Закон України «Про ліцензува́ння ви́дів господа́рської дія́льності» — Закон України, що регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Прийнятий 2 березня 2015 року. Вступив у дію з 28 червня 2015 року. Замінив Закон 2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Дія цього Закону не поширюється на порядок ліцензування: банківської діяльності; діяльності в галузі телебачення і радіомовлення; виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Закон на момент прийняття встановив 30 видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (попередній Закон на момент втрати чинності встановлював 42).

Крім того, Закон дає визначення термінів, встановлює принципи державної політики у сфері ліцензування, регулює статус спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (Державна регуляторна служба України), Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, визначає повноваження органів ліцензування, звертається до питань нагляду і контролю у сфері ліцензування та відповідальності за порушення законодавства у цій сфері.

Основні положення

Закон визначає загальні принципи функціонування системи ліцензування в Україні, зокрема передбачає: відкритість та доступність інформації про ліцензії; рівність прав суб'єктів господарювання у процесі ліцензування; обмеження втручання держави у господарську діяльність понад необхідний рівень; орієнтацію на захист прав та безпеки громадян.

Також законом врегульовано порядок прийняття рішень органами ліцензування та можливість їх оскарження.

Органи ліцензування

Функції у сфері ліцензування здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважені органи залежно від виду господарської діяльності.

До системи органів ліцензування належать, зокрема:

центральні органи виконавчої влади; державні колегіальні органи; спеціально уповноважений орган з питань ліцензування — Державна регуляторна служба України.

Для окремих сфер господарської діяльності функції регулятора виконують спеціалізовані органи, зокрема Національний банк України та НКРЕКП.

Сучасний стан

Після прийняття закону у 2015 році система ліцензування в Україні зазнала подальших змін, пов'язаних із реформуванням державного регулювання та адаптацією до європейських підходів.

Зокрема, у 2020 році відбулася передача функцій регулювання небанківських фінансових установ до Національний банк України.

У наступні роки спостерігається тенденція до оновлення ліцензійних умов у різних сферах господарської діяльності, зокрема у сфері охорони здоров'я, фінансових послуг та енергетики.

Зміни, як правило, стосуються уточнення вимог до діяльності суб'єктів господарювання та порядку взаємодії з органами ліцензування.

Див. також Патент на підприємницьку діяльність

Посилання Закон на сайті «ЛІГА:ЗАКОН» Закон на сайті Верховної Ради України