Оле́г Вале́рійович Ляшко́ ( 3 грудня 1972, Чернігів, Українська РСР) — український політик, колишній народний депутат України VIII, VII, VI, V, IV скликань (2006—2019), журналіст, телеведучий, лідер Радикальної партії Олега Ляшка. Кандидат в Президенти України на виборах 2014 та 2019. Командир батальйону безпілотних систем 63-ї окремої механізованої бригадиКомандиром батальйону став відомий колишній народний депутат України. // Автор: Андрій Кущенко. 14.10.2024.

Життєпис Народився в Чернігові. Навчався в школі-інтернаті. На літо материн брат Василь Павлович та його дружина Галина Іванівна забирали Олега до себе в село Лизине на Білокуракинщині (Луганська область).

1998 року закінчив юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

2013 року також закінчив Київський університет ім. Шевченка за фахом «міжнародній бізнес».

2 червня 2018 року одружився з Сайранен Росітою Олександрівною. До цього вони перебували 20 років у фактичному шлюбі. Мають спільну доньку Владиславу.

Кар'єра Розпочав трудовий шлях скотарем колгоспу «Прогрес» села Лизине Білокуракинського району Луганської області.

1990—1992 — кореспондент, завідувач відділу редакції газети «Молода гвардія» (Київ).

1992—1995 — редактор газети «Комерційні вісті» Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України.

1995—1996 — редактор додатка «Політика» газети «Правда України».

З серпня 1996 — головний редактор газети «Політика». 1999 року видання було закрито ухвалою Московського райсуду Києва «за розголошення державної таємниці».

2000—2006 — головний редактор газети «Свобода» (ЗАТ "Редакція газети «Політика»).

З 21 травня 2016 року  до 2019 року— ведучий програми «Правда Ляшка», яка виходила щосуботи на колишньому телеканалі NewsONE.

Політичні погляди Ляшко позиціював себе як опозиційний до режиму Януковича радикальний політик, однак ведучий програми Шустер Live Савік Шустер заявив 29 грудня 2013 року, що Ляшко в ефірі неодноразово подавався на запрошення адміністрації президента Віктора Януковича.

Був членом фракції БЮТ, 19 жовтня 2010 року його виключено з фракції «за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет Міністрів та регламент Верховної Ради України».

Значна частина українських політологів і журналістів скептично оцінюють щирість політичних поглядів Ляшка, розглядаючи Радикальну партію і самого Ляшка, як політичний проєкт Сергія Льовочкіна, вказуючи на «розкрутку» Ляшка підконтрольним каналом «Інтер» і наявністю в партійному списку Радикальної партії осіб, пов'язаних з іменами Льовочкіна, Фірташа, Хорошковського й Черновецького.

Політична діяльність

На парламентських виборах 2002 року намагався отримати депутатський мандат у столичному окрузі № 217. Отримав третій результат.

2006—2007 — народний депутат України V скликання від Блоку Тимошенко (№ 26 у виборчому списку). Голова підкомітету з питань організації роботи Верховної Ради Комітету ВР з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР.

2007—2012 — народний депутат України VI скликання від БЮТ (№ 29 у списку). Заступник голови Комітету ВР з питань бюджету. Голова Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування можливих фактів порушення законодавства у сфері майнових, земельних, фінансових та інших відносин міським головою Харкова Михайлом Добкіним і секретарем Харківської міськради Геннадієм Кернесом. 19 жовтня 2010 року його виключено з фракції БЮТ «за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет Міністрів та регламент Верховної Ради України». Цій події передував скандал з оприлюдненням відео допиту людини, схожої на Олега Ляшка, 15 вересня 1993 року, на якому особа зізнається слідчому, що вступала в гомосексуальні стосунки з високопоставленим чиновником на ім'я Борис в обмін на допомогу у вирішенні особистих питаньБютівець Ляшко опинився у центрі гей-скандалу (відео)  — ТСН.ua.

З грудня 2012 — народний депутат України VII скликання, пройшов до парламенту по одномандатному округу № 208 у Чернігівській області (висуванцем Радикальної партії Олега Ляшка). Заступник голови Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності. Позафракційний.

