Фомін Василь Васильович

Фомін Василь Васильович (, місто Москва, тепер Російська Федерація — розстріляний , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, учасник російського революційного руху, соратник Дзержинського. Член Центральної контрольної комісії РКП(б) у 1924—1925 роках. Член ВЦВК 2-го скликання.

Ранні роки Народився в родині кравця. Навчався три роки в сільській початковій школі.

З березня 1897 до березня 1902 року працював розсильним торгового будинку в Москві. З березня 1902 до 1907 року — продавець мануфактурного магазину в Москві. Член Спілки торгово-промислових службовців з 1905 року. Учасник Першої російської революції 1905–1907 років у Москві. У 1907 році очолив страйк прикажчиків торгового дому, звільнений з роботи.

Побоюючись репресій переїхав до Астрахані, де проживав до 1908 року. З березня до травня 1907 року працював продавцем мануфактурного магазину в Астрахані. Брав участь у знятті прикажчиків з роботи 1 травня 1908 року; побоюючись арешту виїхав у 1908 році з Астрахані до Москви. З травня 1908 до грудня 1909 року жив у Москві.

У грудні 1909 виїхав до Оренбурга, де брав участь у роботі соціал-демократичного гуртка. У грудні 1909 — травні 1912 року — продавець мануфактурного магазину в Оренбурзі.

У 1910 році заарештований в Оренбурзі, сидів три місяці у в'язниці. Звільнений з в'язниці під гласний нагляд поліції на 2 роки.

Член РСДРП з грудня 1910 року. Організував соціал-демократичний гурток в Оренбурзі, в якому працював до травня 1912 року. У 1911 році — член Оренбурзького комітету РСДРП. Брав участь у виданні та розповсюдженні листівки до 1 травня 1912 року в Оренбурзі. Був заарештований та сидів у в'язниці Оренбурга, потім висланий на заслання. З жовтня 1912 до січня 1914 року відбував заслання в місті Яренську Вологодської губернії. У січні 1914 року після заслання повернувся до Оренбурга.

Під час Першої світової війни з березня 1914 до лютого 1917 року служив у російській армії, був рядовим 93-го обозного батальйону.

Після Лютневої революції, з березня до грудня 1917 року — член Мінської ради робітничих та солдатських депутатів. З 16 квітня 1917 до березня 1918 року — член виконавчого (фронтового) комітету Західного фронту.

Одночасно в квітні — липні 1917 року — член Мінського об'єднаного комітету РСДРП. У липні — грудні 1917 року — член Мінського комітету РСДРП(б). З 27 липня до грудня 1917 року — редактор газети «Звезда» (орган Мінського комітету РСДРП(б)). У вересні — грудні 1917 року — член Західного обласного комітету РСДРП(б). У 1917 році обирався делегатом 1-ї та 2-ї конференції РСДРП(б) Західної області.

Активний учасник Жовтневого перевороту 1917 року в Петрограді. Делегат 2-го Всеросійського з'їзду Рад, член ВЦВК з жовтня 1917 року. З жовтня до листопада 1917 року — член Петроградського військово-революційного комітету, член Військово-революційного комітету Західного фронту та Західної області.

В органах, на керівних посадах З грудня 1917 року — комісар Центрального управління військових повідомлень. У січні — листопаді 1918 року — член Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК) при РНК РРФСР. З січня до вересня 1918 року — завідувач відділу боротьби зі спекуляцією ВЧК при РНК РРФСР, з травня до листопада 1918 року — завідувач іногороднього відділу ВЧК при РНК РРФСР. Одночасно з 17 липня до серпня 1918 року — завідувач прикордонного підвідділу іногороднього відділу ВЧК при РНК РРФСР. З вересня до жовтня 1918 року був відповідальним редактором журналу «Еженедельник ЧК».

У листопаді 1918 — вересні 1920 року — член колегії Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК) при РНК РРФСР. З грудня 1918 до січня 1919 року — завідувач іногороднього відділу ВЧК при РНК РРФСР та, одночасно, завідувач відділу інструкторського та зв'язку ВЧК при РНК РРФСР.

З 11 січня до березня 1919 року — завідувач залізничного відділу ВЧК при РНК РРФСР. З травня до 30 вересня 1919 року — завідувач транспортного відділу ВЧК при РНК РРФСР.

7 травня 1919 — 24 квітня 1920 року — військовий комісар Центрального управління військових повідомлень РВР Республіки. Одночасно з 17 травня 1919 року — член Комісії Ради оборони РРФСР з вивезення майна з Петрограда. З 4 вересня 1919 року — представник Народного комісаріату з військових та морських справ РРФСР у Верховній комісії телеграфного зв'язку. З 15 листопада 1919 по 1921 рік — військовий комісар, кандидат у члени Особливого комітету Ради оборони РРФСР з проведення військового стану на залізницях РРФСР.

18 травня — 11 грудня 1920 року — комісар Головного управління шляхів сполучення Народного комісаріату шляхів сполучення РРФСР. 11 грудня 1920 — 14 квітня 1921 року — заступник народного комісара шляхів сполучення РРФСР. З січня 1921 до 1922 року — голова Вищої ради з перевезень Народного комісаріату шляхів сполучення РРФСР. У квітні 1921 — березні 1922 року — член колегії Народного комісаріату шляхів сполучення РРФСР. У 1921—1922 роках — член Ради праці та оборони РРФСР.

З 17 лютого 1922 до липня 1923 року — заступник народного комісара шляхів сполучення РРФСР. У 1923 році — комісар Головного управління шляхів сполучення Народного комісаріату шляхів сполучення РРФСР. З грудня 1923 (червня 1924) до лютого 1926 року — голова Центрального управління державних річкових пароплавств Народного комісаріату шляхів сполучення РРФСР.

З 19 лютого до 24 листопада 1926 року — член Президії Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР. У травні 1926 — грудні 1929 року — голова правління Шкіряного синдикату Народного комісаріату внутрішньої торгівлі СРСР. У грудні 1929 — липні 1930 року — голова Всесоюзного шкіряного об'єднання.

У липні 1930 — січні 1931 року — член колегії Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР. Одночасно з липня 1930 року — начальник центрального управління річкового флоту Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР. У серпні 1930 — січні 1931 року — голова правління Всесоюзного об'єднання річкового флоту Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР.

30 січня 1931 — 13 березня 1934 року — заступник народного комісара водного транспорту СРСР. 13 березня 1934 — 20 липня 1935 року — заступник народного комісара водного транспорту СРСР із річкового транспорту. Одночасно з березня 1934 до липня 1935 року — відповідальний редактор газети «Водный транспорт».

З липня 1935 (січня 1936) до грудня 1937 року — директор контори роздрібної торгівлі текстильно-швейними виробами (Всесоюзного тресту «Союзтекстильшвейторг») Народного комісаріату внутрішньої торгівлі СРСР. Делегат 13-го, 15-го, 16-го з'їздів ВКП(б).

Заарештований 5 січня 1938. Звинувачувався в участі в контрреволюційній терористичній організації. Засуджений ВКВС СРСР до розстрілу 1 вересня 1938 року, в той же день вирок виконаний. Місце розстрілу — Бутово-Комунарка. Посмертно реабілітований 24 березня 1956 року.

Примітки

Посилання Довідник з історії КПРС Архів О.Яковлєва