Оле́г Дми́трович Стефа́нов (театральний псевдонім — Олег Стефан; 28 лютого 1965, Кілія, Одеська область) — український актор, педагог, Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006), Заслужений артист України (2019).

Життєпис Закінчив Харківський державний інститут мистецтв імені Івана Котляревського у 1989 році (курс Олександра Біляцького).

У 1987—1990 та 1991—1996 працював у Харківському академічному драматичному театрі імені Тараса Шевченка.

У 1995—1996 роках викладав у Харківському інституті мистецтв імені Івана Котляревського. Виставу «Мина Мазайло», дипломну роботу в інституті, побачив Володимир Кучинський, та запросив долучитися до щойно організованої Театр-студії, який в подальшому став Львівським академічним театром ім. Леся Курбаса. У період 1990—1991 та з 1996-2019 — Олег Стефан є актором цього театру. У 1998—1999 роках викладає у студії при театрі ім. Леся Курбаса.

У липні 1991 року в рамках проекту «Слов'янський пілігрим» проходив стажування у Workcenter of Jerzy Grotowski (Понтедера, Італія).

У 2005—2009 роках — доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка. З 2012 по 2017 роки — художній керівник курсу акторської майстерності на факультеті культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка.

З сезону 2019/2020 — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Багаторазовий учасник міжнародних театральних фестивалів в Україні, Італії, Молдові, Македонії, Румунії, Польщі, Німеччині, Єгипті.

Доробок

Ролі у театрі Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка  — «Зірки на ранковому небі» Олександра Галина — Олександр  — «Мина Мазайло» за п'єсою Миколи Куліша — Мокій, Тьотя Мотя  — «За двома зайцями» за п'єсою Михайла Старицького — Голохвастов  — «Гроші» Івана Карпенка-Карого — Бонавентура  — «Сни Крістіана» за Гансом Крістіаном Андерсеном — Мефісто, Пан Блаке  — «Три сестри» за п'єсою Антона Чехова — Миколай Львович Тузенбах 1996 — «Пригвожденні» Володимира Винниченка — Родіон Львівський академічний театр імені Леся Курбаса Хуса, Юда («Апокрифи» за Лесею Українкою, 1996 р., реж. Володимир Кучинський); Трофимов («Садок вишневий» за А. Чеховим, 1996 р., реж. Володимир Кучинський); Марко («Марко Проклятий, або Східна легенда» за поезіями В. Стуса, 2001 р., реж. Володимир Кучинський); Сократ («Хвала Еросу» за Платоном, 2002 р., реж. Володимир Кучинський); Дон Жуан («Дон Жуан» за Лесею Українкою 2002, р., реж. Володимир Кучинський); Владімір («Чекаючи на Годо» за Семюелем Беккетом, 2006 р., реж. Олексій Кравчук). Дядько Лев («Лісова пісня» за Лесею Українкою, 2011 р., реж. Андрій Приходько) Сер Тобі «…П'єса Шекспіра „12 ніч“ зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра…» за КЛІМом, 2014 р., реж. Євген Худзик). Стальський «Перехресні стежки» за Іваном Франком, 2018 р., реж. Іван Уривський).

Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької , 14 грудня — «Загадкові варіації» за однойменною п'єсою Еріка Еммануеля Шмітта; реж. Вадим Сікорський — Ерік Ларсен , 19 травня — «Буря» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Оксана Дмітрієва — Просперо Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра , 14 жовтня — «Альбатроси» за п'єсою «З життя корисних копалин» Фредеріка Строппеля; реж. Стас Жирков — Мелвін / Самуїл 2019, 14 грудня — «Сімейний альбом / Album di Famiglia» М. Спіацці; реж. Маттео Сп'яцці (Італія) — Бабуся , 25 вересня — «Батько» за Флоріана Зеллера; реж. Стас Жирков 2021, 11 листопада — «Одіссею, повертайся додому» Павла Ар'є за мотивами історії про Одіссея; реж. Євген Корняг (Білорусь) , 6 травня — «Намалюй мені літак» Еріка-Емманюеля Шмітта; реж. Михайло Урицький — Вернер фон Бреслау , 15 березня — «Король Лір» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Захоженко

Грав також в інших театрах , 20 лютого — «Баба» за п'єсою «На початку і наприкінці часів» Павла Ар'є; реж. Олексій Кравчук — Баба Пріся (Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки) , 24 вересня — «Мудак» Андрія Бондаренка; реж. Тетяна Губрій (Київський академічний театр «Золоті ворота»)

Фільмографія  — «Такі красиві люди» — Кирило  — «Червоний» — Ворон, бойовик УПА  — «Гуцулка Ксеня» — Іван Синиця, власник і директор готелю «Оселя Говерла» 2019 — «Захар Беркут» — Левко  — «Мирний-21» — Сергій  — «Моя війна і я»

Нагороди Лауреат міжнародної премії України імені Йосипа Гірняка (2001). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка як актор у виставах за творами Платона, Г. Сковороди, В. Стуса у Львівському театрі ім. Леся Курбаса (2006) Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011) Заслужений артист України (26 березня 2019) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки та високу професійну майстерність''

Примітки

Посилання Олег Стефан на Kino-teatr.ua Олег Стефан на сайті Київського театру н а Лівому березі Олег Стефан на сайті Львівського театру ім. Леся Курбаса Олег Стефан на сайті Національної премії України ім. Тараса Шевченка Олег Стефан у проєкті «ВЕСНа» (2021) Актор Олег Стефан 12 років живе в театрі https://web.archive.org/web/20130331213208/http://www.lnu.edu.ua/faculty/web_kultura/Culture/dovidka.htm Мистецтво самоспалення. Розмова з актором львівського Театру Курбаса Олегом Стефаном: про Любов, Смерть і Театр (The Ukrainians, 2016)

Інтерв'ю Стефан: зміна прізвища, викладацька діяльність під час війни, свідомий вибір самотності (Телеканал «Дім», 12 листопада 2024) 50 років жив у театрі. Олег Стефан про маленьку хатку Гії Гонгадзе і свого короля Ліра («Говорить Суханов», 11 липня 2025)