Спі́льна сільськогоспода́рська полі́тика (ССП; Common Agricultural Policy, CAP) — сільськогосподарська політика Європейської комісії. Вона впроваджує систему та інших програм. Вона була запроваджена в 1962 році і з того часу зазнала кількох змін, спрямованих на зменшення витрат бюджету ЄЕС (з 73% у 1985 році до 37% у 2017 році) та врахування розвитку сільських районів у своїх цілях. Однак вона зазнала критики через свою вартість, а також екологічний та гуманітарний вплив.
Вступ України до Європейського Союзу вимагатиме перегляду Спільної сільськогосподарської політики (ССП). Оскільки Україна володіє одними з найбільших площ сільськогосподарських угідь у Європі, за чинних правил фінансування вона б отримувала значну частину аграрного бюджету ЄС. Це викликає занепокоєння діючих країн-членів і опір швидкій інтеграції з боку сусідніх держав, насамперед Польщі.
Як зазначав міністр сільського господарства та розвитку села Польщі , вступ України неминуче змусить ЄС реформувати ССП та систему європейських дотацій. За його словами, нинішня європейська політика абсолютно не адаптована до масштабів українських агрохолдингів, які є ключовими гравцями на ринку.Секерський: вступ України до ЄС спричинить реформування єдиної сільгоспполітики
Щоб запобігти фінансовому дисбалансу та захистити європейських фермерів, розглядаються різні обмежувальні заходи на перші роки після потенційного вступу України. Зокрема, єврокомісар з питань сільського господарства Януш Войцеховський закликав до запровадження системи обов'язкового обмеження (кепування) розміру субсидій, щоб уникнути виплат гігантським агрокомпаніям.Agri commissioner calls for ceiling on CAP payments to large farms | Euractiv Крім того, європейські аналітики прогнозують для України тривалий перехідний період: у перші роки членства Україна може мати жорсткі квоти на експорт та обмежений доступ до прямих дотацій, доки її агросектор не буде повністю синхронізований з екологічними та санітарними стандартами Європейського Союзу.Adjusting the CAP for new EU members: Lessons from previous enlargements
Огляд
ССП часто пояснюють як результат політичного компромісу між Францією та Німеччиною: німецька промисловість матиме доступ до французького ринку; натомість Німеччина допомагатиме оплачувати потреби французьких фермерів.The Economics of Europe – Dennis Swann (p. 232) ССП завжди була складною сферою політики ЄС для реформування; це проблема, яка виникла в 1960-х роках і продовжується донині, хоча й менш серйозно. Зміни до ССП пропонує Європейська комісія після проведення громадських консультацій, а потім надсилає свої пропозиції до Ради та Європейського парламенту. І Рада, і Європейський парламент мають погодитися на будь-які зміни. У 2013 році Парламент вперше взяв участь у процесі змін. Участь Парламенту, який представляє громадян, підвищує демократичну легітимність ССП. За межами самого Брюсселя вплив потужного сільськогосподарського лобі був одним із факторів, що визначали сільськогосподарську політику ЄС з найперших днів інтеграції.
Останнім часом зміни стали більш очевидними через вимоги зовнішньої торгівлі та втручання в сільськогосподарські справи інших складових політичної системи ЄС, таких як робочі групи захисту прав споживачів та екологічні департаменти Союзу. Крім того, євроскептицизм у таких державах, як Данія (а раніше і Сполучене Королівство), частково підживлюється ССП, яку євроскептики вважають шкідливою для своєї економіки.
Прихильники стверджують, що ССП є винятковим економічним сектором, оскільки він захищає сільський спосіб життя, хоча й визнається, що він впливає на бідність у світі. Ця політика значно змінилася з моменту її створення Римським договором (1957). Істотні реформи протягом багатьох років віддалили ССП від політики, орієнтованої на виробництво.
