Центр різноманітності — це регіон з високим ступенем спадкової мінливості для певного біологічного таксона рослин (наприклад, родини, роду чи виду), який також може бути центром походження тієї групи. Центри різноманітності і походження часто, але не завжди, збігаються і ступінь цього збігу лишається об'єктом наукових дебатів . В обох цих зонах організми мали можливість впродовж багатьох поколінь, за допомогою мутацій, виробити стійкість проти патогенів.
Термін центр різноманітності ввів російський учений Микола Вавилов і американський учений . 1926 року Вавилов опублікував дослідження Центри походження культурних рослин, в якому навів 10 таких центрів:
1 — Китай: салат, ревінь, соя і турнепс; 2 — Індія: огірок, рис, манго і азійський бавовник; 2a — Індокитай: банан, кокос і рис; 3 — Центральна Азія (північна Індія, Афганістан і Туркменістан): мигдаль, яблуко, льон і сочевиця; 4 — Близький Схід: люцерна, капуста і жито; 5 — Узбережжя й прилеглі території Середземного моря: селера, нут і тверда пшениця; 6 — Ефіопія: кава, зернове сорго і просо; 7 — Південна Мексика і Центральна Америка: кукурудза, місяцеподібна квасоля, папая і бавовник звичайний; 8 — Північний захід Південної Америки (Болівія, Еквадор і Перу): картопля, помідор і бавовник з довгими волокнами; 8a — Острови Чилі: картопля.
Пізніше Вавилов додатково ввів поняття вторинних центрів різноманітності.
Див. також Гаряча точка біорізноманіття Коеволюція Різноманіття культурних рослин Одомашнення
Примітки