Мала́ Башки́рія () — початкова територія автономного Башкурдистану (Башкортостану), проголошеного 15 листопада 1917 року і затвердженого в грудні того ж року на III Всебашкирському установчому курултаї як перший етап реалізації автономії.
Історія Після затвердження проголошення територіальної автономії Башкурдистану III Всебашкирським установчим з'їздом постало питання про межі республіки. Було запропоновано два проєкти про визначення кордонів Башкурдистану, причому Курултай затвердив обидва проєкти: 1-й — під назвою «Мала Башкирія», згідно з яким до складу території Башкурдистану входили частини Уфимської, Пермської, Оренбурзької і Самарської губерній, населені башкирами, та 2-й проєкт під назвою «Велика Башкирія»1) Велика Башкирія — тут йдеться про нереалізований проєкт кордонів республіки, що охоплювала цілком Уфимську губернію та частини Пермської, Самарської та Оренбурзької губерній.
Один із засновників автономії Ахмет-Закі Валіді склав карту передбачуваної Башкирської республіки, яка була навіть більш розлогою, ніж майбутня «Велика Башкирія» зразка 1922 року 2) «Велика Башкирія» — тут йдеться про територію БАРСР у межах після 1922 р. (докладно описано в ст. Велика Башкирія), позаяк охоплювала, крім іншого, ще й Мензелінський, Златоустівський та частину Верхньоуральського повітів, а також башкирські волості Троїцького, Челябінського і Шадринського повітів. Через події Громадянської війни цей проєкт Установчого з'їзду (курултаю) не було втілено в життя, і автономна республіка Башкурдистан виникла у межах першого проєкту — «Малої Башкирії». Територія Малої Башкирії включала волості з переважним башкирським населенням Оренбурзької, Пермської (частини Єкатеринбурзького, Красноуфимського і Шадринського повітів), Самарської (частина Бузулуцького повіту) і Уфимської (частини Златоустівського, Стерлітамацького і Уфимського повітів) губерній. Надалі планувалося приєднати до Малої Башкирії західну Башкирію: башкирські території Осинського повіту Пермської губернії, Бугульминського повіту Самарської губернії, Белебеївського, Бірського, Мензелінського й Уфимського повітів Уфимської губернії, де проживала велика частина башкирів.
У грудні 1917 року III Всебашкирський установчий курултай ухвалив положення «Про автономне управління Башкурдистану», згідно з яким автономія складалася з дев'яти кантонів: Барин-Табинського, Бурзян-Тангауровського, Джитировського, Ічкин-Катайського, Кипчацького, Куваканського, Там'янського, Ток-Чуранського та Усерганського кантонівАсфандияров А. З. Кантон.// Статья в Башкирской энциклопедии .
На початок 1919 року Башкурдистан складався з 13 кантонів: Аргаяського, Бурзян-Тангауровского, Джитировського, Дуванського, Кипчацького, Кудейського, Табинського, Кущинського, Там'ян-Катайського, Ток-Суранського, Усерганського, Юрматинського і Яланського.
20 березня 1919 року, відповідно до Угоди центральної Радянської влади з Башкирським урядом про Радянську Автономну Башкирію, у межах Малої Башкирії було затверджено Автономну Башкирську Радянську Республіку.
За даними перепису 1920 року, територія Малої Башкирії становила 93 108 км², а чисельність населення — 1 249 539 осіб.
1922 року Малу Башкирію було перетворено на Велику Башкирію.
Див. також Велика Башкирія Башкирська АРСР Республіка Башкортостан
Примітки
Посилання Касимов С. Ф. Малая Башкирия// Башкирская энциклопедия. В 7 т. Т.4. — Уфа: Башкирская энциклопедия, 2008. С. 98.
Соглашение Российского Рабоче-Крестьянского Правительства с Башкирским Правительством о советской автономии Башкирии Карта Башкирской социалистической советской республики 1920 года
Народження Башкирської Республіки. У 9-х частинах у YouTube Народження башкирської нації з духу російської революції. Ч. 4 б. Радянська Башкирія: «східна» в теорії — «національна» на практиці