Даль Оле́г Іва́нович (25 травня 1941, Москва, РРФСР — 3 березня 1981, Київ, УРСР) — радянський актор театру і кіно.

Біографія Батько актора, Іван Зиновійович Даль, був відомим залізничним інженером, мати — Павла Петрівна — вчителькою. В сім'ї Далів була також дочка — Іраїда.

Дитинство Даля пройшло в Любліно (округ Москви), яке в ті роки було передмістям Москви. Під час шкільних тренувань з баскетболу почались проблеми з серцем, і з тих пір його стала приваблювати творчість: живопис, література.

1959 — закінчив середню школу, вирішив вступати в Театральне училище імені Щепкіна. Батьки були категорично проти цього, крім того, Даль з дитинства гаркавив.

На екзамені в училищі Даль читав монолог Ноздрьова з «Мертвих душ» і уривок з «Мцирі» свого улюбленого поета М.Лермонтова. За результатами Олега зарахували на 1-й курс училища, яким керував М. Анненков.

У 1963 році закінчив Театральне училище імені М. С. Щепкіна.

У 1963—1969, 1973—1976 роках — актор театру «Современник».

У 1971—1973 роках — актор Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу.

З 1976 року — актор Московського театру на Малій Бронній.

З 1980 року — актор Малого театру.

У 1980—1981 — педагог ВДІКу.

У кінематографі дебютував в 1962 році в ролі Аліка Крамера у фільмі «Мій молодший брат» (реж. О. Зархі) за повістю В. Аксьонова «Зоряний квиток».

У фільмах і телеспектаклях зіграв близько сорока переважно головних ролей.

1962 — С. Бондарчук запросив його пробуватися на роль молодшого Ростова на картину «Війну і мир» (але проби Даль не пройшов), і Леонід Агранович довірив йому головну роль в психологічному детективі «Людина, яка сумнівається».

Був органічний в будь-яких кіноролях: драматичних — Печорін, блазень («Король Лір»); романтичних — Крестовський («Земля Санникова»), солдат («Стара, стара казка»); комедійних — Баригін-Амурський («Не може бути!»), а його принц Флорізель — одночасно драматичний, романтичний і комедійний образ.

На початку березня 1981 р. Даль приїхав на Київську кіностудію імені О. Довженка для кінопроб на головну роль у картині «Яблуко на долоні» режисера Миколи Рашеєва (вийшов на екрани у квітні 1982 р. з іншим актором у головній ролі).

Ми домовилися з Олегом по телефону, що він прийде до мене вже наступного дня після приїзду до Києва, а я чекав ще й на Коренєву, — згадує Микола Рашеєв. — Вранці я послав за Олегом машину разом зі своїм асистентом. Раптом асистент по картині телефонує у паніці: «Що робити? Вже півгодини стукаємо! І ніхто не відповідає!» Я сказав: «Ламайте двері!» Вони зламали. Даль був мертвий.Л.Журавльова, О.Вергеліс. Олег Даль, приземлення в Києві // Дзеркало тижня. Україна, № 9, 11.03.2011

О. І. Даль помер 3 березня 1981 р.  Похований 7 березня 1981 на Ваганьковському кладовищі в Москві.

Фільмографія (вибірково) «Мій молодший брат» (1962, Алік Крамер) «Перший тролейбус» (1963, Одеська кіностудія. Сеня) «Людина, яка сумнівається» (1963, Борис Дуленко) «Будується міст» (1965, Юліан) «Женя, Женечка і „катюша“» (1967, гвардії рядовий Женя Колишкін) «Хроніка пікіруючого бомбардувальника» (1967, Женя Соболевський) «Стара, стара казка» (1968, солдат та лялькар) «Король Лір» (1970, блазень) «Тінь» (1971, Христіян-Теодор, вчений і його Тінь) «Земля Санникова» (1973, Крестовський, офіцер-авантюрист) «Погана хороша людина» (1973, Іван Лаєвський) «Зірка привабливого щастя» (1975, начальник караулу в Петропавлівській фортеці) «Не може бути!» (1975, Анатолій («Анатоль») Баригін-Амурський, чоловік Тетяни) «Варіант „Омега“» (1975, Сергій Скорин, старший лейтенант держбезпеки, він же капітан Пауль Крігер) «Сторінки журналу Печоріна» (1975, телеспектакль. Печорін) «Як Іванко-дурник по диво ходив» (1977, Іванко-дурник) «Золота міна» (1977, Микола Косів, він же Борис Брунов) «У четвер і більше ніколи» (1977, Сергій Андрійович) «Розклад на післязавтра» (1978, Андрій Андрійович, директор фізико-математичної школи) «Відпустка у вересні» (1979, Віктор Зілов) «Пригоди принца Флоризеля» (1979, Принц Флорізель) «Ми смерті дивилися в обличчя» (1980, Корбут) «Непроханий друг» (1980, Віктор Свиридов) — остання роль у кіно

Фестивалі та премії 1987: XII Всесоюзний фестиваль телевізійних фільмів (Мінськ) — Приз за найкращу чоловічу роль у фільмі «Відпустка у вересні» (1979))посмертно).

Примітки

Література Актеры советского кино. Вып. 8-й. — М., 1972. — С46—58; М.Кваснецкая. О.Даль. — М., 1978; Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — СНОПІ; Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С.225; УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С.396; Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. — М., 1998. — С.50—85; Раззаков Ф. Популярная энциклопедия звезд. — М., 2000. — С. 154—171; Раззаков Ф. Актеры всех поколений. — М., 2000. — С.228—252.

Посилання Офіційний сайт актора Журавльова Л., Вергеліс О. Олег Даль, приземлення в Києві // Дзеркало тижня. — 2011. — № 9. — 11 березня. http://kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/1191/works/