У лютому 2014 Олег Ляшко заявив, що буде балотуватися у Президенти України. На позачергових виборах 25 травня 2014 року Ляшко, як єдиний кандидат Радикальної партії, одержав 8,32 % голосів, посівши третє місце в країні. Третій рейтинг лідера Радикальної партії Олега Ляшка був названий пресою «однією з головних несподіванок президентських виборів в Україні»З грязі в князі: як Ляшко став третім політиком країни // КорреспонденТ.net. — 2014. — 26 травня.

Олег Ляшко вважає, що Україна має розірвати дипломатичні стосунки з Росією і зареєстрував відповідний законопроєкт у Верховній Раді України.

6 липня 2015 року, під час свого виступу у Полтаві, Ляшко познущався з прізвища голови Одеської ОДА М. Саакашвілі, назвавши його «Х..швілі».

1 вересня 2015 року після голосування за децентралізацію в першому читанні, заявив про вихід партії з коаліції й перехід в опозицію. Після голосування брав участь у кривавій бійці під Радою, під час якої постраждав 131 правоохоронець. Організаторами акції були «Свобода», «Радикальна партія» й «УКРОП»

7 вересня викликав Президента Порошенка на публічні дебати.

27 січня 2016 року заявив, що «Радикальна партія» готова повернутися до коаліції за умов переформування уряду і прийняття їхнього плану дій.

24 квітня 2017 року директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник повідомив, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура відкрила кримінальне провадження про можливе незаконне збагачення лідера Радикальної партії Олега Ляшка.

Очолив виборчий список Радикальної партії на парламентських виборах 2019 рокуЛяшко назвав перших 40 кандидатів в народні депутати від Радикальної партії Радіо Свобода (10 червня 2019).

Після того, як Радикальна партія отримала 4,01 % на виборах до ВРУ 2019 року, Ляшко не переобрався до парламенту. 2020 року він спробував переобратися за 208 виборчим округом на Чернігівщині, де його 25.10.2020 обійшов ставленик партії «Слуга народу» Олександр Гунько, що набрав 34,1 % проти 31,78 % у Ляшка.

Участь у президентській кампанії 2019 25 січня 2019 року Центрвиборчком зареєстрував Олега Ляшка кандидатом в президенти України від «Радикальної партії».

27 березня 2019 року Олег Ляшко не зв'явився на офіційні дебати «Зворотний відлік» на UA:Перший, де мав дебатувати з 5-м та 4-м номерами рейтингів авторитетних соціологічних досліджень — Юрієм Бойком (що також проігнорував запрошення) та Анатолієм Гриценком, що прийшов та залишився відповідати на жорсткі запитання журналістів та експертів.

Конфлікт з Коломойським 6 жовтня 2014 року Ляшко звинуватив дніпропетровського губернатора І. Коломойського в доведенні до інфаркту його матері. Ляшко сказав, що він готовий терпіти брехню про себе з боку Коломойського, але не про свою сім'ю. «Коли він взявся за мою маму, за мою дитину з дружиною — я цього не пробачу. Якщо не дай Бог, Беня, з моєю мамою те станеться, я тебе дістану з-під землі і уб'ю», — написав Ляшко.

Конфлікт з Порошенком Найбільше критики від Ляшка на адресу Порошенка почало лунати після виходу «Радикальної партії» з коаліції. Під час одного з інтерв'ю Ляшко назвав Порошенка «цинічним баригою» і звинуватив у тому, що в нього начебто бізнес у Росії, в той час як у країні йде війна, «він слабкий, а найголовніше для нього — це гроші й бізнес» — казав Ляшко. Також він став вимагати розпочати процедуру імпічменту Порошенка, і що той начебто шантажував його підробленим порнографічним відео.

Законодавчі ініціативи Автор Проєкту Постанови щодо першочергових заходів у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, де прописано низку заходів, спрямованих на збереження територіальної цілісності, суверенітету і незалежності УкраїниВ Верховной раде предлагают казнить участников пророссийских митингов. Мир 24..