ССП ґрунтувалася на двох основних підвалинах:
та спільна організація ринків (I підвалина, раніше відома як розділ сільськогосподарських гарантій) Політика (II підвалина, компонент структурної політики сільського господарства, раніше відома як розділ сільськогосподарського керівництва).
Відповідно, Європейський фонд сільськогосподарської орієнтації та гарантій (EAGGF) ЄС, який спочатку фінансував ССП в цілому, у 2007 році був замінений двома окремими фондами, по одному для кожного з двох стовпів:
Європейський фонд сільськогосподарських гарантій (EAGF) та Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських районів (EAFRD, структурний фонд).
Реформи ССП неухильно знижували її частку в бюджеті ЄС: у 1980 році на неї припадало понад 70% витрат ЄС, тоді як у 2021 році – менше 25%.CAP expenditure in the total EU expenditure У 2019 році Франція була найбільшим бенефіціаром цієї політики – 17,3%, за нею йшли Іспанія з 12,4% та Німеччина (11,2%), Італія (10,4%), Польща (8,1%) та Сполучене Королівство (7,2%). Реформа 2003 року запровадила (SPS), або, як її також називають, (SFP). Найновіша реформа була проведена у 2013 році комісаром Дачіаном Чолошем і діє протягом періоду з 2014 по 2020 рік.
З 1970 року для рибальства та рибного ринку ЄС діє окрема Спільна рибальська політика (СРП) з власним окремим фондом структурної політики, створеним як відділення від Європейської аграрної фонду (EAGF) у 1993 році (наразі він діє під назвою Європейський фонд морського господарства, рибальства та аквакультури або EMFAF), тоді як інтервенції на рибному ринку продовжують фінансуватися з Європейського фонду сільськогосподарських гарантій.
Підтримка сільськогосподарського виробництва та спільна організація ринків (I підвалина)
Ця частина ССП фінансується з Європейського фонду сільськогосподарських гарантій (EAGF). Кожна країна може обрати, чи буде платіж встановлений на рівні фермерського господарства чи на регіональному рівні. Фермери, які отримують SFP, мають можливість виробляти будь-які товари на своїй землі, крім фруктів, овочів та картоплі. Крім того, вони зобов'язані підтримувати свою землю в хорошому сільськогосподарському та екологічному стані (перехресна відповідність). Фермери повинні дотримуватися екологічних стандартів, стандартів безпеки харчових продуктів, фітосанітарних стандартів та стандартів добробуту тварин. Це штрафний захід: якщо фермери не дотримуються цих стандартів, їхні виплати будуть зменшені.
Пряма допомога та витрати, пов'язані з ринком, становили 31% від загального бюджету ЄС у 2010 році. Разом з 11% на розвиток сільських районів, загальний бюджет ССП зайняв 42% від загального бюджету ЄС. Бюджет ССП відносно скоротився з 75% у 1984 році до 37% від загального бюджету ЄС у 2017 році.
Механізми втручання значно скоротилися, наприклад, Комісія втручалася лише щодо: м’якої пшениці, вершкового масла та сухого знежиреного молока. Перевірка стану ССП, узгоджена у листопаді 2008 року, додала низку заходів, щоб допомогти фермерам краще реагувати на сигнали з ринків та стикатися з новими викликами. Серед низки заходів угода скасувала відведення сільськогосподарських угідь, збільшила квоти на молоко, що поступово призвело до їх скасування у 2015 році, та перетворила ринкове втручання на справжню систему соціального захисту. Міністри також домовилися збільшити модуляцію, згідно з якою прямі виплати фермерам були зменшені, а кошти перераховані до Фонду розвитку сільських районів.
Квоти на молоко термін дії закінчився у квітні 2015 року. Щоб підготувати молочних фермерів до цього переходу, було забезпечено «м’яку посадку» шляхом збільшення квот на один відсоток щороку між 2009–10 та 2013–14 роками. Для Італії 5-відсоткове збільшення було запроваджено негайно у 2009–10 роках. У 2009–10 та 2010–11 роках фермери, які перевищували свої квоти на молоко більш ніж на 6 відсотків, повинні були сплачувати збір, що на 50 відсотків перевищував звичайний штраф.
