Дольмени Західного Кавказу — мегалітичні гробниці першої половини ІІІ — другої половини ІІ тис. до н. е., що відносяться до дольменної культури середньої бронзової доби. Поширені від Таманського півострову (миси Тузла і Фанталовський) і далі в гірських районах Краснодарського краю і Адигеї. У південній частині доходять до міста Очамчира в Абхазії, а на півночі — до долини річки Лаби. Раніше були і в районі міста Желєзноводськ в Ставропольському краї і, можливо, в інших місцях. Окремим замкнутим регіоном поширення своєрідних дольменів або «дольменоподібних склепів» пізнішого спорудження є Верхнє Прикубання (басейн річки Кяфар в Карачаєво-Черкесії). Продовжували використовуватися в пізню бронзову добу і пізніше. Всього відомо близько 3000 дольменів, включаючи зруйновані. З них вивчено не більше 6 %.

Місцеві назви Абхази: псаун  — будинок душі, душа людини; Адамра , ахатгун  — похоронні будинки. Адиги: іспун , іспиун , спиун (шапсуги); Кх'еунежь  — будинки для життя в потойбічному світі ах'ретун . Кабардинці: ісп-уне  — дім испа досл  — карлики з абхазо-адигського нартськогоо епосу. . Мегрели: мдішкуде , одзвале , садзвале  — дома велетнів, вмістилище кісток.

Росіяни (з XIX ст.): Богатирські хатки або хати, Дідова і чортові хати.

Проблема охорони До Кавказької війни дольмени і супутні їм менгіри не піддавалися руйнації. Лише з заселенням гір козаками ці споруди стали використовуватися як каменоломні. І зараз практично всі вони не охороняються, страждають від вандалів (лісозаготівників Зносять дольмени бульдозерами, тиснуть плити важкими вантажівками, знищують культурний шар в околицях. , чорних копачів, дачників та інших забудовників Використовують камінь дольменів для своїх будівель. , туристів і екскурсантів Розводять багаття в дольменах або поруч, стирається крихкий камінь в процесі масових відвідувань, залишають написи. Так, прибираючи написи на Волконському дольмені, його поверхню періодично обробляють бучардою. Загалом, багаторазово посилене навантаження на старі будови прискорює їх руйнування. , сектантів анастасіївців, рідновірів, крішнаїтів, іванівців. Вони вичищають з дольменів культурний шар, у процесі масових відвідувань стирають камінь, навіть «реставрують» по своєму розумінню. , бізнесменів-орендарів Беруть в оренду землю з дольменами, перекривають вільний доступ і стягують плату за відвідування. ), а також руйнуються з природних причин. Деякі дольмени або дольменні корки викрадаються для особистих цілей.

Несанкціонованими переміщеннями, що завдають шкоди пам'яткам дольменів і дольменоподібних гробниць, іноді займаються і музейні працівники. Археологічні дослідження, звільняючи пам'ятники із землі, тягнуть за собою швидке їх спотворення вандалами, затоптування худобою і заростання деревами, так як ні музеєфікації, ні консервації після розкопок не робиться Музеєфікація без створення археологічного музею зі співробітниками та охороною є марною фікцією. Консервація — це засипка досить товстим шаром землі до кращих часів. .

Фальсифікація історії та мракобісся З другої половини 1990-х, після появи літератури оккультно-містичного змісту, розрахованою на абсолютно вільну від конкретних знань публіку, але котра донесла до неї звістку про існування таких об'єктів, починається навколодольменний бум. Могильники стали місцем постійного паломництва і навіть місцем проживання екзальтованого сектантства і неадекватної публіки. Засоби масової інформації наповнилися домислами різних «дослідників», а також зовсім далеких від досліджуваного предмета авторів, які шукають популярності чи збирають собі паству і клієнтів, віща про якісь «знання», «резонанси», «сили» тощо. Найдоступнішим дольменам надають вигадані власні імена, і вони, ставши елементом попкультури, включені в комерційний і туристичний бізнес З'явилася категорія неосвічених екскурсоводів-приватників, що водять людей по «місцях сили». . Поблизу деяких дольменів з дрібних каменів створюються конструкції (лабіринти тощо), яких тут ніколи не було, але які сприймаються екскурсантами за справжню давнину. Дольмени. Нескінченна подорож. — М .: Аванті плюс, 2004. (Життя у дольменів). — 192 с. -ISBN 5-902559-03-0

