згідно прохання звільнений на покійХроника (назначения и перемещения архиереев) [архиепископ Херсонский и Одесский Фотий (Топиро) уволен на покой] // Журнал Московской Патриархии. М., 1948. № 9.

18 листопада 1948 — архієпископ Віленський та ЛитовськийНазначения и перемещения архиереев [архиепископом Виленским и Литовским назначен архиепископ Фотий] // Журнал Московской Патриархии. М., 1949. № 3.

19 січня 1949 на свято Водохрещі очолив хресний хід із катедрального Пречистенського собору на річку Вілія для освячення води. Як вказано у звіті уповноваженого: «За свідченнями архієпископа Фотія, народу взяло участь 6-7 тисяч чоловік, але мені здається, що цифри перебільшені. Як під час ходи туди і назад, так і під час освячення води ніяких подій не було. Без сумніву, що у цій масі учасників хресної ходи був і якийсь відсоток католиків». Така релігійна активність не сподобалася владі, і хресний хід на Водохрещу був заборонений. Відродження традиції ходіння на Йордань у Вільнюсі відбулося лише у 1990 р.Николай Жуков Почему запретили крестный ход // «Литовский курьер» № 4 (674).

25 лютого 1949 — нагороджений правом носіння хреста на клобуціХроника ["награждения: митрополита Киевского и Галицкого Иоанна — правом ношения двух панагий и вне пределов экзархата; архиепископа Виленского и Литовского Фотия — правом ношения креста на клобуке; архиепископа Минского и Белорусского Питирима — правом ношения креста на клобуке"] // Журнал Московской Патриархии. М., 1949. № 4.

У лютому 1950 призначений Патріаршим екзархом у Західній ЄвропіПостановления Священного Синода [1950: «назначить архиепископа Виленского и Литовского Фотия (Топиро) Экзархом Московской Патриархии в Западной Европе»] // Журнал Московской Патриархии. М., 1950. № 3.

29 червня — 6 липня 1950 — архієпископ Фотій був у складі делегації Російської православної церкви на Конференції духовенства усіх християнських сповідань Чехословаччини з питань захисту мируМитрополит Николай На конференции духовенства всех христианских исповеданий Чехословакии по вопросам защиты мира // ЖМП. 1950. № 8. — C. 12.

Французьке керівництво так і не пустило його до країни, і 26 жовтня 1951 Синод був змушений звільнити його від посадиМихаил Шкаровский .

27 грудня 1951 — архієпископ Львівський та ТернопільськийНазначения архиереев [архиепископ Виленский Фотий назначен архиепископом Львовским] // Журнал Московской Патриархии. М., 1952. № 5. 18 лютого 1952 прибув до Львова.

Смерть Помер 20 серпня 1952. Єдиний із православний архієреїв Львівських совецького періоду, що померли на цій катедрі. У день смерті тіло його було перевезено із лікарні до церкви архієрейського будинку. Після архієрейського облачення над ним була здійснена панахида і почалося читання Євангелія.

22 серпня до Львова прибув єпископ Станіславський та Коломийський Антоній (Пельвецький), єпископ Самбірський та Дрогобицький Михаїл (Мельник) та намісник Почаєвської Лаври архімандрит Іннокентій (Леоферов) із представниками від братства Лаври. У домовій церкві була здійснена остання панахида і після труну з тілом перенесли до катедрального собору св.. Юра.

Твори Администрация и управление. — Кишинев : тип. Бессараб. губ. правл., 1914. — 177 с. Наше призвание : [Из письма к другу]. — Ставрополь : тип. Губ. правл., 1915. — 27 с. Книга для чтения [для] карельской неполной средней и средней школы: Утв. Наркомпросом РСФСР / Под общей ред. проф. М. А. Рыбниковой. — Петрозаводск : Каргосиздат, 1938 (Типография им. Анохина). Слово, сказанное в кафедральном Екатерининском соборе города Краснодара за Божественной литургией 20 февраля 1944 года по случаю 26-й годовщины Красной Армии // Журнал Московской Патриархии. М., 1944. — № 3. — С. 29-30. Слово на Пасхальной заутрени в Кафедральном Екатерининском соборе города Краснодара, 16 апреля 1944 г. // Журнал Московской Патриархии. М., 1944. — № 5. — С. 14-16. Стихи: «Христос Воскрес!» // Журнал Московской Патриархии. М., 1945. — № 5. — С. 34. О церковно-патриотической работе духовенства и верующих в послевоенное, мирное, время // Журнал Московской Патриархии. М., 1945. — № 10. — С. 33-35. Доклад по командировке во Францию с 10 августа по 25 октября 1946 г. // Архив ОВЦС. Д. «Русская Православная Церковь заграницей». П. «1946». Ч. 2. Л. 69. Крупицы воспоминаний // Патриарх Сергий и его духовное наследство. — Москва : Издание Московской Патриархии, 1947. — С. 211. Из Орловской епархии // Журнал Московской Патриархии. М., 1947. — № 12. — С. 52. Новый год // Журнал Московской Патриархии. М., 1948. — № 12. — С. 21-24. Обращение к русской пастве [1 октября 1950 г.] // Вестник Русского Западно-Европейского Патриаршего Экзархата. М., 1950. — № 4. — С. 3-6. Обращение к западным православным христианам [5 октября 1950 г.] // Вестник Русского Западно-Европейского Патриаршего Экзархата. М., 1950. — № 4. — С. 7-10. Message, adresse aux chretiens orthodoxes occidentaux [Обращение к западным православным христианам, 5 октября 1950 г.] // Вестник Русского Западно-Европейского Патриаршего Экзархата. М., 1950. — № 4. — С. 36-39. О мире // Журнал Московской Патриархии. М., 1950. — № 10. — С. 16. Message de Noël [Рождественское послание к пастырям и пастве Западно-Европейского Экзархата (25 декабря 1950 г.)] // Вестник Русского Западно-Европейского Патриаршего Экзархата. М., 1950. — № 5. — С. 8-12. Рождественское послание к пастырям и пастве Западно-Европейского Экзархата (25 декабря 1950 г.) // Вестник Русского Западно-Европейского Патриаршего Экзархата. М., 1950. — № 5. — С. 3-7. О Всемирном Совете Мира // Журнал Московской Патриархии. М., 1951. — № 5. — С. 12-14.

Примітки

Посилання Фотий (Топиро)