Мико́ла Олексі́йович Гатцу́к — український фольклорист, мовознавець, письменник другої половини XIX століття. Брат Олексія Олексійовича ГатцукаГатцук Олексій Олексійович / .
Творча діяльність
Видав збірники: «Ужинок рідного поля» (1857) — вміщено українські пісні, думи, приказки, прислів'я; «Дев'ять струн української бандури» (1863) — подано українські пісні з нотами.
До збірки «Ужинок рідного поля» був доданий словничок на 550 слів, який переважно мав перекладний характер, але містив значну кількість вигаданих слівПослоўник // Українська лексикографія XIII—XX ст.: Бібліографічний покажчик / Т. Ю. Кульчицька; НАН України, Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. — Львів, 1999. — С. 19. — ISBN 5-7702-0973-9Послоўник до усвічен'а вистаченоі тута праці // Ўжинок рідного полá вистачини́ працеў М. Г.[атцука]. — Москўа: Ў друкарні Каткоўа і Т-ўа, 1857. — С. 353—371..
Написав один із перших українських букварів — «Українська абетка»Украінська абетка / Микола Гатцук. — Москва: Друк. Універ., 1861. — 117 с., де серед інших матеріалів уміщено українські думи про Хвеська Ганжу Андибера, про смерть козака-бандуриста, про бідну вдову, про сестру та брата, українські прислів'я, приказки, колядки тощо. Автор драми «Оксана» (1907), позначеної впливом українських народних пісень.
Правопис Гатцук досліджував питання українського правопису. У статті «Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р.» («Основа», 1862, № 7) охарактеризував системи українського правопису, що їх розробили Михайло Максимович, Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Пантелеймон Куліш та ін. Стаття була спрямована проти кулішівки.
Михайло Максимович відстоював етимологічний правопис із використанням діакритичних знаків для відтворення української вимови. Спробу наблизити українське письмо до фонетичного зробив Пантелеймон Куліш у виданні «Записки о Южной Руси» (1856) та в «Граматці» (1857). Значно далі в фонетизації українського правопису пішов Гатцук. У книжці «Ужинок рідного пол'а», виданій під псевдонімом М. Куций, він фактично застосував фонетичну транскрипцію з великою кількістю надрядкових знаків. Наприклад:
Застосований Гатцуком у букварі, у низці інших творів правопис (використання надрядкових знаків при відповідних буквах — крапок, дужок, рисок тощо) не набув поширення. Як зазначав Микола Сумцов у статті про Гатцука в енциклопедії Брокгауза та Ефрона, «правопис дуже дивний і незручний».
Примітки
Література Поповський А. М. Гатцук Микола Олексійович // . — С. 93—94. Бріцина О. Гатцук Микола Олексійович // Українська фольклористична енциклопедія / [голов. ред. Г. Скрипник] ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. — Київ, 2019. — 840 с. — ISBN 978-966-02-9033-4 Гатцук Микола // — С. 426. Брицина О. Ю. Гатцук Микола Олексійович] // — С. 395. Гатцук Микола Олексійович //
Розширення функціональних меж української мови // Русанівський Віталій. Історія української літературної мови. — К., 2001. Гатцук М. Українська абетка / Микола Гатцук. — М. : У друк. Унів., 1861. — 117 с.
Посилання Гатцук Микола. Украінска абетка // Історія українського правопису XVI—XX століття. Хрестоматія / НАН України, Інститут української мови; Упоряд.: В. В. Німчук, Н. В. Пуряєва; Передмова В. В. Німчука; Комент. та приміт. Н. В. Пуряєвої — Київ: Наукова думка, 2004. — С. 82—87. — ISBN 966-00-0261-0. Микола Гатцук. Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р. // «Основа», 1862, № 7. — С. 1–23.