Сергі́й Васи́льович Червонопи́ський (6 липня 1957, Черкаси) — радянський військовик, український політичний і громадський діяч, генерал-лейтенант (14 лютого 2014). Герой України (2012). Доктор політології.Сергей Червонопиский: «Своих друзей, которые подрывались на минах, мальчикам приходилось собирать по кускам и складывать в два пакета, чтобы по весу одинаковы были»//«Бульвар Гордона», 2009, № 6 (198)

Член СПУ (з 2005); Верховна Рада України, 1-й заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з липня 2006), член фракції СПУ (з квітня 2006); голова Української спілки ветеранів Афганістану (з 1991); співголова Всеукраїнського об'єднання «Соціальна справедливість» (з 1997); заступник голови Міжнародного об'єднання «Бойове братство без кордонів» (з 2000); заступник голови Ради Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів СНД (з 1992); почесний президент Національної ліґи професіонального боксу України (з 1997); член Політради СПУ (з 2005); член Політвиконкому СПУ.

Біографія

Народився 6 липня 1957 (м. Черкаси); українець.

Освіта: Рязанське вище повітряно-десантне училище (1978); Національна академія внутрішніх справ (1999), юрист. Докторантура МАУ.

Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від СПУ, № 5 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член СПУ.

В квітні 2002-го був кандидатом в народні депутати України від блоку «Єдність», № 4 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член УПС-СВІЧА. У березні 1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 3 в списку. На час виборів: голова Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України, член УПС.

1974—1982 роках — служба в армії, учасник бойових дій в Афганістані, командир розвідроти, перший комендант Кабульського аеропорту, був поранений, став інвалідом без ніг.

1983—1991 роках — завідувач відділу, секретар Черкаського міського комітету ЛКСМУ. Один з керівників руху ветеранів афганської війни.

1989—1991 роках — народний депутат СРСР від ВЛКСМ, член Комітету ВР СРСР у міжнародних справах, член Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів. 1989 року виступив на З'їзді народних депутатів СРСР проти заяв у пресі академіка Андрія Сахарова про те, що оточених радянських солдатів в Афганістані знищували за наказом радянського командування, щоб вони не потрапили у полон. Зал влаштував овацію Червонопиському. Виступ став початком різких нападів на адресу Сахарова на З'їзді народних депутатів СРСР.

З лютого 1992 по 1996 рік — голова, Комітет ветеранів війни в Афганістані та військових конфліктів в іноземних країнах при Президентові України.

З лютого 1997 по січень 2000 — голова, Комітет у справах ветеранів війни та військових конфліктів в іноземних державах при КМ України.

З 10 січня 2000 по 27 грудня 2005 — Голова, Державний комітет України у справах ветеранів.

З червня 1997 — голова Української партії справедливості (УПС; з березня 2001 — Українська партія справедливості — Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА).

Голова Міжнародного об'єднання «Бойове братство без кордонів» (1998—2000); голова Української партії справедливості — Союзу ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА) (червень 1997 — 2005).

З березня 1994 — кандидат у народні депутати України, Соснівський виборчий округ № 419, Черкаської області, висунутий трудовим колективом, 1-й тур — 13.23 %, 2 місце з 20 претендентів; 2-й тур — 44.30 %, 1 місце з 2 претендентів.

Державний службовець 1-го рангу (грудень 1999). Генерал-майор (лютий 1999).

2009 в інтерв'ю BBC заявив, що вважає розвал Радянського Союзу великою помилкою, хоча як громадянин і колишній військовий України підтримую те, що вирішив народ на референдумі.

2009 року підписав Угоду про співпрацю та партнерство Української спілки ветеранів Афганістану з Партією регіонів. У 2011 році після протестів ветеранів Афганської війни проти урізання пільг, підписав Меморандум з владою, що викликало розкол серед «афганців». Наступного року Президент України Віктор Янукович присвоїв Червонопиському звання Героя України.

Нагороди Ордени Червоної Зірки (1980, 1981). Орден «Дружби» (1999, РФ), орден «Пошани» (1999, Республіка Білорусь). 10 медалей. Почесні Грамоти Президій ВР СРСР і УРСР. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1998)Постанова КМ України № 647 від 7 травня 1998 р. «Про нагородження Червонописького С. В. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України» Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (1999)Указ Президента України № 172/99 від 15 лютого 1999 року «Про відзначення нагородами України активістів Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» Орден Данила Галицького (2003)Указ Президента України № 876/2003 від 22 серпня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій» Орден Богдана Хмельницького III ст. (1997)Указ Президента України № 282/97 від 27 березня 1997 року «Про нагородження відзнаками Президента України активних учасників ветеранського руху» Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2007)Указ Президента України № 110/2007 від 14 лютого 2007 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав» — відмовився від нагороди Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 серпня 2012) — за визначні особисті заслуги перед Україною у реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, багаторічну плідну громадську діяльність Відзнака МВС України «Хрест Слави»Світлина на сайті УСВА: ,

Афганська кампанія

Воював у складі 350-го полку 103-ї Вітебської гвардійської повітряно-десантної дивізії.

Особисте життя

Має сина та дочку. Дружина Наталія.

Захоплюється мисливством, рибальством, та спортом.

Див. також Військові громадські організації

Посилання Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» Заява Української Спілки ветеранів Афганістану щодо виконання «Меморандуму про взаємодію і співробітництво» між Кабінетом Міністрів України та Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) від 12 липня 2012 року

Примітки