Нарвська ГЕС — гідроелектростанція, розташована на річці Нарва в місті Івангород Ленінградської області Росія, при цьому частина греблі розташована на території Естонії.
Історія Будівництво ГЕС почалося в 1950 р., закінчилося в 1956 р.
Гідроелектростанція побудована за гребле-дериваціонною схемою. ГЕС використовує падіння річки Нарви в районі Нарвських водоспадів. Склад споруд ГЕС:
будівля гідроелектростанції завдовжки 84,7 м; бетонна водоскидна гребля завдовжки 206 м; земляні дамби загальною довжиною 1647 м; льодозахисна стінка завдовжки 200 м; водоприймальник ГЕС; кригоскид станційного вузла; рибний хід; підвідний дериваційний канал завдовжки 2123,8 м; відвідний дериваційний канал завдовжки 1060 м.
Потужність ГЕС — 125 МВт, середньорічне вироблення — 640 млн кВт·год. У будівлі ГЕС встановлено 3 поворотно-лопатевих гідроагрегати потужністю по 41,7 МВт, що працюють при розрахунковому напорі 23,5 м.
Напірні споруди ГЕС утворюють велике Нарвське водосховище. Площа водосховища — 191,4 км², повний і корисний об'єм водосховища — 365 і 91 млн м³. При створенні водосховища було затоплено 4030 га сільгоспугідь, перенесено 742 будівлі.
Нарвська ГЕС спроектована інститутом Ленгідропроект.
Входить до складу ВАТ «ТГК-1».
Проблеми з територіальною приналежністю Після розпаду СРСР ГЕС і правобережна частина греблі виявилися на російській стороні, лівобережна частина греблі — на естонській.
У травні 2009 ВАТ «ТГК-1» звернулося до суду, оскаржуючи постанову уряду Естонії, що дозволяє передати в оренду «Нарвським електростанціям» частину греблі Кулгу (Kulgu). ТГК-1 мотивує свою позицію тим, що гребля є неподільним майновим комплексом, що перебували до 1991 на території РРФСР, а також тим, що Нарвська ГЕС не була включена в список підприємств СРСР, які повинні були бути передані в підпорядкування естонським міністерствам постановою Верховної ради Естонської Республіки від 29 серпня 1991 р.
Ресурси Інтернету
Официальный сайт ОАО «ТГК-1» Эстония уничтожит Нарвскую плотину вместе с наследием СССР?