Співпраця з Рінатом Ахметовим 2013 — в ефірі каналу «Донбасс» назвав Ріната Ахметова «гарантом незалежності України».

2016 — журналісти «Радіо Свобода» у своєму розслідуванні стверджували, що Олег Ляшко та Рінат Ахмєтов регулярно проводять непублічні зустрічі між собою.

У лютому 2018 року колишній директор одного з маріупольських підприємств, що входить у групу компаній «Метінвест», Юрій Зінченко очолив виконавчий комітет Радикальної партії Олега Ляшка.

Телеканал «Україна», який належав Рінату Ахметову, піарив Ляшка. За словами медіа-експерта й голови правління ГО «Детектор медіа» Наталії Лигачової, не було майже жодного дня, коли на каналі не з'являвся Ляшко.

Російсько-українська війна 8 березня 2014 року відвідав Крим, але був заблокований на виході з аеропорту представниками російських сепаратистів.

У ніч з 9 на 10 березня 2014 року викрав проросійського сепаратиста депутата Луганської обласної ради Арсена Клінчаєва. Процес супроводжувався побиттям і фільмуванням.

17 березня 2014 року вніс законопроєкт, де пропонувалося вважати учасників «сепаратистських мітингів за приєднання до Росії», а також тих, хто перешкоджає руху військових та військової техніки, — зрадниками і посібниками окупантів. На час «військової агресії» до зрадників, диверсантів, вбивць, мародерів, дезертирів і шпигунів пропонується застосовувати смертну кару. Законопроєкт передбачає розрив дипломатичних відносин і введення візового режиму з Росією, денонсування угод, заборона КПУ і Партії регіонів, заклик до ЄС заборонити в'їзд мешканців Криму з російськими паспортами та інші заходиУ Верховній раді пропонують страчувати учасників проросійських мітингів. Мир 24..

З 6 травня 2014 року бере участь у маріупольських зіткненнях. 11 травня 2014 року з'явилися повідомлення про те, що Ляшко затриманий російськими терористами на ДонбасіПід Маріуполем терористи взяли в полон Олега Ляшка | Українська правда . Пізніше ця інформація була спростована.

23 травня 2014 року учасники батальйону Ляшка напали на будівлю міської ради у Торезі, де перебували прихильники Донецької народної республіки, і вбили як мінімум двох людей.

6 червня 2014 року видворив з будівлі Верховної Ради російську знімальну групу ВДТРК.

19 червня 2014 року його облили зеленкою у Львові з криками «Ганьба!»

Служба в ЗСУ Під час російського вторгнення в Україну, на початку жовтня 2022 року Ляшко приєднався до ЗСУ.

Військову присягу склав 3 жовтня 2022 року. Журналістка Яніна Соколова висловила сумнів в тому, що Ляшко безпосередньо бере участь в боях.

17 березня 2023 року колишній міністр МВС України Арсен Аваков опублікував фото з Ляшком, зроблені нібито в Харкові. На них Ляшко у військовій формі в оточенні інших військовослужбовців.

У травні 2024 року Ляшка масово критикували військові як військовослужбовця і командира. Це стосувалося команди Олега на лінії фронту.

11 жовтня 2024 року лейтенанта Ляшка було призначено командиром батальйону безпілотних систем 63ОМБр.

6 травня 2026 року Олега Ляшка звільнили з посади командира батальйону безпілотних систем 63 ОМБр 3АК і призначили командиром 432-го окремого полку безпілотних систем 11-го армійського корпусу

Скандали

Судові та кримінальні справи Ляшко неодноразово мав справу з українськими судами. Про перший серйозний досвід такого роду різні джерела повідомляють без прив'язки до журналістської діяльності. У 1994-му його заарештували і того ж року судили за кількома статтями КК України — зокрема, за розкрадання державного та колективного майна у великих розмірах, самовільне присвоєння влади і т. д. Вирок — шість років з конфіскацією майна. Відбував покарання в Ізяславській виправній колонії № 31Бокий І. Який пастух, така й череда // Газета по-українськи. — 2018. — № 59 (7 серпня). — (Погляд).. Через рік був звільнений за амністією, а в 1998-му судимість було достроково погашено.