Даніе́ль Тоска́н дю Плантьє́ (; 7 квітня 1941, Шамбері, Франція — 11 лютого 2003, Берлін, Німеччина) — французький кінопродюсер, прокатник, актор, критик.
Біографія та кар'єра Даніель Тоскан дю Плантьє народився 7 квітня 1941 року в Шамбері у Франції. Освіту здобув в . Працював менеджером з реклами у щоденній газеті France Soir. 1966 року та в період з 1975 по 1985 рік був генеральним директором Gaumont Film Company; з 1988 до самої смерті був президентом Unifrance, організації зі сприяння французькому кіно. У 1992-2003 роках очолював французьку Академію мистецтв та технологій кінематографа, яка присуджує національну кінопремію «Сезар».
Як продюсер Даніель Тоскан дю Плантьє брав участь у створенні понад 50 фільмів; у кількох стрічках знявся як актор. Працював з такими відомими режисерами, як Федеріко Фелліні, Інгмар Бергман, Моріс Піала, Робер Брессон, Р. В. Фассбіндер, Пітер Гріневей, Андрій Тарковський та іншими.
Дю Плантьє часто ставав заводієм суперечок, об'єктом нападок з боку тих, хто з недовірою ставиться до його ідей в області державної кінополітики.
Тоскан дю Плантьє був одружений чотири рази і мав трьох синів і двох доньок. Його третьою дружиною була режисерка , яку 23 грудня 1996 було за не зовсім з'ясовних обставин.
Помер Даніель Тоскан дю Плантьє 11 лютого 2003 року у 61-річному віці від серцевого нападу на Берлінському кінофестивалі. Був похований на кладовищі Пер-Лашез.
Пам'ять З 2008 року у Франції найкращому продюсерові за результатами кінематографічного року присуджують Премію імені Даніеля Тоскана дю Плантьє ().
Фільмографія (вибіркова) Продюсер 1975 : Кузен, кузина / Cousin, cousine, реж. Жан-Шарль Такелла 1977 : Можливо, Диявол / Le Diable probablement, реж. Робер Брессон 1979 : Носферату — фантом ночі / Nosferatu – Phantom der Nacht, реж. Вернер Герцоґ 1980 : Дон Джованні / Don Giovanni, реж. Джозеф Лоузі 1980 : Місто жінок / La Cité des femmes, реж. Федеріко Фелліні 1981 : Провінціалка / La Provinciale, реж. Клод Горетта 1982 : Фанні та Олександр / Fanny und Alexander, реж. Інгмар Бергман 1983 : Ностальгія / Nostalghia, реж. Андрій Тарковський 1983 : Гроші / L'Argent (разом з Жан-Марком Геншо), реж. Робер Брессон 1983 : За наших коханих / À nos amours, реж. Моріс Піала 1985 : Поліція / Police, реж. Моріс Піала 1987 : Під сонцем Сатани / Sous le soleil de Satan, реж. Моріс Піала 1989 : Кухар, злодій, його дружина та її коханець / The Cook, the Thief, His Wife & Her Lover, реж. Пітер Гріневей 1989 : Борис Годунов / Boris Godounov, реж. Анджей Жулавський 1994 : Підступність слави / Grosse Fatigue, реж. Мішель Блан 1995 : Мадам Баттерфляй / Madame Butterfly, реж. Фредерік Міттеран 1996 : Дезіре / Désiré, реж. Бернар Мюра 2001 : Тоска / Tosca, реж. Бенуа Жако 2001 : На індійській території / En territoire indien, реж. Лайонел Епп 2001 : Король вищий за хмари / Là-haut, un roi au-dessus des nuages, реж. П'єр Шендерфер
Актор 1977 : Розпещені діти / Des enfants gâtés — член парламенту 1994 : Сто і одна ніч Симона Сінема / Les cent et une nuits de Simon Cinéma — другий оратор 1995 : Знедолені / Les misérables — граф Вільнев 2002 : Фелліні: Я великий брехун / Fellini: Je suis un grand menteur — грає самого себе / продюсер
Бібліографія Michael Sheridan, Death in December. The story of Sophie Toscan du Plantier, Dublin : O'Brien Press, 2004, 256 p. Daniel Toscan du Plantier, L'étrange ballet, No Good Industry, Guide, 2002 Daniel Toscan du Plantier, Cinquante ans du festival de Cannes", Ramsay 1997 Daniel Toscan du Plantier, L'émotion culturelle, Flammarion, 1995 Daniel Toscan du Plantier, Bouleversifiant, Le Seuil, 1992 Daniel Toscan du Plantier, Les enfants d'Al Capone et de Rossellini, Mazarine, 1986 Daniel Toscan du Plantier, "Donnez-nous notre quotidien", Olivier Orban 1974
Примітки
Посилання
Біографія Даніеля Тоскана дю Плантьє на сайті AlloCiné Фрагмент з книги «Bouleversifiant» Д. Тоскана дю Плантьє