Датування Основна кількість дольменів з'явилася в першій половини ІІІ — другої пол. ІІ тис. до н. е. Зараз деякі дослідники припускають, що дольмени могли почати споруджувати ще в ранньобронзовий період, тобто на пізньому етапі культури накольчатої ​​перлинної кераміки або майкопської культури. Це кінець IV тис. до н. е. . Часто дольменами також називають мегалітичні підкурганні гробниці новосвободненської культури і покриті різьбленням гробниці в Карачаєво-Черкесії. Про останні є припущення, що їх або побудували середньовічні адиги — касоги або алани в VIII—XII ст., Або ж це споруди пізнього періоду культури дольменів, а алани просто вставляли в них свої кам'яні ящики, так як вони мають саме таку конструкцію. Марковін В. І. , 1978. — С. 150, 152—155. Марковін В. І. , 1983.

Крім класичних дольменів, на південному схилі Головного Кавказького хребта споруджували і дрібні дольмени, зібрані з випадкових каменів. Там же є невеликі підземні криницеподібні складові гробниці. Вони перекриваються неповним помилковим склепінням і покривною плитою. Є навіть наземні гробниці зі справжнім куполом, набраними невеликими камінням і плиткою. Якщо криницеподібні гробниці однозначно є до дольменовою культурою Воронов Ю. Н. , 1979. — С. 48, 49. , то з хронологією інших поки повної впевненості немає.

Походження Незалежно від свого походження, дольмени на Західному Кавказі з'явилися не на порожньому місці. Найдавніші кам'яні гробниці відомі в курганах майкопської і новосвободненської культур (або по-іншому — в ранній і пізній період Майкопської-новосвободненської спільності). Деякі споруди є перехідною фазою від новосвободненських гробниць до класичних дольменів. У той же час існує версія про первісний імпульс, що послужив причиною початку дольменобудівництва на Кавказі, з боку Середземномор'я. Бо саме там знаходять найближчі архітектурні аналоги кавказьким дольменам. Є паралелі в орнаментальної символіки Наприклад, вирізані на камені зображення з Сицилії і на гравірованих плитах з Новосвободної. . Спостерігається і часова відповідність. Шлях носіїв дольменної традиції простежують починаючи з Іберійського півострова 4000-3500 рр. до н. е. (Культура Лос-Мільярес). Або, можливо, більш ранній центр знаходився на Балеарських островах (Доталайотський період), Сардинії (культура Бону-Ігін 4600-3300 рр. до н. е. — Донурагічна Сардинія) і Корсиці. Далі — Північна Африка (Рокні) і Сицилія — ​​Йорданія і Сирія — Мала Азія і Балкани (3-2-і тис. до н. н.) — Західний Кавказ — Крим (ІІІ тис . до н. е.). Марковін В. І. , 1978. — С. 213—215, 283—319. Бгажноков Б. Х. Кавказькі дольмени: планетарні властивості і місцеві традиції // Археологія та етнологія Північного Кавказу. — Нальчик: Видавничий відділ Кабардино-Балкарського інституту гуманітарних досліджень, 2012. Вип. 1. — С. 44-48. Також багато предметів матеріальної культури будівельників дольменів мають своїх попередників в Егейському басейні і в Малій Азії Рисін М. Б. , 1997. — С. 118, 119. .

У Південному Криму, дещо пізніше, ніж на Кавказі, носії Кемі-обинська культура будували кам'яні ящики (цисти), іноді з пазами в плитах і навіть розписували їх Семенов В. А. , 2008. — С. 376—378. . А взагалі, по всьому Кавказу (в тому числі і в степових районах) обкладали могили кам'яними плитами, а подекуди і споруджували величезні мегаліти (Вірменія, Грузія). Питання тільки в тому, чи є в кожному з цих випадків взаємний культурний вплив.

