Кравчу́чка — поширена в Україні розмовна назва візка для ручного перевезення вантажів, зробленого у вигляді L-подібної металевої рами з двома колесами (в інших країнах — ручний візок).
Кравчучка — ручний візок — відрізняється від інших засобів перевезення (возики, сумки, валізи) компактністю та простотою виготовлення. На відміну від ручного возика, її можна скласти та перевозити у невеликому пакеті. Типовий ручний візок витримує навантаження до 100 кілограмів.
Історія Кравчучки набули особливого поширення в Україні на початку дев'яностих років XX століття. Особливо часто їх використовували роздрібні торговці ("човники") та дачники.
Назва походить від прізвища тогочасного Президента України Леоніда Кравчука, в період правління якого промисел з таким знаряддям набув масового характеру.
Після зміни Президента в Україні з'явився модернізований різновид кравчучки, який в народі почали називати «кучмовіз». Це дещо більший за розмірами двоколісний возик для перевезення пакунків з одягом чи речами, який може витримувати більшу від кравчучки вагу.Леся Ставицька. «Арґо, жарґог, сленґ» // Київ. — 2005. — С. 314 У багатьох регіонах України «кучмовозами» називали тролейбуси виробництва Південного машинобудівного заводу, парторгом і директором якого був Леонід Кучма. Поява цих тролейбусів на вулицях міста збіглася з появою Кучми на посту Президента.
Кравчучки часто виготовляли кустарним способом у домашніх умовах, однак найбільш поширеними все ж були возики заводського виробництва. Перші візки почали випускати на київському авіазаводі 1991 року, згодом їхнє виробництво налагодили й на інших заводах, у тому числі військових, у рамках конверсії. Винахідником візка типу кравчучка є інженер-конструктор київського авіазаводу Олексій Сергеєв (1933—2011) . Перший візок він розробив і змайстрував 1983 року.
У 2011 році в Україні винайдена «велокравчу́чка» — розбірний симбіоз ручного візка та велосипеда, що в підсумку дало універсальний вантажний велосипед.
Кравчучка у фольклорі та мистецтві
Завдяки своїй зручності та компактності кравчучка набула великої популярності серед українців. Про неї складено багато приказок, віршів і анекдотів.
Вадим Скомаровський
На противагу цьому поетеса Ганна Чубач використовує образ «кравчучки» для осмислення історії та духовності українського народуГанна Чубач — поетеса Божою милістю [Текст]: поезії / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Бібліотека українця, 2001. — 190 с. — (Знані люди України). — ISBN 966-7419-54-1.
Згадує кравчучку і поет Іван Драч у вірші «Український perpetuum mobile, або Машина української незалежності»:
Перед парламентськими виборами 2006 року в зв'язку з появою опозиційного блоку «Не так!», в який входив колишній Президент Л. Кравчук, набув поширення анекдот, що політрада СДПУ(о) вирішила перейменувати кравчучки. Відтепер вони будуть називатися «нетачками».
Див. також Тачка Клітчаста сумка
Примітки
Джерела Першій «кравчучці» — 20 років // Волинь. — 2003. — № 122. Ющенко не прийшов на караоке, Янукович — за сорочкою, а Кучма — за «кучмовозом» ЧИ ТРЕБА СПІВАТИ ОДУ КРАВЧУЧЦІ?