Виробничі та ринкові сектори, що охоплюються ССП Цінова інтервенція спільної сільськогосподарської політики охоплює лише певні сільськогосподарські продукти:
крупи, рис, картопля та борошно олія для приготування їжі енергетичні культури, рослинне олійне паливо, біодизель, біоетанол корми для тварин та сухі корми молоко та молочні продукти (такі як згущене молоко, сухе молоко, вершкове масло, сир, сироватка, пахта, вершки, йогурт, кефір) виноград, вино, оцет, сидр мед яловичина та телятина, м'ясо птиці та яйця, свинина, баранина / ягнятина та цукор фрукти та овочі (включаючи вирощені гриби) бавовна горох, нут, сочевиця, польова квасоля, соя солодкий люпин оливки насіння льону лляні волокна шовкопрядів коноплі тютюн
насіння сперма тварин, яйцеклітини та ембріони квіти та живі рослини
Риба, молюски та ракоподібні охоплюються окремою Спільною політикою рибальства.
Охоплення товарів режимом зовнішньої торгівлі є ширшим, ніж охоплення режиму ССП. Це зроблено для обмеження конкуренції між товарами ЄС та альтернативними зовнішніми товарами (наприклад, сік лічі потенційно може конкурувати з апельсиновим соком).
Мета Цілі, викладені у статті 39 Договору про функціонування Європейського Союзу, є такими:
підвищення продуктивності сільського господарства через сприяння технічному прогресові, забезпечення раціонального розвитку сільськогосподарського виробництва та оптимального використання виробничих чинників, зокрема робочої сили; забезпечення належного рівня життя сільськогосподарської спільноти, зокрема збільшуючи особистий заробіток людей, що працюють у сільському господарстві; стабілізація ринків; забезпечення доступності постачання; забезпечення надходження товарів до споживача за прийнятними цінами.
ССП визнала необхідність враховувати соціальну структуру сільського господарства та структурні й природні відмінності між різними сільськогосподарськими регіонами, а також поступово вносити відповідні корективи.
ССП – це інтегрована система заходів, яка працює шляхом підтримки рівня цін на сировинні товари в межах ЄС та субсидування виробництва. Існує низка механізмів:
Імпортні мита застосовуються до певних товарів, що імпортуються до ЄС. Вони встановлюються на рівні, що підвищує ціну на світовому ринку до цільової ціни ЄС. Цільова ціна обирається як максимально бажана ціна для цих товарів у межах ЄС. Імпортні квоти використовуються як засіб обмеження кількості продовольства, що імпортується до ЄС. Деякі країни, що не є членами, узгодили квоти, що дозволяють їм продавати певні товари в межах ЄС без тарифів. Це особливо стосується країн, які мали традиційні торговельні зв'язки з країною-членом. Встановлюється внутрішня . Якщо ціна на внутрішньому ринку падає нижче рівня інтервенції, то ЄС скуповує товари, щоб підвищити ціну до рівня інтервенції. Інтервенційна ціна встановлюється нижчою за цільову ціну. Внутрішня ринкова ціна може коливатися лише в діапазоні між інтервенційною ціною та цільовою ціною. Фермерам виплачуються прямі субсидії. Спочатку це мало на меті заохотити фермерів вирощувати ті культури, які отримують субсидії, та підтримувати власні запаси. Субсидії, як правило, виплачувалися на площу землі, на якій вирощувалася певна культура, а не на загальну кількість виробленої продукції. Реформи, що запроваджуються з 2005 року, поступово скасовують спеціальні субсидії на користь фіксованих виплат, що базуються лише на площі оброблюваних земель та за впровадження екологічно безпечних методів ведення сільського господарства. Ця зміна має на меті надати фермерам більше свободи у виборі тих культур, які користуються найбільшим попитом, та зменшити економічні стимули до перевиробництва.