Місцезнаходження дольменів Так як скупчення дольменів є кладовищами дольменної культури, то в їх околицях зазвичай розташовано кілька поселень цієї культури: або на значній відстані, або поруч. У розташуванні дольменів є деякі закономірності. Вони зазвичай знаходяться на рівних майданчиках на вершинах або на сонячних схилах хребтів (в основному — на висотах в 250—400 м над рівнем моря, максимальна висота — більше 1000 м) або на річкових терасах. Переважна більшість дольменів орієнтовано вниз по сонячному схилу, що має на увазі досить великий розкид напрямків. Якщо це було неможливо, то дольмен орієнтувався хоча б на освітлену сонцем ділянку на протилежному хребті. Крім того, відзначена орієнтація на конкретні астрономічно значущі точки на горизонті. Твердження про прив'язку дольменів до водних джерел не має підстав.

Призначення дольменів Як вид гробниць, дольмени Західного Кавказу стоять в одному ряду з безліччю подібних споруд усіх часів і народів. Виявлені найдавніші поховання в дольменах залишені саме їх будівельниками. І хоча вже відомо деяка кількість ґрунтових поховань дольменної культури, все ж вони, мабуть, були менш поширені, що не відповідає безлічі досить великих поселень.

Звичайно, споруди виконували і функцію святилища, швидше за все, сімейного або родового: про це, наприклад, свідчить знахідка кам'яного вівтаря при реконструкції дольменного комплексу на Жане (знаходиться в Геленджицькому краєзнавчому музеї). Знову реконструйовані комплекси на річці Жане і на горі Нексис (обидва під Геленджиком), а також багато дольменів з «двориками» що дозволяють уявити собі церемонії що відбувалися колись там.

Деякі дольменні комплекси були явно розраховані на відвідування їх значною кількістю людей. Це, в першу чергу, мегалітичний курган Псинако I біля селища Анастасіївка в Туапсинському районі, Срібний курган в урочищі Клади біля станиці Новосвободної й ті ж комплекси на річці Жане і на горі Нексис. Всі вони цілком могли б виконувати роль загальноплемінного об'єкту поклоніння. На жаль, музеєфікація першого зі списку не проведено, а другий практично знищено.

Спорудження дольменів Для спорудження дольменів використовували по можливості камінь з найближчих родовищ. Якщо неподалік були відповідні плити природного походження, то збирали і їх. Але якщо вибору не було, то виготовлені плити могли транспортувати за кілька кілометрів. Для будівництва використовували різні види пісковиків і вапняків. В одній споруді могли поєднуватися різні породи.

В каменоломні для ломки каменю використовували силу розбухаючих від води дерев'яних клинів. Свіжий камінь з кар'єру м'якіший і може бути оброблений навіть кам'яними інструментами. Але будівельники дольменів культури мали у своєму арсеналі і бронзові зубила, чиї чіткі сліди постійно трапляються при вивченні будівель. Припускають, що оброблені плити могли перед використанням деякий час витримуватися, для набору достатньої твердості. За для шліфування поверхонь і жолобків використовували кам'яні терочник, які знаходять в місцях будівництва. Покривну плиту затягували по похилому насипу позаду дольмену. У будівництві могли застосовувати і силу тварин.

Часті спекуляції на тему неможливості повторити точну підгонку дольменами плит в наш час, наприклад, після його перенесення на нове місце, відбуваються лише через нерозуміння того факту, що на новому місці практично неможливо заново продублювати всі особливості старого фундаменту. Що й призводить до різних перекосів і незбіжностей.

Архітектура дольменів

Конструкція Більшість дольменів є будиночками, складеними з великих кам'яних плит з отворами (лазами) на фасаді, які закриваються кам'яною пробкою. Існує досить багато їх різновидів. Більше того, кожен дольмен має свої власні особливості. Виділяють кілька основних типів.

Археолог і етнограф Л. І. Лавров склав класифікацію типів дольменів. Звичайні або (за В. І. Марковіна) плиткові дольмени. Це найпоширеніший вид, споруджений з цілісних плит. складені — з однією або декількома стінами, складеними з дрібніших плит або каменів. коритоподібні — вирубані в масиві скелі або у великому камені. Можуть мати звичайну плиту-дах або переверталися дном вгору. Зараз їх іноді називають напівмонолітами, або ж навіть об'єднують з монолітами. Дольмени-моноліти — камера повністю вирубана у скелі через вхідний отвір.

Новосвободненських гробниць у цій схемі немає, так як вони увійшли в науковий обіг пізніше.